2. Визначення потреби в оборотних коштах підприємства та оцінка їх використання.

При створенні підприємства або при плануванні його діяльності на черговий плановий період виникає потреба у визначенні розміру оборотних коштів. Основну частину нормованих оборотних коштів складають виробничі запаси, а серед них - запаси сировини та матеріалів. Тому в розрахунковій частині роботи передбачається розрахунок запасів сировини та матеріалів, а інші елементи оборотних коштів визначаються наближено у відсотках до загальної суми запасів сировини та матеріалів.

Норма запасу матеріалів визначається за формулою: Н_м =Н_д+Н_п (7)

де Н_д – норма запасу матеріалів у дорозі, днів. Норма оборотних коштів у частині матеріалів у дорозі визначається від дати встановленого терміну оплати підприємством платіжного доручення до дати прибуття матеріалів на його склад. За сукупністю матеріалів середня норма запасу матеріалів у дорозі може бути визначене за формулою:

Н_д=О_д /q_м.д. (8)

де О_д – середній залишок матеріалів у дорозі, тис. грн.

q_м.д. – одноденні витрати матеріалів, тис. грн.

Н_п – норма запасу матеріалів, яка враховує приймання, складування, аналіз і підготовку матеріалів до виробництва. Встановлюється у відсотках (від 25 до 50%) до середніх інтервалів поставок матеріалів.

Норматив запасів матеріалів О_м (тис.грн.) встановлюється за формулою:

О_м =Н_м  q_м.д. (9)

Сукупний норматив оборотних коштів дорівнює сумі нормативів по всіх їх елементах. У домашньої контрольної роботі сукупний обсяг оборотних коштів прийняти рівним 300350% від нормативу запасів матеріалів.

З показників використання оборотних коштів слід визначити коефіцієнт оборотності

K_об =Q_р /О_ср (10)

де Q_р – вартість реалізованої продукції за рік, тис. грн.

О_ср – середній залишок оборотних коштів за рік, тис. грн.

У модульній контрольній роботі обсяг реалізованої продукції прийняти рівним річному обсягу виробництва, а середній залишок оборотних коштів - рівним сукупному обсягу оборотних коштів.

3. Визначення чисельності працівників та продуктивності праці.

Чисельність працівників визначається за трудомісткістю робіт для робітників відрядників та за кількістю робочих місць для робітників з почасовою оплатою праці.

Чисельність робітників-відрядників розраховується за формулою:

(11)

де Q_і – річний обсяг виробництва виробу і-го найменування, шт.;

t_ij – трудомісткість виконання j-ої операції при виробництві і-го виробу, нормо-годин;

Ф_е – ефективний річний фонд часу одного робітника, годин. Прийняти рівним 1780 годин.

k_вн – плановий коефіцієнт виконання норм. Прийняти в розрахунках k_вн =1.1.

Кількість робітників з погодинною оплатою праці (Ч_п) розраховується за формулою:

(12)

де n_р.м. – кількість робочих місць з погодинною оплатою праці;

n_зм – кількість змін роботи на добу;

k_о – коефіцієнт облікового складу (прийняти в розрахунках 1.11.15);

Н_об – норма обслуговування.

Загальна чисельність основних робітників визначається як сума чисельності робітників-відрядників та робітників з почасовою оплатою праці.

Чисельність допоміжного та обслуговуючого персоналу, керівників, спеціалістів, службовців розраховується за відповідними нормативами, штатними розкладами. При виконанні домашньої контрольної роботи чисельність цих категорій працівників прийняти рівною 3540% від чисельності робітників .

Чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства визначається як сума всіх категорій працівників.

Продуктивність праці робітників визначається за формулою:

В= Q_р /Ч_р (13)

де Q_р – річний обсяг виробництва у вартісному вимірі, грн;

Ч_р – сумарна чисельність робітників підприємства, чол.