§ 12. Проведення гірничорозвідувальних виробок

Загальні відомості. При проведенні виробок застосовуються різні схеми робіт, які зумовлюються властивостями порід, які перетина­ються, типом і перерізом виробок, призначенням і терміном служби, ступенем механізації робіт. Велика кількість геологічних організацій стають на шляхи повної комплексної механізації гірничопро­хідницьких робіт.

Під комплексною механізацією розуміють такий спосіб проведення гірничих робіт, при якому всі основні й допоміжні операції виробничого процесу механізовані, а технічне обладнання для механізації кожної з операцій за своєю потужністю й продуктивністю відповідає потужності й продуктивності ведучих механізмів.

Механізація виробничих процесів забезпечує безупинне зростання продуктивності праці при одночасному зниженні собівартості, створює сприятливі умови для оздоровлення та полегшення праці робітників, зменшує потребу в робочій силі.

Проведення розвідувальних канав і траншей. Цей технологічний процес складається з кількох операцій: розпушення гірської породи, видалення розпушеної породи з виробки й у разі необхідності закріплення виробки.

Розпушення порід здійснюється за різними способами: ручним, механічним, енергією вибуху, кінетичною енергією води тощо.

Видалення породи з канав і траншей здійснюється викиданням вручну, або за допомогою підйомних механізмів. Розпушення й видалення породи поєднується при екскаваторних, скреперних та інших роботах.

Кріплення канав і траншей здійснюється при проходці виробок у нестійких породах для запобігання їх обвалу.

Розпушення породи вибухом, у свою чергу, складається з трьох операцій: буріння шпурів, заряджання їх, підривання зарядів у шпурах.

При проходженні шурфів операції кріплення й вентиляції звичайно не залежать від обраного способу проходки шурфу. Шурфи в міцних стійких породах не закріплюються; але при проходці глибоких шурфів їхнє устя закріплюється на глибині 1 м суцільним вінцевим кріпленням. При проходці нестійких порід припускається відставання кріплення від забою до 1 м (крім окремих випадків проходки — у пливунах, пісках тощо). Кріплення проводиться одразу ж за видаленням породи, що призводить до подовження виробничого циклу. Для його скорочення потрібно вчасно виготовляти деталі кріплення й доставляти їх до місця робіт (дод. 3).

Провітрювання шурфів проводиться до глибини 4—6 м (взимку до 10 м) за рахунок дифузії повітря, на великій глибині — за допомогою ручного відцентрового вентилятора продуктивністю до 15 м3/хв, напором 294 Па.

Водовідлив при незначному водоприпливі (до 0,2 м3/год) здій­снюється за допомогою цебер, при значному — відцентровим і гвинтовим насосами типу 2КМ-6, ПВН-15. Водовідлив не впливає на тривалість виробничого циклу, тому що поєднується з проходкою.

Проходження шурфів вручну «н а кайло» із застосуванням буро-під­ривних робіт. Шурфопрохідні роботи виконуються пере­важно із застосуванням ручного гірничопрохідницького інструменту. Буріння шпурів — одноручне. Підривання зарядів — вогневе. На мілких шурфах працює одна людина, на глибоких звичайно зайнята ланка з трьох осіб — прохідника й двох воротовників. Порода з глибоких шурфів піднімається ручними воротками в цебрах місткістю 0,04 м3. До глибини 2,0—2,5 м порода з шурфу викидається лопатою. Мілкі шурфи в основному не закріплюються.

Проходження шурфів за механізо­ваним способом. У такому випадку застосовуються: для буріння шпурів — ручні електросвердла й ручні перфоратори, залежно від міцності проходжуваних порід; для піднімання породи з шурфу — механічний вороток типу КМПІ-1, гідравлічний навантажувач типу ГШГ-1, шурфопрохідний кран типу КШ-1, прохідна лебідка типу ЛПГЛ-230 тощо; для комплексної механізації робіт — шурфопрохідний агрегат типу ШПА-2А, комплекс типу КМШ, агрегат типу СГА.