13. Географія транспорту України

Важливість транспорту полягає в тому, що він забезпечує зв’язки між галузями, підприємствами, регіонами країни, зарубіжними державами. Зайнято в транспорті близько 6% працівників господарського комплексу країни.За цим підходом до транспортного комплексу відносять сухопутний, водний та повітряний. В сухопутному виділяють автомобільний, залізничний і трубопровідний; у водному – морський і річковий. Специфічною галуззю транспортного комплексу є міський пасажирський транспорт. В Україні розвинуті усі види сучасного транспорту. Залізничний транспорт в Україні посідає 1-ше місце за вантажообігом і 2-ге - за пасажирообігом. Найгустіша мережа залізниць у Донбасі, Придніпров’ї та Зх. частині України. Основна частка перевезень залізницями становлять промислові вантажі: залізна руда, кам’яне вугілля, будівельні матеріали. Для залізничного транспорту характерна масовість, порівняно низька собівартість перевезень. Найбільші залізничні вузли є Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ. Автомобільний транспорт має важливе значення для перевезення на короткі відстані. За пасажирообігом в Україні він посідає 1-ше місце. Найважливіші вузли автошляхів: Київ,Харків,Львів. Трубопроводи дають можливість транспортувати на значні відстані нафту, продути її переробки, природний газ, воду. Міжнародні газопроводи проходять через територію України – «Братерство», «Союз», «Прогрес». Є трансєвропейський нафтопровід «Дружба». Морський транспорт х-ться малою вартістю транспортування. Його недоліком є порівняно низька швидкість переміщення та залежність від погодних умов. Головний порт – Одеса, а також – Херсон та Миколаїв. Річковий транспорт має важливе значення для внутрішніх перевезень. Працює сезонно. Головні річки – Дніпро, Десна. Повітряний транспорт мають перевагу – висока швидкість перевезень, а недолік висока вартість. Найбільші аеропорти є в Києві,Харкові, Львові, Донецьку.

6.Хіміко-індустріальний комплекс України

Хім. комплекс належить до складних міжгалузевих комплексів. Хімічна пром. є однією з тих галузей що забезпечують науково-технічний прогрес. Вона постачає галузям пром. нові ефективні матеріали з різними властивостями, які можуть замінити чорні і кольорові метали, цінну деревину, натуральну вовну, бавовну, льон чи натуральний каучук. Багато видів продукції хім. пром. використовуються для підвищення продуктивності с/г в-ва (мін. добрива, отрутохімікати, мікроелементи). Зараз не має такої галузі господарства яка б не використовувала продукцію хім. пром. Рівень розвитку хім. пром. (особливо ХОС) визначає рівень розвитку країни. Основні чинники розвитку: наявність сировини, рівень економічного розвитку країни, трудові ресурси, наявність споживача. Хім. пром. виділяється надзвичайно широкою сировинною базою. Вона використовує нерудну сировину (калійні і кам’яні солі, сірку фосфати), паливні мінеральні ресурси (нафту, прир.газ, вугілля), відходи чорної і кольорової металургії, лісової, харчової та легкої пром. використовуючи сировину з інших галузей, хім. індустрія комбінується і кооперується з ними. У його галузевій структурі виділяють 2 великі групи галузей: основна хімія і промисловість органічного синтезу. Групу основної хімії утворює гірничо-хімічна пром. що займається видобутком хім. сировини та власне основна хімія яка виробляє мінеральні добрива, сірчану кислоту, соду тощо. В групу галузей пром. органічного синтезу входять: хімія органічного синтезу (ХОС) (в-во ацетилену, етилену, етилового спирту тощо), в-во полімерів (синтетичних смол, каучуку, пластмас), переробка полімерів (в-во виробів із пластмас, в-во шин, гумотехнічних виробів). Серед інших галузей хіміко- індустріального комплексу важливими є лакофарбова, пром. синтетичних барвників, хіміко-фармацевтична, фотохімічна.