Модуль і

Тема 1. Поняття і джерела регулювання зовнішньоекономічних зв’язків

1. Поняття, особливості та форми зовнішньоекономічних зв’язків. Принципи їх регулювання.

2. Джерела регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

   1. Міжнародний договір як джерело регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

   2. Односторонні та багатосторонні договори як джерело регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

   3. Внутрішнє законодавство як джерело регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

   4. Звичай, судова практика і доктрина як джерела регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

1. Поняття, особливості та форми зовнішньоекономічних зв’язків. Принципи їх регулювання

• Зовнішні економічні зв'язки - система господарських зв'язків між національними економіками різних країн, що здійснюється на основі міжнародного поділу та інтеграції праці.

• Зовнішньоекономічні зв'язки являють собою цілий комплекс різних напрямків, форм, методів і засобів переміщення матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів між країнами.

• Зовнішньоекономічні зв'язки – це комплексна система різноманітних форм міжнародного співробітництва держав і їх суб'єктів в усіх галузях економіки. До суб'єктів держави відносяться носії прав і обов'язків, покладених на них державою. Це регіони, які знаходяться на самоврядуванні, господарюючі суб'єкти (господарські товариства, унітарні підприємства і ін.) і індивідуальні підприємці.

• Міжнародні (зовнішні) зв'язки - це взаємообмін однієї країни з іншими країнами світу енергією, інформацією й іншими продуктами економічної діяльності. До міжнародних зв'язків відносять також всі види співпраці (політичної, економічної, неформальної тощо) та особисті контакти громадян. Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв'язки являють собою систему економічних відносин, що виникають при русі усіх видів ресурсів між державами і економічними суб'єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють усі сфери економічного життя держави і передусім його виробничу, торговельну, інвестиційну і фінансову діяльність.

• Зовнішньоекономічна операція - це комплекс дій контрагентів різних країн, спрямованих на підготовку, укладання й виконання торговельної, науково-виробничої, інвестиційної або іншої угоди економічного характеру.

• ЗЕД -діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

• Функції зовнішньоекономічних зв'язків - організація і обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх натуральному та вартісному виразі. Сутність цієї функції полягає в доведенні продуктів, що видобуваються в якості природних ресурсів, і продуктів, одержаних в процесі міжнародного розподілу праці, до конкретних споживачів через обмін продуктів і результатів праці в їх натуральній і вартісній формі. Організація обміну водночас передбачає і обслуговування цього обміну. - міжнародне визнання споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці. У процесі виконання даної функції відбувається завершення акту товарно-грошових відносин і закінчення обміну грошей на продукт міжнародного розподілу праці, в результаті чого споживча вартість, що укладається в цей продукт, одержує міжнародне визнання. - організація міжнародного грошового обігу. Сутністю цієї функції є створення умов для безперервного руху грошей у процесі впровадження різноманітних міжнародних розрахунків.

• Зовнішньоекономічні зв'язки виступають інструментом впливу на економічну систему держави, що здійснюється через механізм зовнішньоторговельної діяльності.

• До формзовнішньоекономічних зв'язків відносять міжнародну торгівлю, міжнародну спеціалізацію та кооперацію, міжнародні послуги (міжнародний туризм, інжиніринг, франчайзінг, лізинг, факторинг),міжнародну міграцію робочої сили, міжнародне інвестування, міжнародне науково-технічне співробітництвоі ін.

• Міжнародна торгівля є історично першою, традиційною і провідною формою економічних відносин між країнами. Вона складається з експорту та імпорту. Експорт — це продаж певною країною іншій товарів і послуг. Експорт раніше завезених з інших країн товарів називається реекспортом. Імпорт — це ввіз до країни товарів, виготовлених в інших державах. На світовому ринку попит і пропозиція збалансовані і сприяють формуванню цін, що мають назву світових. Про розміри зовнішньої торгівлі свідчить зовнішньоторговий обіг - сукупна вартість у грошовому вираженні всіх виконаних операцій за певний період.

