2 Страховий тариф і його структура

Страховий тариф ( Т_{б )}, тарифна ставка ( у практиці страхування )і брутто-ставка (у спеціальній літературі)- являє собою плату страхувальника страховикові за страхування з одиниці страхової суми або предмета страхування або плату у відсотках від загальної величини страхової суми.

Таке визначення страхового тарифу характеризує його лише з одного боку - з боку використання його в розрахунках між страхувальником і страховиком, тобто в розрахунково-обліковій практиці.

З іншого боку, з боку економічної сутності, страховий тариф виражає відносини солідарного розподілу ймовірного сукупного збитку у зв'язку зі страховими випадками даного виду (предмета, об'єкта) страхування між страхувальниками, що беруть участь у ньому, розраховуючи на одиницю страхової суми за тарифний період.

Одночасно він виражає й відносини між страхувальниками із приводу відповідної їх частки коштів, що вони вносять у формований страховий фонд.

Страховий тариф, або брутто-ставка (Т_б), за своєю структурою складається з нетто-ставки (Т_н) і навантаження ( Н ), тобто

Т_б = Т_н+ Н.

Нетто-ставка ( Т_н )-- основна частина брутто-ставки, призначена для формування страхового фонду, використовуваного для поточних страхових виплат, і створення страхових резервів.

Однак, наприклад, при обов'язковому страхуванні пасажирів на різних видах транспорту частка нетто-ставки значно менше частки навантаження, тому що основна частина брутто-ставки (від 70 до 96%) спрямовується на створення резерву попереджувальних заходів, що витрачається на попередження або зменшення ймовірності настання страхових випадків.

Якщо правила або договір страхування передбачають страховий захист від декількох страхових ризиків (страхових випадків), то сукупна нетто-ставка розраховується як сума приватних нетто-ставок.

Навантаження ( Н )- призначені, як було уже зазначено вище, для покриття витрат на здійснення страхової діяльності страховика, включаючи реалізацію заходів щодо зниження страхових ризиків.

За рахунок навантаження покриваються, зокрема, поточні витрати страховика:

• заробітна плата штатних і позаштатних працівників ;

• витрати з оренди приміщень, устаткування, інших видів майна;

• витрати на оплату електроенергії, води, опалення, газу, поліграфічних робіт, виконуваних сторонніми організаціями;

• витрати на утримання, ремонт та експлуатацію транспортних засобів, оргтехніки, комп'ютерів й іншої техніки страховика;

• амортизаційні відрахування;

• вартість витрачених матеріалів, зношування малоцінних швидкозношуваних предметів;

• відрахування в позабюджетні фонди (пенсійний фонд, фонди соціального страхування й ін.);

• витрати на рекламу, відрядні, канцелярські, поштово-телеграфні, судові витрати;

• витрати на банківське обслуговування;

• відрахування у фонд (резерв) попереджувальних заходів;

• формування прибутку;

• формування додаткових резервних фондів;

• інші витрати.

За ризиковими видами добровільного страхування частка навантаження в брутто-ставці звичайно не перевищує 40—50%..

За накопичувально - ощадними видами страхування навантаження повинна становити не більше 10% - 15%, тому що страхові тарифи в цих видах страхування в 4—5 разів вище, ніж при ризикових видах страхування, і більше тривалі строки страхового захисту.

Страховий тариф (брутто-ставка) є, власне кажучи, ціною за одиницю страхових послуг і застосовується для розрахунку страхової премії, що сплачується страхувальником страховикові за страхування.

Страхова премія ( П_лб ) визначається множенням брутто-ставки (Т_б) на страхову суму ( S ) з предмета (об'єкту) страхування й називається брутто-премією:

П_лб = Т_б S .

Страхова премія може сплачуватися за узгодженням сторін договору страхування одноразово або у розстрочку, готівкою або безготівковим шляхом.

Частини страхової премії, що сплачують страхувальником поетапно у встановлені договором страхування строки, називаються страховими внесками.

Страхувальники нерідко сплату страхової премії (страхових внесків) називають страховими платежами.

Оскільки брутто-ставка складається з нетто-ставки й навантаження, то страхову премію називають страховою брутто-премією, а її частку, сформовану за рахунок нетто-ставки ( Тн ) - нетто-премією (П_{л н}):

П_{л н}= Т_н S.

Якщо тарифна ставка виражена в гривнях з одного предмета страхування, то страхова премія визначається множенням кількості застрахованих предметів (об'єктів) на брутто-ставку.

Структура страхового тарифу має особливо важливе значення в страхуванні, діяльності страхової організації в цілому.

Це зв'язано, по-перше, з тим, що правильно встановлена частка нетто-ставки гарантує страхові виплати страхувальникам (застрахованим особам, вигодоотримувачам) у зв'язку з настанням страхових випадків.

По-друге, структура тарифу є основою для складання видаткової частини планового балансу прибутків і видатків (фінансового плану) страхової організації.

По-третє, структура страхового тарифу визначає граничні розміри окремих видів фактичних витрат страховика.

По-четверте, вона служить також підставою для правильного встановлення оподатковуваної бази для сплати податку на прибуток.

Структура тарифної ставки подається у вигляді часток всіх складових у відсотках до загальної її величини.

Страхові тарифи з обов'язкових видів страхування установлюються відповідними законами про обов'язкове страхування або уповноваженими цими законами державними органами управління, а в ряді випадків - страховиками за узгодженням із цими органами й затверджуються державним органом страхового нагляду.

Методичні підходи до розрахунку страхових тарифів з ризикових і накопичувально-ощадних видів страхування істотно відрізняються.

Загальним у них є тільки послідовність розрахунків:

• спочатку визначається нетто-ставка;

• потім розраховуються всі складові навантаження і їхнє додавання;

• розрахунок брутто-ставки проводиться за формулою на основі розміру нетто-ставки й питомої ваги навантаження в структурі брутто-ставки.

В основі розрахунку нетто-ставки страхового тарифу з ризикових видів страхування лежить показник збитковості страхової суми за тарифний період.

Базовими даними для розрахунку нетто-ставки з накопичувально-ощадних видів страхування є:

• показники таблиць смертності, розроблювальні на основі даних демографічної статистики ті, що характеризують смертність населення у визначенному віці (в абсолютних цифрах на 100 тис. населення й у відносному їх вираженні) і доживаемість при переході у вікову групу, що має вік більший на 1 рік;

• прийнята в розрахунку тарифу норма прибутковості ( i ) від інвестування тимчасово вільних коштів страхових резервів страховика;

• строк страхування й накопичувального періоду ( t ).