- •1. Мовний етикет
- •2. Роль словників у професійному мовленні
- •3 Моделі та стилі спілкування
- •4 Спілкування і комунікація
- •5 Основні ознаки функціональних стилів
- •6.Невербальні компоненти спілкування
- •7.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •8. Мовні засоби наукового стилю
- •9. Конспект є важливим засобом організації розумової діяльності
- •10. Види публічного мовлення
- •11. Реферат – жанр академічного письма
- •12. Мовний етикет науковців
- •13.Стаття – самостійний науковий твір
- •14.Роль термінології у професійному спілкуванні
- •15. Основні закони спілкування
- •16.Вимоги до проведення дискусії
- •17.Термін. Способи творення термінів
- •18. Функції та види бесід
- •19.Види, типи, форми професійного спілкування
- •20.Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •21. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •22. Мовні засоби
- •23. Мозковий штурм
- •24.Види публічного мовлення
- •25.Збори – колективна форма обговорення проблеми
- •26.Мовні засоби переконання
- •27. Професійна сфера
- •28.Комунікативні ознаки культури мови
10. Види публічного мовлення
Розрізняють такі види публічного мовлення:
• соціально(політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд,
ділова доповідь, промова);
• академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд,
виступ у науковій дискусії);
• судове (звинувачувальна та захисна промова);
• урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);
• церковно(богословське (проповідь, звернення до пастви).
У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу
виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри
публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії.
Доповідь ( це значний за обсягом документ, призначений для усного
виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції. У
доповіді наявний значний фактичний матеріал (тому її тези часто
пропонують слухачам заздалегідь); вона, як правило, розрахована на
підготовлену аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення,
аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення,
зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо. Різновиди
доповіді: ділова, політична, звітна, наукова.
Промова ( це невеликий (до 10(15 хв.) усний виступ, що має на меті
висвітлення певної інформації, вплив не тільки на розум, а й на волю й
почуття слухачів. Давньоримська схема: що, для чого, у який спосіб ( і
зараз актуальна для промовця. Промова повинна бути логічно струнка,
переконлива, емоційно насичена. Основні різновиди промов: ділова,
ювілейна, святкова, агітаційна, мітингова.
Лекція ( це публічний виступ, основним призначенням якого є пропаганда
наукових знань. Лекція містить науково доведену й перевірену інформацію,
визнану в науковому світі. Лекції різноманітні за своїм змістом і формою
викладу. Залежно від слухацької аудиторії розрізняють два основні типи
лекцій: популярні (розраховані на непідготовленого слухача) й академічні
(розраховані на слухача, який має певний рівень знань).
Виступ у дискусії ( це лаконічний (до 2(5 хв.), чітко аргументований
виклад певного погляду на проблему. Виступ найчастіше не готується
завчасно і є спонтанною мовною реакцією на щойно почуте на зборах,
нараді, семінарі, науковій конференції тощо. Полемічність, стислість,
точність і чіткість формулювань ( основні риси виступу.
Особливості публічного мовлення пов’язані насамперед з тим, що
звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу ( атмосферу
офіційності й особливої відповідальності за сказане.
Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов’язаних із його
поведінкою:
( природність, позбавлена штучності;
( доброзичливість, повага, теплота у ставленні до слухачів;
( зосередженість, серйозність оратора;
( глибока внутрішня переконаність;
( відповідна інтонація, міміка, жести.
11. Реферат – жанр академічного письма
Реферат - це 1) вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей; 2) вид письмового повідомлення, короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка.
Основні функції реферату:
o інформаційна - реферат подає інформацію про певний документ;
o пошукова - реферат використовується в інформаційно-пошукових й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.
Реферати класифікують за кількома ознаками:
1) належністю до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузей науки);
2) способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти. що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документа; спеціалізовані або проблемно-оріентовані реферати, що акцентують увагу читача на окремих темах або проблемах первинного документа);
3) кількістю джерел реферування (монографічні - в основу покладений один первинний документ;реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);
4) формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);
Реферат, як доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел, готується за одним або кількома джерелами, у ньому автор подає чужі та власні думки. Рекомендований обсяг реферату - 10-12 сторінок друкованого тексту (0,5 друкованого аркуша).
Як писати реферат
1. Визначити тему.
2. Дібрати літературу: а) документи, першоджерела; б) монографії, довідники, збірники; в) газетні та журнальні матеріали.
3. Ґрунтовно вивчити літературу, зробити виписки цитат, основних думок.
4. Скласти список розділів, який може бути й планом реферату.
5. Продумати план реферату, можливе його розширення.
6. Систематизувати опрацьований матеріал.
7. Остаточно продумати та уточнити план реферату.
8. У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.
9. Бібліографічний опис джерела списку літератури оформити відповідно до вимог.
Структура реферату
1. Титульна сторінка (назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри, на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа (реферат); посада (студент) та номер групи, у якій навчається автор; прізвище, ім'я, по батькові автора; місто і рік написання).
2. План.
3. Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.
4. Список використаної літератури.