Експортна квота = обсяг експорту / обсяг ВВП

У структурі міжнародного товарообігу відбуваються у наш час великі зміни. Так, частка продовольства і сировини в ньому зараз дуже знизилася. Постіндустріальні країни різко підвищили продуктивністьсільськогосподарського виробництва, що зменшило їхню потребу в імпорті продовольства. Підвищення попиту на енергоносії сприяло збільшенню в міжнародній торгівлі питомої ваги мінерального палива. У цілому на сировину, продовольство та мінеральне паливо припадає майже четверта частина світового експорту.

Продукція обробної промисловості посіла провідне місце у міжнародній торгівлі — понад 3/5. Особливо важливе місце у ній належить продукції машинобудівної промисловості (47 %).

У рамках світового господарства склалося декілька основних географічних напрямків міжнародної торгівлі, кожному з яких притаманні свої специфічні особливості. Так, найбільшу за обсягами торгівлю здійснюють між собою розвинуті країни, частка яких у світовому товарообігу складає близько 40 %. Характерною рисою їхнього взаємного товарообігу є висока питома вага готових промислових виробів. Відбувається зміна орієнтації міжнародної торгівлі з товарів сировини та напівфабрикатів на готові вироби й результати наукової діяльності.

З початком бурхливого розвитку глобалізації темпи росту обсягів міжнародної торгівлі випереджають темпи росту світового ВВП.

Зростає частка в міжнародній торгівлі країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються (рис. 1).

Рис. 1 Динаміка ВВП та світової торгівлі 1984-2004 рр.

• Міжнародна спеціалізація і кооперування здійснюється між підприємствами різних країн. Найхарактерніші вони для машинобудування при спільному виробництві деталей, вузлів, готової продукції.

Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСП) розуміється така форма поділу праці між країнами, при якій ріст концентрації однорідного виробництва й усуспільнення праці у світі відбувається наоснові процесу диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відособлені) технологічні процеси, в окремі галузі й підгалузі виготовлення однорідних продуктів праці понад внутрішні потреби, що викликає все більше взаємне доповнення диференційованих національних комплексів.

• Міжнаро́дна коопера́ція — взаємодія двох чи більше суб'єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.

• Міжнародне інвестування. Транснаціоналізація. Вкладення капіталів (інвестиції) полягає у наданні коштів або матеріальних ресурсів підприємцями однієї країни для будівництва, переобладнання господарських об'єктів іншої, створення спільних підприємств (СП).

Таблиця 1.

У таблиці 1 наведено географічна структура абсолютних значень прямих іноземних інвестицій України та їхнього приросту за 2012 рік [8].

Міжнародні інвестиції (експорт-імпорт капіталу) включають іноземні інвестиції – вкладення іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій в об’єкти інвестування на території даної країни; та зарубіжні інвестиції – вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (придбання цінних паперів зарубіжних компаній, майна тощо).

Країни-донори – країни, які спрямовують свої капітали до ін..країн.

Країни-реципієнти– приймаючі країни.

• Транснаціоналізація — переміщення капітала з країн з його відносним надмірною кількістю в країни, де він знаходиться в дефіциті, але в надлишку є інші фактори виробництва (праця, земля, корисні копалини), які не можуть бути раціонально використані в відтворювальних процесах через брак капіталу.Транснаціоналізація господарського життя — процес посилення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК) у світовій економіці.

Слід підкреслити, що прямі іноземні інвестиції (у структурі валових інвестицій), а також чистий експорт (обсяг експорту – обсяг імпорту) створюють значну частині ВВП країни – валового внутрішнього продукту.

Формула розрахунку ВВП наведена нижче (витратний метод):

ВВП = споживчі витрати + валові інвестиції + державні закупівлі + чистий експорт

На діаграмі (рис. 2) наведено галузеву структуру ВВП України за 2010 рік [8]. Як бачимо, основну частина ВВП Украъни утворюють сільське господарство, переробна промисловість, торгівля і ремонт.

Рис. 2 Галузева структура ВВП України за 2010 р.

• Міжнародні послуги, серед яких найпоширеніші транспортні, надання фінансових кредитів, обмін туристськими групами та ін. В їх структурі поступово знижується частка транспортних послуг, а продовжує зростати частка міжнародного туризму.

Туризм — це форма активного відпочинку поза місцем постійного проживання з пізнавальними цілями, яка містить елементи спорту. Сьогодні це — одна з найдинамічніших галузей послуг у світі. Виділяють такі види туризму: пізнавальний (екскурсійний — ознайомлення з пам'ятками природи та культури); рекреаційний — з метою оздоровлення і відпочинку; діловий — відвідування об'єктів з професійним інтересом; спортивний — участь у спортивних заходах та ін.

