Каріотип

Каріотип – сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, форма, розміри). Кожному виду властивий свій каріотип.

Характеристики каріотипу:

- специфічність – особливості каріотипу особин певного виду залежать від кількості, розмірів та форми хромосом;

- стабільність – кожний вид організмів має постійну кількість хромосом (у дрозофіли – 8 хромосом, у людини – 46);

- парність – у диплоїдному наборі кожна хромосома має пару, подібну за формою і розмірами (така пара – гомологічні хромосоми);

- індивідуальність – кожна пара гомологічних хромосом характеризується своїми особливостями;

- наступність (неперервність) – завдяки здатності хромосом до авторепродукції під час поділу клітини у наступних поколіннях клітин одного виду зберігається не лише стале число хромосом, а й їхні індивідуальні особливості.

Хромосомний набір:

- гаплоїдний (n) – половинний набір, у якому всі хромосоми відрізняються одна від одної за будовою;

- диплоїдний (2n) – парний набір, у якому кожна хромосома має парну, подібну за будовою та розмірами;

- поліплоїдний (3n, 4n тощо) – набір хромосом, кратний гаплоїдному.

Класифікація хромосом

До 1971 року хромосоми класифікували тільки за розміром та розташуванням центромери (Денверська номенклатура). В стандартному каріотипі людини 22 пари аутосом (нестатеві хромосоми) в залежності від розміру були розподілені на 7 груп і позначені великими латинськими літерами від А до G. Пара статевих хромосом (гетерохромосом) розташовується окремо. За цією номенклатурою буває важко розрізнити хромосоми в межах однієї групи.

В 1971 р. на конференції в Парижі була прийнята номенклатура, що дозволяє ідентифікувати як кожну хромосому, так і окремі фрагменти кожної хромосоми. Завдяки специфічним методам фарбування флуоресцентними барвниками в кожній парі хромосом виявляються суворо індивідуальні набори темних і світлих смуг різної ширини. Розташування хромосом в ряд по групах з урахуванням їх розмірів і інших морфологічних особливостей, передбачених Денверською і Паризькою номенклатурами, називається ідіограмою (від грецької idios – особливий, своєрідний та gramma – рисунок, лінія. Порівняльний аналіз ідіограм використовується в каріосистематиці для виявлення спорідненості різних груп організмів на основі подібності і відмінності їх хромосомних наборів.

КЛІТИННИЙ ЦИКЛ

(життєвий цикл, онтогенез клітини) –

це період існування клітини від її виникнення до її зникнення

Тривалість клітинного циклу різна:

у бактерій – 20-30 хв,

у клітин еукаріотів – 10-80 годин і більше (інфузорії – кожні 10-20 год, лейкоцити – 4-5 діб)

Шляхи виникнення клітин: поділ, злиття

Шляхи зникнення клітин: поділ, злиття, розпад (руйнування)

СТРУКТУРА КЛІТИННОГО ЦИКЛУ

Біологічне значення мітозу

- забезпечує точну передачу спадкової інформації дочірним клітинам і, як результат, постійну кількість хромосом в усіх клітинах організму. Кожна з дочірних клітин одержує по одній хроматиді від кожної материнської хромосоми, тобто зберігається стала кількість хромосом в усіх дочірних клітинах. Природним доказом генетичної рівноцінності клітин, що виника­ють шляхом мітозу, є однояйцеві близнюки, які походять з однієї зи­готи;

- усі клітини тіла, крім статевих, утворюються внаслідок мітотич­ного поділу, що забезпечує ріст організму;

- багато тварин і рослин розмножуються нестатевим шляхом лише за допомогою мітозу;

- забезпечує регенерацію — відновлення втрачених частин тіла, органів або організмів (наприклад, організмів гідри і планарії бі­лої з незначної частини клітин тіла, усього організму з одного проме­ня у морських зірок, кінцівок у хвостатих земноводних, хвоста у ящір­ки, ніг у ракоподібних тощо);

- мітоз забезпечує також заміщення клітин, що відбувається у бага­токлітинних організмів (наприклад, утворення формених елементів крові — еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів).