Пункти козацькі 1649 зміст і мета
Пункти вимоги вашої королівської милості війська Запорозького до величності його королівської милості і Речі Посполитої.
Наші криваві образи вже до того нас довели, що ми хотіли шукати допомоги у чужих панів і мусили проливати кров, щоб визволитися з неволі. Однак, затримавшись за порадою ясновельможного його милості пана брацлавського воєводи, залишаємося вірнопідданими, якщо наведені нижче пункти будуть здійснені.
Насамперед просимо, щоб неволя, гірше турецької, якої зазнав наш руський народ, що додержується старовинної грецької віри, від унії була скасована, тобто щоб як з давніх часів, так і тепер вся старовинна Русь додержувалася грецького закону. Щоб при руському народові скрізь у Короні і Литві залишалися владицтва і всі церкви. Назви унії щоб не було, а тільки римський і грецький закони, так як з’єдналася Русь з Польщею. А їхні милості ксьондзи-владики, які бажають і далі додержуватися римського закону, нехай здорові залишаються, віддавши Русі всі соборні руські церкви і стародавні фундації, А ті, що бажають додержуватися грецького закону, нехай залишаються на Русі, повернувши, що кому належить. Коли залишаться лише два закони, римський і грецький, як було раніше, тоді унія не турбуватиме наш християнський народ, братів наших, і без неї ми дійсно у згоді житимемо.
Тому що вся перша війна почалася через Чаплинського, який, незважаючи на те, що я мав привілеї короля його милості, відібрав у мене хутір, та ще й мені, Хмельницькому, погрожував смертю, і увесь цей вогонь спалахнув через нього, щоб його віддали на майбутню, як дасть Бог, комісію.
А тому що винуватцем другої, ще більшої війни є князь його милість Вишневецький, який почав наступ, незважаючи на встановлений мир і не чекаючи комісії, то коли б він мав бути коронним гетьманом, ми ні в якому разі не хочемо з ним жити, і на Україну його не пустимо, і війну з ним почнемо 1.
Просимо, щоб київський воєвода був з руського народу і додержувався грецького закону, щоб не переслідував церкви Божої, як теперішній 2, який викидає з замку церкву і не дозволяє будувати. [Йому] його милості бажаємо вищого воєводства, а до Києва просимо призначити воєводу нашої віри. Також щоб наш київський митрополит мав місце в сенаті його милості короля, щоб ми, Русь, мали щонайменше трьох сенаторів: серед світських — воєводу і київського каштеляна, які б у сенаті захищали нашу віру і права руського народу.
У тому ж Києві нехай залишаються всі монастирі і костели, але щоб ніколи тут не було тих отців єзуїтів, яких на злість руським школам посадив його милість пан київський воєвода, що привело до великої колотнечі.
Просимо дозволити й ствердити нам ці пункти з ласки його королівської милості, так і Речі Посполитої.
Дано в Переяславі [дня 24 лютого 1649 року].
Богдан Хмельницький, гетьман з його королівської милості військом Запорозьким
У „Пунктах козацьких вимог до короля Яна Казимира та польського уряду” від 24 лютого 1649 року зазначається: „Наші криваві образи вже до того нас довели, що ми хотіли шукати допомоги у чужих панів і мусили проливати кров, щоб визволитися з неволі” [2, с. 228]. Наголошується, що козаки залишаться підданими короля, якщо буде повернуто право грецькій вірі, київський воєвода буде лише з руського народу, київський митрополит матиме місце в сенаті. Б. Хмельницький розумів, що Річ Посполита на такі вимоги не піде. Отже, головна причина національно-визвольної війни полягає у звільненні від польського панування та прагненні позбавитися національного поневолення. А питання про вихід України зі складу цієї держави не ставиться – йдеться про встановлення національно-територіальної автономії. Саме ідея автономності стає визначальним стрижнем політичної концепції Б. Хмельницького на першому етапі її формування.