3.2 Бюджетні обмеження та рівновага споживача

Вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету, тобто кількості грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та ціни товарів визначають бюджетні обмеження споживача.

Якщо весь дохід споживач витрачає на придбання товарів X та Y, не робить заощаджень і не залучає попередні збереження, не дає та не бере кредит, то увесь його дохід дорівнюватиме всім його витратам:

I = P_xQ_x+P_yQ_y (3.3)

де Р_x, Р_y – відповідні ціни товарів X, Y.

За цим рівнянням можна визначити альтернативні набори певних товарів, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. Бюджетна лінія (лінія бюджетних обмежень) — це геометричне місце точок, що показують набори благ, купівля яких потребує однакових витрат за незмінних цін на блага.

Лінія бюджетних обмежень — це всі ті набори товарів X та Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є (рис. 3.3).

Рисунок 3.3—Лінія бюджетних обмежень

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Y треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару X.

Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід зменшується — то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується за умови зростання цін на товар X та зниження цін на товар Y і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація.

Рівновага споживача (оптимум споживача) відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший (рис. 3.4).

Рисунок 3.4—Рівновага споживача

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень І, до кривої байдужості U₂, то це означає, що у точці Е нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді:

МU_x / MU_y = Р_х / Р_у , (3.4)

або MU_x / Р_x = MU_y / P_y . (3.5)

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати обґрунтовані економічні рішення.

3.3 Зміна оптимального стану споживача в результаті зміни його доходу

Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даним товаром (X) та всіма іншими товарами (Y_і), то формула бюджетного обмеження матиме вигляд:

I = P_xQ_x + ∑P_yiQ_yi. (3.6)

Тепер, на графіку, з одного боку, буде кількість товару X, яку може придбати споживач, виходячи із свого доходу, а з іншого — витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів. Гранична норма заміщення благом X втрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової одиниці X, залишаючись на даній кривій байдужості. Якщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то його рівновага досягається за умови рівності цінності товару для нього (у грошовій формі) та витрат на його придбанні: MU_х = P_х .

Вибір споживача залежить не тільки від його уподобань та переваг, але й від рівня доходу. Відомо, що збільшення доходу приводить до переміщення бюджетних ліній праворуч і вверх. Відповідно точки рівноваги будуть знаходитись далі від початку координат, що забезпечуватиме більшу корисність вибраного набору благ. Якщо зобразити на рисунку відповідний графік, де показані точки рівноваги споживача за різних рівнів його доходу, та провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву “дохід–споживання” (рис. 3.5).

Ця крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня доходу споживача. Характер кривої “дохід–споживання” буде залежати від оцінки товару споживачем.

Нормальні товари — це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід.

Неякісні товари (товари низької споживчої цінності) — це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача.

Від кривої “дохід–споживання” перейдемо до кривих Енгеля, які показують співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит. Е. Енгель (1821—1896 pp.) – німецький статистик, один із засновників Міжнародного статистичного інституту (1885 р.), вивчав характер споживання товарів і послуг залежно від доходу сім’ї.

Рисунок 3.5—Крива “дохід–споживання”

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, що насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Проте для деяких груп товарів така крива може зростати з прискоренням. Ці залежності ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. За незмінних цін на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім’ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов’язаних із відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи (рис. 3.6).

Рисунок 3.6—Криві витрат Енгеля