2.4 Зміст раціонального вибору і рівноваги споживача в економічній системі

Другий закон Госсена полягає в твердженні, яка корисність, що одержується із від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання будь-якого блага, однакова незалежно від того, на яке саме благо вона витрачена.

Умови рівноваги споживача. Припустимо, що споживач задовольняє всього три потреби – А, В і С. Допустимо, що гранична корисність (marginal utility - MU) блага А рівна 100, а його ціна (Р) – 10 доларів; гранична корисність блага В – 80, а його ціна – 4 долари; гранична корисність блага С – 45, а його ціна – 3 долари (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Гранична корисність і ціна благ

Блага	Гранична корисність	Ціна, доларів	Зважена гранична корисність
	(MU)	(Р)	(MU/Р)
А	100	10	10
В	80	4	20
С	45	3	15

Якщо ми розділимо граничну корисність на ціну, то виявимо, що зважені граничні корисності (MU/Р) у цих продуктів не рівні. У блага А гранична корисність рівна 10, у блага В – 20, у С – 15. Очевидно, що розподіл наших грошових одиниць не оптимальний, оскільки благо В приносить нам найбільшу корисність. Тому, ми можемо перерозподілити наш бюджет так, щоб отримувати блага В було більше, а блага С – менше. У нашому випадку, слід відмовитися від останнього примірника блага А. Таким чином, ми заощадимо 10 доларів. На них можна купити дві з половиною частини блага, що принесе нам задоволення розміром 200 доларів (від блага В) мінус 100 доларів (від зменшення споживання блага А), разом – 100 дол. Такий перерозподіл приведе до того, що гранична корисність блага А буде підвищуватися, а гранична корисність блага В – знижуватися. Перерозподіляючи наш дохід таким чином, ми постараємося досягти ситуації, при якій наші зважені граничні корисності будуть рівні, наприклад, як в табл. 2.2. У цій ситуаціїточці споживач досягає положення рівноваги.

Таблиця 2.2 –Положення рівноваги споживача

У кардиналистській теорії

Блага	MU	Р	MU / Р
А	150	10	15
В	60	4	15
С	45	3	15

(2.1)

Споживчий вибір (consumer choice) – це вибір, що максимізував функцію корисності раціонального споживача в умовах обмеженості ресурсів (грошового доходу).

Функція корисності максимізувалася у тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожен останній долар (рубель, марка, франк і т.д.), витрачений на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність. Правило максимізації корисності дозволяє зробити ряд висновків.

Дійсно, якщо

тоді і ; і т. д.

Отже, співвідношення між граничними корисностями будь-яких n благ рівне співвідношенню їх цін, тобто

MU₁ ׃ MU₂ ׃ …. ׃ MU_n = Р₁ ׃ Р₂ ׃ ….. ׃ Р _{n .} (2.2)

Позначимо зважену граничну корисність через:

де λ – гранична корисність грошей.

Таким чином, у рівновазі граничні корисності грошових одиниць за різних варіантів використання рівні. У загальному вигляді можна записати так:

MU = Р λ . (2.3)

Це означає, що гранична корисність блага дорівнює граничним витратам споживача. Таким чином, розумний споживчий вибір не лише передбачає зіставлення додаткових вигод (МR) і додаткових витрат (МС), але і рівність між ними: МR = МС.