• Міжнародний франчайзинг. Суть франчайзингу - крупна материнська фірма (франчайзер) надає право дрібному підприємству (франчайзі) протягом певного проміжку часу й у визначеному місці вести підприємницьку діяльність з використанням її торгової марки, технологій виробництва, ноу-хау в формі, яка визначається умовами договору.Як правило, материнська фірма бере на себе зобов'язання з навчання персоналу, постачання устаткування і сировини, надає допомогу в організації справи, налагодженні системи управління. Також фірма-франчайзер надає фінансову підтримку своєму франчайзі (прямо - надаючи кредити, або побічно - у вигляді поручальництв і гарантій).Мета франчайзингу - здійснення крупними компаніями експансії при освоєнні нових ринків з мінімальними ризиками.

• Міжнародний інжиніринг— діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічно­го характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і про­мисловими. будівельними та Іншими компаніями.

Послуги "інжинірингу":

1. Інжиніринг, пов'язаний з підготовкою виробничого процесу:

а) передпроектні послуги;

б) проектні послуги:

- базисний інжиніринг - підготовка попередніх інженерних досліджень та проектів, генерального плану, рекомендацій, попередньої оцінки вартості проекту тощо;

- детальний інжиніринг - надання пропозицій з фінального проекту, детальне дослідження проекту;

в) післяпроектні послуги:

- підготовка контрактної документації;

- ведення проекту, нагляд й інспекція за провадженням робіт;

- проведення приймальних випробувань після здачі в експлуатацію;

- підготовка інженерного і технічного персоналу;

- підготовка умов для збуту продукції;

г) спеціальні послуги, обумовлені конкретними проблемами створення цього об'єкта.

2. Інжиніринг, пов'язаний із забезпеченням процесу виробництва та реалізації продукції:

а) послуги з управління й організації виробничого процесу;

б) послуги з огляду й випробувань обладнання;

в) послуги з експлуатації об'єкта;

г) допомога у фінансових питаннях;

д) послуги із забезпечення реалізації продукції;

е) послуги з впровадження систем інформаційного забезпечення, комп'ютерної техніки.

Залежно від сфери застосування інжинірингових послуг розрізняють:

- проектно-консультаційний інжиніринг;

- технологічний інжиніринг;

- будівельний інжиніринг;

- управлінський інжиніринг.

• Міжнародний лізинг - договір лізингу (довгострокової оренди), що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони. М. л. здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

• Міжнародний факторинг (factoring, від англ. factor - посередник) - різновид посередницької операції, що проводиться банками і спеціальними компаніями, являє собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію.Факторингова операція - комісійно-посередницька операція з передання клієнтом банку права на стягнення боргів.

• Міжнародне науково-технічне співробітництво – цеформа МЕВ, яка являє собою систему економічних зв”язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах. МНТС: - створення координаційних міжнародних програм, спільних науково- технічних досліджень. - Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями. -Міжнародний інжиніринг. - Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів. - Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів. - Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій. - Розробка науково-технічних прогнозів. Пріоритетні напрямки розвитку МНТС: - Електронізація та автоматизація виробничих процесів. - Надійне мирне використання атомної енергії. - Розширення практичного вмкористання біотехнології та генної інженерії(клонування). - Космічні дослідження.

• Міграція робочої сили -переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше ніж на один рік, викликане причинами економічного, політичного чи іншого характеру.Міграція робочої сили проявляється в двох основних різновидах: еміграції та імміграції.

Еміграцією називається переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання. Імміграція – в'їзд в країну громадянина іншої країни на постійне чи довготривале проживання. Явище, коли іммігранти виїжджають з країни, в яку вони іммігрували, або емігранти повертаються на батьківщину називають рееміграцією.

Різниця між імміграцією з країни та еміграцією в країну називається міграційне сальдо.У результаті міграції робочої сили був сформований світовий ринок праці.

Міжнародні взаємозв'язки дуже часто реалізуються за допомогою різних міжнародних організацій. При цьому створення міжнародних організацій є зазвичай наслідком пошуків ефективних засобів вирішення надзвичайних або кризових ситуацій, які торкаються різних держав.

