Внутрішнє планування інфекційного відділення

Інфекційних хворих госпіталізують до інфекційного відділення не тільки для лікування, а й для ізоляції. Тому інфекційне відділення завжди розташову­ють в окремому будинку.

Інфекційні хворі потрапляють у приймально-оглядовий бокс. Після термо­метрії й огляду хворий проходить санітарне оброблення, а його одяг направля­ють на дезінфекцію.

Інфекційне відділення повинно мати два входи: один — для хворих, дру­гий — для медперсоналу, доставки їжі та чистої білизни.

Внутрішнє плануван­ня інфекційного відділення повинно передбачати поділ його на кілька само­стійних секцій для пацієнтів з різними хворобами. Кожна секція повинна мати свій шлюз, щоб запобігти перенесенню повітряно-краплинної інфекції. Для більшої надійності шлюз може бути обладнаний бактерицидною лампою. У кожній секції обладнують окремий санітарний вузол.

Через специфічність контингенту хворих і задля забезпечення максималь­ної внутрішньої ізоляції в інфекційних стаціонарах більшість хворих розміщу­ють у боксах і напівбоксах. Повний бокс, що гарантує від внутрішньолікарняного зараження, запропо­нував петербурзький інженер Е.Ф. Мельцер, тому його ще називають мельцерівським.

До складу боксу входять:

• тамбур з виходом на вулицю, через який госпіталізують і виписують хворого;

• санітарний вузол;

• пала­та та шлюз при вході з палатного коридору.

Площа боксу на 1 ліжко повинна бути не мен­шою за 22 м², на 2 ліжка — 27 м².

Вхід медпер­соналу з умовно "чистого" коридору до боксу передбачено через шлюз, де замінюють спец­одяг, миють та дезінфікують руки. Тому шлюз обладнують рукомийником і вішалкою для ха­латів. У шлюзі повинно бути вікно для переда­вання їжі хворому. У санітарному вузлі мають бути ванна, рукомийник та унітаз. У стіні, яка відокремлює бокс від коридору відділення, роб­лять вікно для спостереження за хворим. Хво­рих направляють у бокс тільки після ретельної вологої дезінфекції його.

Напівбокс теж призначений для індивідуа­льної госпіталізації хворого, але від боксу він відрізняється тим, що не має входу з вулиці. Тому хворі потрапляють у напів­бокс із загального коридору відділення через санітарний пропускник. При цьо­му можливе обсіменіння повітря коридору патогенною мікрофлорою, яка звід­си може проникнути в палати. Напівбокси теж проектуються на 1—2 ліжка.

Слід пам'ятати, що під час відчинення дверей боксу та напівбоксу, які ве­дуть до коридору відділення, забруднене повітря може проникнути у коридор, а також інші приміщення. Тому двері треба щільно причиняти і, якщо одні две­рі відчинені, то другі мають бути зачинені.

Боксовані палати (1-, 2- і максимум — 4-ліжкові) відрізняються від напівбок­сів тим, що вони не мають ванни, а також входом у туалет із шлюзу.

У всіх них повинен бути водопровідний кран з умивальником.

У дитячих інфекційних лікарнях для запобігання повітряно-краплинним інфекціям використовують боксовані палати. їх створюють шляхом установ­лення між ліжками дерев'яних, металевих, скляних (стаціонарних чи рухомих) перегородок заввишки 2—2,5 м. У таких палатах перебувають хворі тільки од­ного профілю. Біля входу в палату обладнують шлюз. Використання таких па­лат обмежене, бо вони не запобігають поширенню повітряно-краплинних ін­фекцій.

План боксу: 1 — тамбур на вході; 2 — санітарна кімна­та; 3 палата; 4 — шлюз на вході з відділення; 5 — вікно для передавання їжі; 6 - вхід з вулиці, ; 7 — вхід з коридору відділення, 8 - оглядове вікно .

План напівбоксу — 1 — палата; 2 — санітарна кімната; 3 — шлюз вході з відділення, 4 — вікно для передавання їжі, 5 — вхід з відділення; б — оглядове вікно

Операційний блок.

Операційний блок — структурний підрозділ лікарні, що складається з операційних та комплексу допоміжних приміщень. Призна­чений він для проведення хірургічних втручань.

Операційні блоки облаштовують в окремому будинку чи прибудові, що з'єднаний із стаціонаром критими переходами чи коридорами. Найраціональнішим є розташування операційного блоку в складі окремого лікувально-діаг­ностичного корпусу, що безпосередньо прилягає до палатного корпусу і мак­симально віддалений від вертикальних комунікацій (технічних шахт, ліфтів, сміттєпроводів). Вікна операційних орієнтують на північні румби.

Операційні блоки поділяють на загальнопрофільні та спеціалізовані (трав­матологічні, кардіохірургічні, опікові, нейрохірургічні та ін.).

У центральних районних лікарнях та міжрайонних лікарнях у сільській місцевості нормами передбачено 1 операційну на 30 ліжок у відділеннях хі­рургічного профілю.

Мінімальна площа операційної загальнохірургічного профілю повинна бути не меншою за 36 м². Площа операційної для проведення складних опера­цій на серці, судинах, трансплантації органів повинна бути не меншою за 48 м². Операційні проектують на 1 операційний стіл. Кількість операційних столів і тип операційної в спеціалізованому операційному блоці залежать від типу та потужності структурних підрозділів лікарні.

Стіни операційної повинні бути гладенькими, щоб було їх легко мити, зро­шувати дезінфекційними розчинами. Тому їх покривають матовою олійно-вос­ковою фарбою яскраво-сірого або зеленувато-сірого кольору. Вона не дає світ­лових відблисків та сприятливо позначається на функції зорового аналізатора хірурга. Дозволено їх облицьовувати глазурованими кахлями чи іншими воло­гостійкими матеріалами на повну висоту.

Покривати підлогу треба водонепроникними матеріалами, які легко очищуються, їх можна часто мити дезінфекційними розчинами, вони зручні для транспортування хворих, матеріа­лів і обладнання

Післяопераційні палати розташовують в ізольованому відсіку при опера­ційному блоці або в складі відділення анестезіології та реанімації, або ізольо­вано в складі палатного хірургічного відділення.

Для забезпечення вільного транспортування хворих на каталках ширина дверних прорізів має бути не меншою за 1,1 м, ширина коридору — 2,8 м.

Для планування операційного блоку принципове значення мають функ­ціональні зони, які вирізняються вимогами щодо дотримання режиму стериль­ності та характером медичних маніпуляцій.

Виділяють такі функціональні зо­ни операційного блоку:

1) стерильна (приміщення операційних);

2) суворого режиму (група приміщень для підготовки медперсоналу та хворого до опера­ції, тобто передопераційні, наркозні, апаратні, післяопераційні палати та допо­міжні приміщення);

3) обмеженого режиму (приміщення для діагностичних досліджень, стерилізаційна, інструментально-матеріальна, кабінети хірургів та ін.);

4) загальнолікарняного режиму.

Операційний блок має 2 входи: для персоналу — через санпропускник та для хворих — через шлюз. Потоки повинні бути розділені на "стерильний" (прохід хірургів, операційних сестер) і "чистий" (для доставки хворого, прохо­ду анестезіологів, молодшого та технічного персоналу). Вони не повинні пере­тинатися.

Вентиляція. Припливно-витяжна переважанням припливу.