1. Поняття правоохоронного органу.

Одне з центральних місць у різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із захисту прав і сво­бод людини, охорони прав та законних інтересів державних і не­державних організацій, боротьби зі злочинами та іншими право­порушеннями. Цей різновид державної діяльності в юридичному аспекті отримав найменування „правоохоронна діяльність", а зак­лади, що її здійснюють, - „правоохоронні органи". Дані поняття ще перебувають у стадії становлення і навколо них серед фахівців тривають активні дискусії. Неоднозначне розуміння цих правових категорій зумовлене, головним чином, відсутністю чіткого визна­чення поняття "правоохоронні органи" у законодавстві України.

Правоохоронна діяльність як багатоаспектна діяльність спря­мовується політичними й управлінськими засобами на блокуван­ня соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або пра­вових конфліктів. Складна система правоохоронної діяльності ре­алізується у різних типах право застосовних дій: правовстановлювальних, правозабезпечувальних, правопримушувальних і право-відновлювальних.

Структурно до системи правоохоронної діяльності входять:

- діяльність органів із забезпечення правосуддя;

- діяльність органів прокуратури;

діяльність з виявлення, запобігання та розслідування

злочинів;

діяльність із захисту державної безпеки, державного

кордону та охорони громадського порядку. В Україні за чинним законодавством можлива тільки держав­на правоохоронна діяльність. Недержавна правоохоронна діяльність не передбачена, хоч участь громадян в охороні правопорядку та державного кордону є досить розвиненою та регламентованою.

Основними суб'єктами правоохоронної діяльності є правоохо­ронні органи.

Згідно зі Законом України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів", до них належать: органи проку­ратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки; органи охорони державного кордону; органи й установи виконання пока­рань; митні органи; органи державної податкової служби; органи державної контрольно-ревізійної служби; органи рибної охорони; органи державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2).

Незважаючи на те, що судові органи посідають чільне місце як окремий вид влади (судової), вони також відповідають критеріям правоохоронних органів. За законом до правоохоронного органу належить такий державний орган, предмет діяльності котрого за­конодавче фіксується як його функції охоронного призначення. Діяльність правоохоронних органів багатопланова. Кожен із зазна­чених органів діє в межах законодавчо-визначених повноважень.

Отже, правоохоронний орган - це державний орган, основ­ним предметом діяльності якого є законодавчо-визначені функції, статус з охорони права, відновлення порушеного права, органі­зація виконання покарання, захисту державної безпеки, підтримки правопорядку та забезпечення стану законності.

2. Органи прокуратури.

Прокуратура — єдина централізована система державних органів, які від імені України здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосу­ванням законів через своєчасне виявлення правопору­шень, вжиття заходів щодо їх усунення і притягнен­ня винних до відповідальності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення право­порядку і має своїм завданням захист від неправо­мірних посягань на:

• закріплені Конституцією України незалежність держави, суспільний і державний лад, політичну та економічну систему, права національних груп і територіальних утворень;

* гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соці­ально-економічні, політичні, особисті права і сво­боди людини і громадянина;

основи демократичного устрою державної влади, правовий статус місцевих рад народних депутатів, органів територіального громадського самовряду­вання.

На органи прокуратури України покладено такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до набрання чинності законами, що регулюють діяльність державних органів із контролю за додержанням законів та до сформування системи досудового слідства і набрання чинності законами, що регулюють її функціонування.

Основні принципи організації та діяльності органів прокуратури полягають у тому, що вони:

• становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;

• здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їхніх органів;

• захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

• вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення пору­шених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

• діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Втручання інших органів державної влади, поса­дових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їхніх представників у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити вико­нанню ним службових обов'язків чи домогтися вине­сення неправомірного рішення тягне за собою відпові­дальність, передбачену законом.

Вимоги прокурора, що відповідають чинному зако­нодавству, є обов'язковими для всіх органів, підпри­ємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян та виконуються невідкладно або в передбачені зако­ном чи визначені прокурором строки.

