3. Текстологічний аналіз

На російській мові вірш 28 звучить так: «Он же сказал им: враг человека сделал это. А рабы сказали ему: хочешь ли, мы пойдем, выберем их?»

На українській: «А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?»

В першому значенні «враг человека» ніби буквального означає «ворог людини», а в українському значенні «чоловік супротивник» ніби означає людина-супротивник.

4. Історичний контекст уривку

Притча була написана Євангелістом Матвієм приблизно між 85-110 роками.

Як і все Євангеліє, притча, була написана арамейською мовою.  Притча вміщена у Матвія разом з іншими притчами, тому треба припустити, що всі ці притчі були сказані у різний час, але записані разом. Із погляду історичного контексту, варто зазначити, що ця притча лежить до групи притч повчання.

5. Літературна структура

План уривку:

• Посіяння насіння в полі

• Насадження куколю ворогом

• Жнива

Хоча є кілька думок стосовно того, чи можна вважати цю притчу «чистою» але, очевидно, що ця притча є алегоричною, тобто вона має низку дидактичних цілей. Царство Боже – стан поєднання в людині божественного і людського (боголюдський стан); той, хто сіє добре зерно – Ісус Хрестос; добре зерно – це основоположні поняття Хрестового вчення про Царство Боже; кукіль – це брехня, дезінформація, спотворення первинного сенсу; ворог, що посіяв кукіль – це фальсифікатор, «ворог-чоловік» (Мт 13.28), ворог Хреста, інспірований дияволом – «брехуном і батьком брехні» (Ів 8.44); жнива – це завершення циклу, коли визрівають плоди добрих і поганих справ, тож стає очевидною різниця між добром і злом, правдою і брехнею; женці – це спадкоємці Ісуса Хреста, праведні душі, «слуги господаря» (Мт 13.27), істинні хрестияни, для яких наслідування Хреста є не просто словами, а самим способом життя.

Узагальнити значення притчі можна так – Бог допускає існування у світу і праведних, і злих, і лише у «смерть століття» злі знищать, а праведні отримувати нагороду. Важливо у разі не плутати значення притчі, тобто дидактичну мета притчі і його значимість, тобто всього спектра можливих застосувань мети притчі у різних ситуаціях.

6. Огляд історії інтерпретації уривку

Юрій Вавринюк «Благовісник», січень, 2011р

«Причта про кукіль (Мт. 13:24-30, 36-43), як і переважна більшість біблійних притч, дуже проста за змістом. Ісус узяв приклад з буденного життя селян, щоб на ньому показати суть Царства Небесного. А от щодо пояснення цієї притчі існує чимало тлумачень. Тут справді, як у тій приказці: «Скільки людей, стільки думок».

Але ми повинні звернути увагу на те, що Ісус Христос роз’яснив кожну деталь цієї історії у бесіді з учнями: Той, хто посіяв насіння – Божий Син, поле – світ, добре насіння – віруючі люди (сини Божі), кукіль – сини диявола, ворог, що посіяв цей кукіль – сам диявол, жнива – кінець світу, а женці – ангели. Це пояснення допомагає нам чітко побачити загальну духовну картину того, у якому стані перебуває світ і яке місце у ньому громадян Царства Небесного. Отже, у світі Бог через Сина Свого Ісуса Христа сіє добре насіння християнського вчення, Добру Новину. Якщо це насіння потрапляє на добрий ґрунт людського серця (дивись притчу про сіяча), воно приносить хороший врожай, тим самим прираховуючи таку людину до громадянства Царства Небесного. Але разом з тим диявол також сіє своє погане насіння серед людей світу, яке проростає у вигляді всіляких гріхів, моральних та карних злочинів. Ось тут притча про кукіль відповідає на поширене запитання: «Чому Бог терпить зло та неправду, яка панує у світі? Чому Він не карає злочинців за їхні злі вчинки?» Відповідь проста: Він не хоче, щоб під час цього суду постраждали сини Царства Божого.»

«Народний оглядач», 9 жовтня, 2010 року.

Христос знав про масштабну інформаційну війну, яка незабаром мала розгорнутися проти Його вчення. Тому для своїх спадкоємців Він залишив притчу, в якій дуже сконцентровано пояснив, що відбувається і що треба робити. Тож не випадково саме ця притча стала одним з головних об’єктів енергійної інформаційної атаки.

Сьогодні ми живемо в часи завершення величезного природно-історичного циклу і початку нового циклу – кінця старого світу і початку світу нового. Глобальна трансформаційна криза захопила і християнське вчення: відбувається його перехід до четвертої фази розвитку – фази «збирання плодів», Сатья-юги, Золотої доби (див. нашу статтю Мистецтво Золотої Ери). Окрім накопичення величезної кількості знань, відбулися ще дві принципові події, які вказують на наближення «жнив»:

1) комп’ютерні технології виводять текстологічні дослідження Біблії на принципово вищий рівень, оскільки дозволяють за кілька хвилин робити те, на що раніше потрібно було витратити місяці марудної праці;

2) глобальна мережа Інтернет перетворилась на планетарну інформаційну базу, яка дозволяє за лічені хвилини зібрати всю наявну в ній інформацію з досліджуваного питання.

Завдяки цим безпрецедентним можливостям, зокрема технологіям контекстного пошуку, можна порівняно легко виявляти чужорідні вставки. «Ворог-чоловік», який порозкидав їх по тексту Євангелія, не міг цього передбачити. Тож зроблені ним інформаційні закладки, які ще 10 років тому могли вважатися «ідеальними підробками», сьогодні виглядають як брудні сліди на чистій тканині.