Розділ 2 теоретичні засади трудової мотивації
2.1Поняття і завдання мотивації
Домінуюча функція менеджменту включає вплив на інших для того, щоб спонукати виконавців здійснювати роботу у напрямі досягнення намічених цілей. Важливим аспектом цієї функції є мотивація, великий інтерес до якої викликаний підвищенням ролі суб’єктивних факторів у суспільному виробництві, ускладненням умов трудової і позатрудової діяльності, збагаченням і розвитком самої особистості [15, c. 444].
Питання трудової мотивації важливі для будь-якої організації, оскільки вважається, і не без підстав, що ефективний працівник — це високомотивований працівник [37]. Здебільшого люди можуть вибирати, наскільки наполегливо працювати і скільки зусиль витрачати. Тому менеджерам потрібно дослідити причини, як і чому працівники роблять різний вибір стосовно затрат своєї праці. Головною складовою цього вибору є мотивація [8, с. 354].
Фундаментальною метою мотивації персоналу є забезпечення організації освіченими, забезпеченими, високопрофесійними співробітниками, відданими інтересам компанії, ототожнюючими себе нею. Це формує стійку мораль і веде до високої ефективності, що найнаочніше проявляється у ставленні до використання відпусток, наднормовим роботам, участі в різних формуваннях з поліпшення діяльності підприємства (комісії якості і продуктивності, комітети, ради підприємства тощо).
Мотивація — це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистісних цілей і цілей організації. Традиційний підхід ґрунтується на вірі в те, що співробітники — усього лише ресурси, активи, якими повинні змусити ефективно працювати [16, с. 160].
Стосовно індивідуума, на думку Р. Дафта, під мотивацією слід розуміти сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, задають її межі та форми, а також направляють працівника на досягнення цілей [25, c. 403]. При цьому, стосовно до трудового процесу, І. Бойчик М вважає, що мотивація передбачає реалізацію сукупності взаємопов’язаних заходів, які стимулюють трудовий колектив до досягнення особистих цілей кожного його члена і спільних цілей діяльності підприємства [25, c. 316].
Прагнення людини реалізувати себе у своїй справі безперечно. Так вона влаштована. Там, де управління й організація праці надають співробітникам такі можливості, їхня праця буде високоефективна, а мотиви до праці — високими. Значить мотивувати співробітників — це торкнутися їхніх важливих інтересів, дати їм шанс реалізуватися в процесі трудової діяльності.
За кордоном проблему мотивації персоналу розуміють набагато ширше, ніж в Україні. У нашій країні прийнято вважати, що людина працює виключно заради грошей. Звичайно, питання про зарплату повинно посідати перше місце, але крім фінансової сторони, за кордоном помітна роль відводиться нематеріальним способам мотивації. Західні менеджери з управління персоналом давно дійшли висновку, що співробітники — головна цінність компанії, їх потрібно нагороджувати за високі результати праці, адже від працездатності колективу залежить успіх діяльності підприємства.
Мотивація виникає із незадоволених потреб і дій, що дають їй поштовхи, якщо вони успішні і задовольняють ці потреби. Деякі потреби, такі як їжа, задовольняється лише на деякий час, інші потреби, такі як потреба в дружбі, задовольнятися на тривалий час, але можуть залишитися незадоволеними інші потреби. Тому завжди важливо з’ясувати, які специфічні потреби дають поштовх виникненню мотивації у даної людини, у даний час [15, c. 447].
Схема мотивації на рис. 1.1 відображає мотивовану поведінку. Мотиваційний процес, як бачимо, починається з констатації потреб.
|
Рис. 1.1 — Мотиваційна схема [12, с. 355] |
Основні задачі мотивації:
формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;
навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутришньофірмового спілкування;
формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.
Однак, для вирішення цих задач необхідний аналіз наступних явищ:
процесу мотивації в організаціях;
індивідуальної і групової мотивації, якщо така є в залежності між ними;
змін, що відбуваються в мотивації діяльності людини при переході до ринкових відносин.
Мотивація, розглянута як процес, теоретично може бути подана у виді шести наступних одна за іншої стадій.
перша стадія — виникнення потреб;
друга стадія — пошук шляхів усунення потреби;
третя стадія — визначення цілей (напрямки) дії. Людина фіксує, що і якими засобами він повинний робити, чого домогтися що одержати для того, щоб усунути потребу;
четверта стадія — здійснення дії;
п'ята стадія — одержання винагороди за здійснення дії;
шоста стадія — усунення потреби.
Практичні завдання мотивації полягають у підборі способів і методів ефективного впливу, а також у формуванні гнучких моделей і механізмів орієнтації персоналу на результативну діяльність. Вирішення цих завдань вимагає комплексного полісистемного підходу, оскільки поведінка людей визначається сукупністю внутрішніх і зовнішніх факторів. Всі ці процеси, складно інтегруючись і заломлюючись в свідомості людини, перетворюються на її вчинки, слова, дії, поведінку в цілому.