Зміст заняття

І. Організація початку заняття:

• перевірка присутності студентів на занятті;

• перевірка готовності до заняття студентів, аудиторії, обладнання;

• перевірка виконання самостійної роботи студентів.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Які якості особистості небажані для педагогічної професії?

2. В чому полягає зміст професіограми вчителя. Для чого потрібна професіограма?

ІІІ. План лекції.

1. Принципи організації навчально-виховного процесу у педагогічному коледжі.

2. Форми організації навчального процесу в педагогічному коледжі.

а) лекція – ефективна форма навчання в педагогічному коледжі. Види лекцій.

б) практичні заняття. Структура практичного заняття.

в) семінарські заняття як форма навчання в сучасній вищій школі. Види семінарських занять.

г) лабораторні роботи .

3. Інші форми організації навчально-виховного процесу у педагогічному коледжі.

4. Виховна робота у вищому навчальному закладі.

ІV. Підведення підсумків заняття.

V. Завдання для самостійної роботи

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Принципи та основні форми організації навчально-виховного процесу у педагогічному коледжі

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави.

Законом України «Про освіту» визначено наступні основоположні принципи освіти нашої держави:

• Доступність для кожного громадянина усіх форм типів освітніх послуг, що надаються державою;

• Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

• Органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

• Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• Науковий, світський характер освіти;

• Інтеграція з наукою і виробництвом;

• Взаємозв’язок з освітою інших країн;

• Гнучкість і прогностичність системи освіти;

• Єдність і наступність системи освіти;

• Безперервність і різноманітність освіти;

• Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Принципи навчання

Навчання здійснюється на основі обґрунтованих і перевірених практикою дидактичних принципів. Зумовлені закономірностями і завданнями виховання й освіти, принципи навчання визначають його спрямованість, зміст, організаційні форми і методи.

Принципи навчання (дидактики) – твердження, що визначає зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи коледжу.

Сучасна дидактика, трактуючи навчання як процес передавання, засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності, відповідно розглядає і систему його принципів, яку утворюють принцип науковості, принцип свідомості й активності студентів, принцип наочності та ін..

Принцип науковості.

Принцип систематичності і послідовності.

Принцип доступності.

Принцип зв’язку навчання з життям.

Принцип свідомості й активності студентів.

Принцип наочності.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.

Принцип індивідуального підходу до студентів.

Принцип емоційності.

ІІ. У вищому педагогічному закладі освіти функціонують різноманітні організаційні форми навчання: лекції, практичні заняття (семінари, лабораторні роботи, практикуми), самостійна робота студентів під контролем викладача, різні види практики.

Ефективною формою навчання є лекція. До неї ставляться певні вимоги: моральний бік лекції і викладача, науковість та інформаційність (сучасний науковий рівень), доказовість і аргументованість, наявність достатньої кількості яскравих, переконливих прикладів, фактів, обґрунтувань, документів і наукових доказів, емоційність викладу інформації, активізація мислення слухачів, постановка запитань для роздумів; чітка структура і логіка розкриття послідовно викладених запитань; методична обробка – виведення головних думок і положень, підкреслення висновків, повторення їх у різних формулюваннях; викладання доступною і зрозумілою мовою; використання, за можливості, аудіовізуальних дидактичних матеріалів.

Структура лекції залежить від змісту і характеру викладеного матеріалу, але існує загальна структурна основа, яку застосовують до будь-якої лекції. Це,передусім, - повідомлення теми і плану лекції та суворе його дотримання. До плану включаються основні питання лекції, що можуть слугувати для складання екзаменаційних білетів.

Вступна лекція має за мету дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усього курсу, розкрити структуру й логіку розвитку конкретної галузі науки, техніки, культури, взаємозв’язок з іншими дисциплінами. Головне завдання вступної лекції – сприяти розвитку у студентів інтересу до предмета з метою його творчого засвоєння.

Тематична лекція присвячується розкриттю конкретної теми навчальної програми з конкретної дисципліни.

Оглядову лекцію нерідко читають перед або під час виробничої практики. Головне її завдання полягає втому, щоб сприяти забезпеченню належного взаємозв’язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними уміннями та навичками студентів. Оглядову лекцію читають також студентам перед виконанням дипломних робіт або складанням державних іспитів, абітурієнтам перед вступними іспитами.

У заключній лекції підбиваються підсумки вивченого і викладеного матеріалу з даного предмета.

