Зміна правовідносин

У цивільному праві зміна правовідносин може полягати у зміні суб'єкта, предмета зобов'язання, а також прав та обов'язків сторін.

У сімейному праві зміна правовідносин як спосіб захисту може полягати лише у зміні обсягу прав та обов'язків і проявитися у збільшенні або зменшенні розміру аліментів, у внесенні змін до шлюбного договору, у передачі дитини від одного з батьків до другого, у внесенні змін до договору про аліменти.

Відновлення правовідносин

Якщо точніше, то мова мала б йти про відновлення попереднього становища, адже відповідні фактичні порушення не можуть, як правило, змінити правовідносини між певними особами.

Л. викрав сина, коли він грався з дітьми біля будинку.

Його протиправна поведінка не може перекреслити рішення суду, згідно з яким дитина має проживати з матір'ю. У цій ситуації дитина має бути повернута матері, якщо це не загрожує її життю чи здоров'ю. Це і буде відновленням становища, яке існувало до порушення права.

Про відновлення існуючих раніше правовідносин можна говорити і в разі поновлення батьківських прав.

Анулювання правовідносин

Як уже було зазначено, припинитися може лише те правове явище, яку виникло законно. Те ж, що виникло незаконно, анулюється.

У Сімейному кодексі анулювання правовідносин як спосіб захисту передбачено у разі:

1) недійсності шлюбу;

2) анулювання запису про батьківство, материнство;

3) недійсності усиновлення;

4) визнання недійсним шлюбного чи іншого договору.

У першому випадку анулюється актовий запис про шлюб; у другому - з актового запису про народження дитини виключається інформація про певну особу як батька чи матері дитини; у третьому - скасовується рішення суду про усиновлення.

Анулювання сімейних правовідносин (точніше - квазі чи псевдо-правовідносин) - це своєрідна реституція, тобто повернення ситуації до початкової позиції.

5. Суб’єкти сімейних правовідносин. Особливості право- та дієздатності. Відносини родинності та свояцтва та їх правове значення.

Учасниками (суб'єктами) сімейних відносин є виключно люди.

Різноманітні державні інституції (орган реєстрації актів цивільного стану, орган опіки та піклування, суд) можуть брати участь у виникненні, зміні чи припиненні сімейних прав та обов'язків, але ніколи не стають учасниками сімейних відносин.

Казенний, з елементом формалізму, як мені видається, цивілістичний штамп "фізична особа" до учасників сімейних відносин, на щастя, не пристав.

Кожен учасник сімейних відносин має особливий статус: матері чи батька, дружини чи чоловіка, дитини, баби або діда, внука, брата чи сестри. Ці означення відразу засвідчують суть особливих особистих і водночас соціальних ролей, які вони виконують на сцені життя.

Люди з віком виконують все більше цих ролей. І чим їх більше, тим повноціннішим стає їхнє життя.

Насолоджуючись своїм статусом, дитина буде виказувати бажання мати братика чи сестричку. Подорослішавши, хлопець чи дівчина думатимуть про створення своєї сім'ї, одержання статусу дружини або чоловіка. Після шлюбу вони будуть прагнути повторити себе, ставши матір'ю чи батьком. Згодом виникне внутрішня потреба мати внуків, стати бабусею чи дідусем. І так - довіку.

Цивільна дієздатність означає фактичну здатність людини здійснювати ті чи інші юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Аналогічним чином визначалася цивільна дієздатність громадянина в ст. 11 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., під якою малася на увазі здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Важливо, що при наданні неповнолітній особі повної цивільної дієздатності вона, хоча і набуває обсягу можливостей повнолітньої особи, все ж не позбавляється особливостей здійснення цивільних прав, характерних для неповнолітніх осіб. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Це положення застосовується і в разі надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Дієздатність, як і правоздатність - це також здатність особи, але вже не природна властивість як така, а готовність до здійснення визначених дій і вчинків, передбачених законом, що становлять права і обов'язки фізичної особи. Існування такої здатності вже не має абстрактного характеру і не може бути однаковою для всіх фізичних осіб. Вона безпосередньо пов'язана з можливістю діяти, при врахуванні якої до участі в цивільних відносинах допускаються не всі особи, а лише ті, які здатні здійснювати розумні дії і вчинки, усвідомлювати, що і для чого вони роблять.

СУДОВА ПРАКТИКА:

1. Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї»)

2. Застосування судами сімейного законодавства України. Правові позиції Верховного Суду України 2

Завдання 1.

З’ясуйте ступінь та лінію споріднення

1) між батьком та сином – родичі по прямій лінії;

2) між двоюрідною тіткою та племінником – родичі по боковій лінії;

3) між троюрідним братом та сестрою – родичі по бокковій лінії ;

4) між прадідом та правнуком – родичі по прямій лінії.

Завдання 2. Назвіть особливості реалізації неповнолітніми батьками своїх батьківських обов’язків, посилаючись на норми Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 156 неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.

Завдання 3. Порівняйте терміни „сім’я”, „родина”, „шлюб”.

У статті З СК "Сім'я" немає традиційно сформульованої дефініції на зразок "сім'я - це...". Сутність сім'ї визначена у ній через три її ознаки, котрі випливають із розуміння сім'ї як союзу двох чи більше осіб, а саме:

- спільне проживання;

- спільний побут;

- взаємні (спільні) права та обов'язки.

Родиною можна назвати дружину, чоловіка та дітей, які спільно проживають, а також батьків, інших кровних родичів, які навіть спільно не проживають. Але слово "сім'я" до родичів, які живуть окремо, не вживається.

Шлюб — це добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Шлюб — суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який має на меті створення сім'ї, її легалізацію в суспільстві. Шлюб — це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється.

Завдання 4. Випишіть приклади актів сімейного законодавства і розташуйте їх за юридичною силою.

Конституція України

10 січня 2002 р. ухвалено Сімейний кодекс України, який набув чинності з 01.01.04.

Закону України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24.12.93.

Завдання 5. Розкрийте моральні засади суспільства, яким не повинні суперечити підстави створення сім’ї.

Мораль завжди концентровано відображає найвищі цінності суспільства, які в наш час знайшли своє нормативне закріплення в ст. 3 Конституції України: найвищою соціальною цінністю визнаються людина, її життя і здоров‘я, честь і гідність, недоторканність і безпека.