Система органів прокуратури

Систему органів прокуратури становлять: Гене­ральна прокуратура України, прокуратури Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севасто­поля (на правах обласних), міські, районні, міжрайон­ні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать війсь­кові прокуратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, призначуваний на посаду за згодою Верховної Ради України; з посади його звільняє Президент України. Верховна Рада України може вислови недовіру Генеральному прокуророві України, і матиме наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливі справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі по особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських — старші слідчі та слідчі

Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство по справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їхньої підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Статус прокуратури в Україні визначається статтями 121 —123 Конституції України та Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. Закон складається з 5 розділів, а розділ III — із 4 глав:

Розділ І. Загальні положення.

Розділ II. Система, структура і організація діяльності органів прокуратури.

Розділ III. Прокурорський нагляд.

Глава 1. Загальний нагляд.

Глава 2. Нагляд за додержанням законів органа що ведуть боротьбу з злочинністю.

Глава 3. Участь прокурора в розгляді справ у суді

Глава 4. Нагляд за додержанням законів у містах застосування заходів примусового характеру.

Розділ IV. Кадри органів прокуратури.

Розділ V. Інші питання організації і діяльності органів прокуратури.

3. Міліція.

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, правої і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправний посягань,

Міліція — це єдина система органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, законодавчі акти України, постанові Верховної Ради України, укази Президента України постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку.

Центральне місце в системі правових актів, що регулюють діяльність міліції, посідає Закон України "Про. міліцію" від 20 грудня 1990р.

Закон складається з 6 розділів:

Розділі. Загальні положення.

Розділ 2. Обов'язки і права міліції.

Розділ 3. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

Розділ 4. Служба в міліції.

Розділ 5. Правовий і соціальний захист. Відповідальність працівників міліції.

Розділ 6. Контроль і нагляд за діяльністю міліції.

Згідно з чинним законодавством основними завдан­нями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона й забезпечення громадського порядку; виявлення розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; убез­печення дорожнього руху; захист власності від зло­чинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соці­альної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах її компетенції державним органам, підприєм­ствам, установам та організаціям у виконанні покла­дених на них законом обов'язків.

Отже, міліція виконує адміністративну, профілак­тичну, оперативно-розшукову, кримінально-проце­суальну, виконавчу та охоронну (на договірних заса­дах) функції.

Відповідно до завдань і функцій міліція складає­ться з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

Для забезпечення громадського порядку на об'єк­тах і територіях, які мають особливе народногосподар­ське значення чи постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створю­ватися спеціальні підрозділи міліції.

Організаційна структура і штатна чисельність мілі­ції визначаються в порядку, встановлюваному Кабіне­том Міністрів України.

У своїй діяльності міліція підпорядковується МВС України.

Міністр внутрішніх справ України здійснює керів­ництво всією міліцією України.

Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між МВС України і відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями поліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між МВС України та цими органами і органі­заціями.

Особовий склад міліції формується з працівників, Що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими й моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. З прийняттям на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року.

Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину.

Порядок та умови проходження служби в міді регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що його затверджує Кабінет Міністрів України.

Діяльність міліції базується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Міліція повинна поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового і іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

У межах чинного законодавства міліція має право обмежувати права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу. Вона забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги.

Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управління, трудові колективи, громад організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єд­нань, що мають політичну мету. Під час виконання службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних чи громадських об'єднань.

Міліція повинна виконувати свої завдання неупереджено, в точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи бездіяльності міліції.

Державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

На території України забороняється створенні військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами.

Працівник міліції під час виконання покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому прямому начальникам. Ніхто інший, окрім уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не має права втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством.

Утручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.

Працівник міліції перебуває під захистом закону, норми якого гарантують захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівника міліції та членів сім’ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Міліція має право застосовувати заходи фізичне впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю випадках і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію".

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження і намір їх використання, якщо дозволяють обставини Без попередження фізична сила, спеціальні засобі зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю до: жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

За неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. У разі завдання шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Перевищення повноважень працівником міліції, в тому числі в застосуванні сили, спеціальних засобів, зброї, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, міністр внутрішніх справ України і в межах їхньої компетенції — ради народних депутатів.

Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністра­тивну діяльність.

Нагляд за додержанням законності в діяльності мі­ліції здійснюють Генеральний прокурор України і під­леглі йому прокурори.