Проблемна лекція відноситься, передусім, до активних методів навчання. На відміну від інформаційної лекції, в якій студентам подається і пояснюється готова інформація, яку треба запам’ятати, у проблемній лекції нове вводиться як невідоме, яке необхідно «відкрити». Мета викладача – створивши проблемну ситуацію, спонукати студентів до пошуків вирішення проблеми, крок за кроком підводячи їх до шуканої цілі.

Лекція-візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності.

Лекція удвох – різновид лекції, що є продовженням і розвитком проблемного викладу матеріалу у діалозі двох викладачів. Тут моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома спеціалістами. Наприклад, представниками двох різних наукових шкіл, теоретиком і практиком та інше. У такої лекції є певні переваги:

1. Актуалізація наявних у студентів знань, необхідних для розуміння діалогу та участі у ньому;

2. Створення проблемної ситуації, розгортання системи доведення тощо;

3. Наявність двох джерел примушує порівнювати різні точки зору, робити вибір, приєднуватися до тієї чи іншої з них, виробляти свою;

4. Формується наочне уявлення про культуру дискусії, способи ведення діалогу – сучасного пошуку і прийняття рішення.

Лекція із наперед запланованими помилками. Підготовка до цієї лекції полягає в тому, щоб закласти у неї визначену кількість помилок змістового, методичного, поведінкового характеру. Їх список викладач подає студентам у кінці лекції. Підбираються найбільш типові помилки, які, зазвичай, на перший погляд непомітні. Завдання студентів полягає у тому, щоб у процесі лекцій відмітити помилки, зафіксувати їх і назвати у кінці.

Лекція прес-конференція. Назвавши тему лекції, викладач просить студентів письмово задавати йому запитання з даної теми. Протягом двох-трьох хвилин студенти формулюють запитання і передають їх викладачеві, який швидко сортує запитання за їх змістом і починає лекцію.

Важливим моментом у роботі студента під час лекції є конспектування її змісту. Конспектування лекції особливо корисне: по-перше, воно допомагає навчитися одночасно робити кілька справ: слухати, писати, аналізувати, роздумувати. По-друге, під час записів на лекції у студента одночасно працює кілька аналізаторів – він слухає, дивиться, пише. Така комплексна діяльність сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу і більш інтенсивному розвитку наукового мислення студента. Слухаючи лекцію, студент сприймає нову інформацію, і в нього цілком закономірно виникає необхідність не тільки зрозуміти, а й зафіксувати, записати головне.

Лекція як форма організації навчального заняття використовується у вищих навчальних закладах для вивчення різних предметів. Будується вона на основі інформаційно-монологічного методу подачі та пояснення матеріалу і організації пізнавальної діяльності студентів.

Лекція – головна інформаційна магістраль у навчальному процесі вищої школи, що сприяє засвоєнню системи знань, формує широкий професійний кругозір і загальну культуру.

Лекція – найбільш економічний спосіб передачі й засвоєння навчальної інформації, тобто мислиневої культури поколінь, вміщеної в рамках педагогічних форм навчання.

Однією з особливостей лекції є можливість викладача викласти у логічно систематизованій формі великий обсяг навчальної інформації. При цьому подача наукових фактів сприяє активізації уваги, мислення студентів, збуджує інтерес і внутрішню активність думки, створює умови для подальшого більш глибокого і самостійного вивчення навчального матеріалу за підручником, посібником, тощо. Під час слухання лекції у студентів формулюється уміння слухати і усвідомлювати побачене і почуте, здійснювати такі важливі розумові операції як аналіз, синтез, порівняння тощо.

Лекція – основа для подальшої самостійної роботи. Вона справляє виховуючи і розвиваючу дію в процесі взаємодії викладача і студента, розвиває інтерес і любов до науки, творчі здібності, інтелектуальну й емоційно-вольову сферу особистості, сприйняття, пам'ять.

Основна дидактична мета лекції – забезпечення орієнтованої основи для подальшого засвоєння навчального матеріалу.

Однак, в лекції є певні слабкі сторони, які обмежують її можливості в управлінні пізнавальною діяльністю студентів: відносно менша активність студентів, ніж в інших видах навчальних занять, неможливість індивідуального підходу в умовах масової аудиторії, складності зворотного зв’язку тощо. Однак, ці слабкі сторони компенсуються іншими формами навчання.