1.2. Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці. Гарантії прав на охорону праці

ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА БАЗА у сфері ОХОРОНИ ПРАЦІ

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативних актів, що регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактич­них заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Законодавство України про охорону праці складається із за­гальних законів: Конституції України, Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших.

Конституція України ( витяг ) Стаття 43

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-техніч­ного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважаєть­ся примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до закону про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнен­ня. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захи­щається законом.

Стаття 50

Кожен має право на безпечне життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Закон України «Про охорону праці»

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації консти­туційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Враховуючи важливість цього Закону, ми рекомендуємо його ретельно вивчити на практичному занятті.

Основи законодавства України про охорону здоров'я

Стаття 6. Право на охорону здоров'я

Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний до­гляд та соціальне обслуговування і забезпечення,.необхідний для підтримання здоров'я людини;

б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пун­кту, де він проживає;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи віль­ний вибір лікаря і закладу охорони здоров 'я;

е) достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і , здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори розвитку та їх ступінь;

є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення нропозиціи щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;

ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні гро­мадської експертизи, з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

з) можливість об'єднання в громадські організації з метою спри­яння охороні здоров'я;

н) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримі­нації, пов'язаних із станом здоров'я;

і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та організацій охорони здоров'я;

й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної екс­пертизи, застосування до нього заходів примусового лікуван­ня та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права люди­ни і громадянина.

Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я.

Стаття 25. Підтримання необхідного для здоров'я життєвого рівня населення

Стаття 37. Подання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях

Подання безплатної медичної допомоги громадянам в екст­ремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається насамперед на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної допомоги з відшкодуванням необхідних витрат місцевих закладів охорони здоров'я в повному обсязі за рахунок централізованих фондів.

Стаття 59. Піклування про зміцнення та охорону здоров'я дітей і підлітків

Закон України «Про освіту» (витяг)

Стаття 26. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов на­вчання, праці та виховання

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у закладах освіти покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника закладу освіти.

Закон України «Про пожежну безпеку» (витяг)

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною держав­ної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, націона­льного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Стаття 2. Забезпечення пожежної безпеки

Стаття 5. Обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки

Стаття 10. Дотримання вимог пожежної безпеки при проек­туванні, будівництві та реконструкції об'єктів виробничого та іншого призначення

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення* ( витяг)

Стаття 4. Права громадян Громадяни мають право на:

- безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;

- участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі про­ектів програм і планів забезпечення санітарного та епідеміч­ного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих пи­тань до відповідних органів;

- відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок пору­шення підприємствами, установами, організаціями, громадян нами санітарного законодавства;

- достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Стаття 5. Обов'язки громадян Громадяни зобов'язані:

- піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне вихо­вання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;

- брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних за­ходів;

- проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

- виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб дер­жавного санітарно-епідемічного нагляду;

- виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Стаття 7. Обов'язки підприємств, установ і організацій Підприємства, установи, організації зобов'язані:

- за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідемі­ологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та про­тиепідемічні заходи;

- у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечува­ти лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утво­рюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції;

- на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологіч­ної служби надавати безплатно зразки використовуваних си­ровини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміоло­гічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-ешдеміологічної служби від роботи, навчання, відвіду­вання дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфе­кційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги із соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфек­цій, перелік яких встановлюється Міністерством охорони здоров'я України;

- негайно інформувати органи, установи і заклади державної санітарно-ешдеміологічної служби про надзвичайні події і си­туації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарно­му та епідемічному благополуччю; - відшкодувати у встановленому порядку працівникам і гро­мадянам збитки, завдані їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства.

Стаття 15. Вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій

Підприємства, установи, організації та громадяни при розроб­ленні та використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Стаття 25. Застосування та знешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів

Закон України «Про цивільну оборону України*

( витяг )

Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, міс­цевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. (Частина перша преамбули в редак­ції Закону № 555-ХІУ (555-14) від 24.03.99).

Стаття 2. Заходи цивільної оборони поширюються на всю те­риторію України, всі верстви населення, за розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завданнями Цивільної оборони України є:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенно­го походження і запровадження заходів щодо зменшення збит­ків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу І виникнення надзвичай­них ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформу­вання його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварці, катастроф, великих по­жеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, ка­тастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- організація і проведення рятувальних та інших невідклад­них робіт у районах лиха і осередках ураження;

- створення систем аналізу і прогнозування управління, опові­щення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх го­товності для сталого функціонування у надзвичайних ситу­аціях мирного і воєнного часів;

- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної обо­рони, її органів управління та сил¹, навчання населення вмін­ню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Закон України «Про правові засади цивільного захисту»

(витяг)

Стаття 3. Мета цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється з метою: • реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і куль­турних цінностей та довкілля від негативних наслідків над­звичайних ситуацій у мирний час та в особливий період; У*} подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі на­слідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних дер­жав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Принципи цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється на принципах:

* гарантування державою громадянам конституційного права ва захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам — права на безпечне функціонування;

- добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері ці щільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

- комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

* створення системи раціональної превентивної безпеки з ме­тою максимально можливого, економічно обґрунтованого змен­шення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мі­німізації їх наслідків;

- територіальності та функціональності єдиної системи цивіль­ного захисту;

- мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

- гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Стаття 5, Завдання цивільного захисту

Основними завданнями цивільного захисту є: збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзви­чайні ситуації;

прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків над­звичайних ситуацій;

здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту; розроблення і виконання законодавчих та інших норматив­но-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері ци­вільного захисту;

- розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивіль­ного захисту;

- створення, збереження і раціональне використання матеріа­льних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним си­туаціям;

- розроблення та виконання науково-технічних програм, спря­мованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

- оперативне оповіщення населення про виникнення або за­грозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та по­долання їх наслідків;

- організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

- проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзви­чайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраж-далого населення;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

- надання з використанням засобів цивільного захисту опера­тивної допомоги населенню в разі виникнення несприятли­вих побутових або нестандартних ситуацій;

- навчання населення способам захисту в разі виникнення над­звичайних, несприятливих побутових або нестандартних си­туацій та організація тренувань;

- міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Закон України «Про аварійно-рятувальні служби»

(витяг)

Закон України «Про правовий режим надзвичайного ставу» (витяг)

Цей Закон визначає зміст правового режиму надзвичайного ста­ну, порядок його введення та припинення дії, особливості діяль­ності органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання, підприємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану, додержання прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану.

Стаття 1. Визначення надзвичайного стану

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевос­тях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та орга­нам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону пов­новажень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування на­ціональної економіки, органів державної влади та органів місце­вого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійс­ненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку • дії цих обмежень.

Стаття 2. Мета введення надзвичайного стану

Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуа­цій техногенного або природного характеру, нормалізація обста­новки, відновлення правопорядку при спробах захоплення дер­жавної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильст­ва, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянсь­кого суспільства.

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (витяг)

ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ (КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ)

1.