Кількість міжнародних організацій особливо зросла після Другої світової війни. У1945 р. 24 жовтня була створена одна з найпотужніших міжнародних організацій -Організація Об'єднаних Націй. Вона стала міцною системою, що складається з 18 спеціалізованих установ і низки автономних організацій, органів і місій зі здійснення операцій.

На сучасному етапі налічується кілька тисяч міжнародних організацій, котрі працюють з метою забезпечити політичну й економічну стабільність і соціальне благополуччя в усьому світі. їхня кількість надалі зростатиме, що пояснюється розвитком процесів глобалізації, інтеграції, регіоналізації та інтернаціоналізації світової економіки.

• Міжнародні міжурядові організації — об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, дотримуючись поваги її суверенітету. Міжнародні міжурядові організації є важливим суб'єктом в публічному міжнародному праві, починають діяти після підписання певного взаємного договору, ратифікованого державами-учасниками.

• Міжнародні неурядові організації (INGOs) - міжнародні неприбуткові організації, чи мультинаціональні корпорації.

Ознаки:

1. членство 3 і більше країн;

2. наявність установчого міжнародного договору;

3. постійні органи і штаб-квартира;

4. повага суверенітету членів-держав;

5. невтручання у внутрішні справи;

6. встановлення порядку, прийняття рішень і їх юридичної сили;

Загальнополітичні організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Ліга Арабських Держав (ЛАД), Організація Американських Держав (ОАД), Організація Африканської Єдності (ОАЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Азіатсько-Тихоокеанська Рада (АЗПАК).

Військово-політичні організації:Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейський союз ЗЄС), АНЗЮС (Австралія, Нова Зеландія, США).

Міжнародні економічні об'єднання: Велика вісімка, Світова організація торгівлі (СОТ), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), НАФТА (закрита у 2009 р), МЕРКОСУР.

Регіональні організації: Європейський Союз (ЄС), Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ГУАМ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ).

Валютно-фінансові організації: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), ЄБРР.

Крім того:

Всесвітня організа́ція охоро́ни здоро́в'я (ВООЗ)

Міжнаро́дна аге́нція з а́томної ене́ргії або МАГАТЕ

Організація з безпеки і співробітництва в Європі ОБСЄ

Організа́ція Об'є́днаних На́цій з пита́нь осві́ти, нау́ки і культу́ри, скорочено ЮНЕСКО

EURACOAL (акронім від англ.TheEuropeanAssociationforCoalandLignite) — європейська асоціація вугілля та лігніту.

• Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Принцип науковості ЗЕД означає, що розвиток цієї діяльності здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів;

принцип системності ЗЕД - що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки;

принцип взаємовигідності ЗЕД означає, що кожний партнер, який бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД багато специфічних принципів, яких також слід дотримуватися.

Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин відображає Хартія економічних прав і обоє 'язків держав - документ, прийнятий IV Спеціальною Сесією Генеральної Асамблеї ООН (1974), отже, зазначені вище принципи такі:

• суверенітет;

• територіальна цілісність і політична незалежність держав;

• суверенна рівність усіх держав;

• ненапад і невтручання у внутрішні справи;

• взаємна і справедлива вигода;

• мирне співіснування;

• рівноправність і самовизначення народів;

• мирне регулювання спорів;

• усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили і позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

• сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

• повага до прав людини та основних свобод;

• відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

• сприяння міжнародній соціальній справедливості;

• міжнародне співробітництво з метою розвитку;

• вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі, які містяться в так званій Білій книзі (1985) [1] і включають:

• контроль і оформлення документів на товари, що перетинають митні кордони;

• свободу пересування осіб для працевлаштування та/або ПМП в будь-якій країні;

• уніфікацію технічних норм та стандартів;

• відкриття споживчих ринків;

• лібералізацію фінансових послуг;

• поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

• лібералізацію ринку транспортних послуг;

• створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;

• усунення фіскальних (податкових) бар'єрів.

• Національні принципи регулювання

Ст. 2 Закону про ЗЕД (1 розділ Загальні положення)

Стаття 2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Принципом верховенства закону, що полягає у: - регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.