Місцева вентиляція

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників в гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (ділянок виробничої зони, які різко відрізняються своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку чи зверху воріт, (дверей).

Вентиляцію характеризують вентиляційний об'єм і кратність повітрообміну.

Вентиляційний об'єм - це кількість повітря (в м³), яке надходить у приміщення протягом 1 години. Він складається з інфільтраційного і вентиляційного повітря. Найбільш повітропроникними є шлакоблокові, керамзитобетонні, цегляні, дерев'яні стіни. Найменш повітропроникними - гранітні, мармурові. Другою складовою частиною вентиляційного об'єму є повітря, яке надходить у приміщення через спеціально передбачені для цього вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні канали.

Відношення вентиляційного об'єму до об'єму приміщення характеризує інтенсивність вентиляції.

Кратність повітрообміну — це показник, який показує, скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. Враховуючи виділення диоксид вуглецю людиною в спокої, вчені підрахували, що мінімальний об'єм вентиляції на одну людину в житлових приміщеннях повинен бути не меншим 30 м³ за 1 годину. Оптимальні ж умови повітряного середовища для людини, що фізично працює, забезпечуються при об'ємі вентиляції 80-120 м³/год.

Коефіцієнт аерації (відношення площі підлоги до площі кватирки) повинен бути не меншим 1:50.

Найкращий ефект природної вентиляції досягається при наскрізному провітрюванні, коли вікна розкриті на протилежних сторонах будинку. При цьому кратність повітрообміну може досягати 25-100 разів на годину. На інтенсивність вентиляції також впливає різниця температур зовні і всередині приміщення, сила і напрямок вітру. Вітровий тиск з однієї сторони «заганяє» з допомогою інфільтрації повітря через пори і нещільності будівельного матеріалу і будівельних конструкцій, а з протилежної (підвітряної) «відсмоктує» його із приміщення.

Для забезпечення нормальних умов проживання і трудової діяльності необхідно, щоб концентрація диоксид вуглецю (СО₂) в приміщенні не перевищувала 0,1 % (1 л/м³). З цією метою кількість вентиляційного повітря на одну людину повинна становити (в м³/год): в житлових приміщеннях - 40-75; аудиторіях, театрах - 20-30; службових приміщеннях — 20-42; класах - 12-30; лікарняних палатах для дорослих - 60-75; палатах для дітей - 35; майстернях - 70; убиральнях - 60-100; кухнях - 200-300.

Обмін повітря в житлових приміщеннях не повинен перевищувати 2-3 об'ємів приміщення за 1 годину, інакше буде відчуватися протяг, у вбиральнях - 4-5 об'ємів.

Показником ефективності вентиляції приміщень є кратність повітрообміну — це число, яке показує, скільки разів упродовж однієї години повітря в приміщенні замінюється зовнішнім.

З цією метою необхідно дізнатись, скільки повітря витягується, чи потрапляє в приміщення через вентиляційний отвір протягом 1 години.

За допомогою анемометра визначають швидкість руху повітря.

Спочатку визначають площу вентиляційного отвору, для чого вимірюють розміри сторін (якщо отвір прямокутний) або діаметр (якщо отвір круглий). Пізніше, помноживши площу вентиляційного отвору на швидкість руху повітря і на час вентиляції, знаходять вентиляційний об'єм повітря.

Розрахунок проводять за формулою: V = а х в х 3600,

де а — площа вентиляційного отвору (в м²), в — швидкість руху повітря (в м/с), 3600 - перерахунок години на секунди.

Розділивши величину вентиляційного об'єму повітря на кубатуру приміщення (в м³), одержують кратність обміну повітря.

Нормуєма кратність повітрообміну і житлових приміщеннях — 1,5; в аудиторіях — 3 рази на годину.

Ключові питання

1. Охарактеризуйте працю як фізіологічний та психологічний процеси, які регулюють безпечну діяльність людини.

2. Втома та перевтома, їх наслідки.

3. Поясніть актуальність для охорони праці знання небезпечних шкідливих

виробничих факторів.

4. У чому полягає відмінність між фізичною та розумовою працею з точки зору порушень нормального фізіологічного функціонування організму?

5. Назвіть умови, необхідні для нормальної трудової діяльності працівника.

6. За якими параметрами визначаються метеорологічні умови виробничих приміщень?

7. Як класифікуються роботи за важкістю та енергозатратами?

8. Які заходи застосовуються для нормалізації мікроклімату?

9. Назвіть причини необхідності контролю стану повітря у виробничих приміщеннях.

10. Що таке ГДК шкідливої речовини? Як поділяються шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини? Які є класи небезпек?

11. Як визначається ГДК при одночасному знаходженні в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії?

12. Шкідливість пилу та особливості пилового забруднення повітря.

13. Які Ви знаєте методи визначення пилової забрудненості повітря?

14. Що Ви знаєте про індивідуальні засоби захисту людини?

15. Які Ви знаєте види вентиляції?

16. Як розраховується потрібний повітряний обмін для загальної вентиляції?

Завдання для самостійного роботи студентів

1. Дати відповіді на ключові питання.

2. Вивчити теоретичний матеріал, розглянутий на занятті.

3. Підготувати реферати та відео-презентації.

Теми рефератів

1. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них.

2. Мікроклімат робочої зони. Вплив на організм людини. Нормування, нормалізація параметрів мікроклімату робочої зони.

3. Виробничі шкідливі речовини (виробничий пил, виробничі отрути). Класифікація, вплив на організм працюючих. Нормування, заходи захисту.

Список посилань

1. Закон України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення».

2. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. – Вид. 2-е, стереотипне. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.; стор. 95-105.

3. Ганзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 4-е вид. / За ред. М.П. Гандзюка.- К.:Каравела, 2008.-384 с., стор. 91-106, 121-145.