Тобто під дією вісцеральних змін справжніх емоцій не виникало.

Бард показав, що видалення кори півкуль у кішки призводить до неконтрольованої агресії, а подальше видалення гіпоталамусу та деяких ядер таламусу зупиняє цю реакцію.

Це збігається зі спостереженнями людей з відповідними ураженнями мозку.

Легка загальна анестезія пригальмовує процеси кори мозку, однак не підкоркові структури. Відтак розгальмовуються різні емоції, зокрема під дією легкого наркозу людина починає неконтрольовано сміятися «смішний газ» (закис азоту).

Кеннон припустив, що таламічні та гіпоталамічні центри організовують реакції симпатичної НС на стимули, і формують наші емоційні переживання. Ці центри контролюються корою півкуль ГМ.

Емоційний стимул
Сприйняття стимулу
Таламічні центри
Емоційні переживання	Тілесні зміни

Пізніше стало відомо, що таламус-гіпоталамус оточують ще ряд структур, які в сумі називають лімбічною системою, і які регулюють емоційні процеси.

1.4 Двофакторна теорія емоцій Шахтера

Пізніше Шахтер (1964) розвинув ДВОФАКТОРНУ ТЕОРІЮ ЕМОЦІЙ: має поєднувати фізіологічне збудження та когнітивна інтерпретація.

Експеримент Ст. Шахтер и Дж. Сингера: Исследователи сообщили испытуемым, что целью данного эксперимента является проверка воздействия витаминного комплекса «Супроксин» (Supproxin) на зрение. 3/4 добровольцев (при этом только один из 185 участников отказался) получили инъекцию адреналина (другое название «эпинефрин»), а оставшаяся четверть — раствор поваренной соли (контрольное условие — плацебо-группа). Испытуемые, которым ввели адреналин, получили разного рода информацию о возможных эффектах «Супроксина»: верную (о действии адреналина — учащенное сердцебиение, дрожь, увеличение кровотока и т. п.), ложную (зуд, тупая головная боль, онемение ног), либо вообще ничего не знали. После инъекции участники проводили в отдельную комнату выполнить «тесты для проверки зрения» и просили ответить на вопросы анкеты. Там они встречались с еще одним по их мнению испытуемым, который конечно же являлся помощником руководителя эксперимента, наблюдающего за всем происходящим через одностороннее зеркало. Псевдо-испытуемый либо нарочно сердился, либо находился в состоянии радостного возбуждения с целью определить, в какой степени такое поведение влияет на восприятие испытуемого. В дополнение к этому, вопросы в вышеназванной анкете были составлены таким образом, чтобы намеренно разгневать участника. Так например, спрашивалось о количестве добрачных сексуальных партнеров матери и другие оскорбительные вопросы. Помощник экспериментатора при условии «гнева» вел себя особенно раздраженно прежде всего из-за этих вопросов.

ВИСНОВКИ:

(1) Якщо людина не має причинного пояснення свого збудження, то вона буде його пояснювати виходячи з актуальної ситуації.

(2) Якщо ж є, то людина швидше за все не буде шукати нового.

(3) Сила емоційної реакції залежить від рівня фізіологічного збудження (адреналіну в крові).

1.5 Теорія «наближення-уникання» (approach-avoidance)

В процесі еволюції у організмів розвинулася здатність адаптуватися до змін оточуючого середовища через поділ зовнішніх подій на

• «корисні для виживання», які викликають «реакцію наближення», котра супроводжується позитивними емоціями;

• та «загрозливі», які викликають реакцію уникання (боротьби, протистояння), що супроводжується негативними емоціями.