2.5. Організація обліку розрахунків за виплатами персоналу та відрахувань на соціальні заходи

Для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) використовується балансовий рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», що має такі субрахунки:

- 661 «Розрахунки із заробітної плати»;

- 662 «Розрахунки з депонентами»;

- 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

По кредиту рахунку 66 відображаються нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати у зв'язку з інфляцією, суми компенсації втрати працівниками частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та інші нарахування, які є доходом працівника (дивіденди, дохід від розподілу прибутку, вартість оплаченого підприємством проїзду тощо), за дебетом — виплата заробітної плати, премій, допомоги, матеріальної допомоги, вартість отриманих у рахунок оплати праці матеріалів, продукції, товарів, а також суми утриманих податків і зборів, платежів за виконавчими листами та інші утримання з нарахованих сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не отримані персоналом підприємства у встановлений термін суми з оплати праці відображаються за кредитом субрахунку 662.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівникові, видах виплат і утримань. Сума нарахованих заробітних плат по всіх працівниках дорівнює обороту за кредитом синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за звітний період. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої заробітної плати дорівнюватиме обороту за дебетом рахунку.

Облік руху особового складу підприємства здійснюється у відділі кадрів. Обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади.

Оформлення працівника на роботу здійснюється на основі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (ф. № П-1) (Додаток З). На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку (ф. № П-2), до якої заносять відомості про працівника (і наступні зміни у службовому стані), водночас роблять запис про прийняття на роботу в трудовій книжці і присвоюють йому табельний номер. На працівників, прийнятих вперше, заповнюють нову трудову книжку. Записи в особовій картці мають відповідати записам, здійснюваним у трудовій книжці.

Картки комплектуються за структурними підрозділами підприємства в алфавітному порядку (або за табельними номерами), створюючи картотеку праців­ників. Особові картки на працівників, що вибули, підшиваються у спеціальній справі для кожного працівника. Поряд з обліком особового складу на підприємстві має бути організовано облік використання робочого часу. Для обліку використання робочого часу застосовується табель (ф. № П-12, П-13),який ведеться уповноваженою на те особою. Табельний облік застосовується з метою аналізу і контролю за використанням робочого часу і станом трудової дисципліни. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Для нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам потрібні не лише дані про відпрацьований час, але і про виконану роботу. Документування виробітку робітників є необхідною умовою одержання достовірної інформації про кількість і якість виконаних робіт.

Нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, здійснюється на основі підсумкових даних про їх виробіток і розцінок за виконаний обсяг робіт. Облік праці і основної заробітної плати даних працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах. Основним первинним документом в індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є наряд. У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з обліку праці, виробітку і оплаті праці — маршрутний лист, об'єднаний із змінним рапортом. У масовому виробництві робота, виконувана кожним робітником, як правило, однорідна. Частіше робітника закріплюють за певною операцією. Тому у масових виробництвах застосовується, переважно, змінний рапорт (без маршрутного листа) або кар­тки з розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості.

Первинними документами доплат робітнику-відряднику є:

• лист на доплату - у випадках, коли з незалежних від робітника обставин виникають відхилення від встановленого технологічного процесу що викликають додаткові витрати робочого часу порівняно з встановленою нормою;

• лист простою (ф № П-16) - лист на оплату простою не з впни робітника-акт про брак (ф. № П-46) - за умови, що частковий брак продукції став ся з вини (або не з вини) робітника;

• табель для відмітки фактичних годин роботи в межах норм, понаднормової роботи кожного працівника і роботи в нічний час.

Заробітну плату спеціалістам нараховують так: при повному робочому місяці проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по підприємству Розрахунково-платіжні відомості складають щомісяця по кожному цеху, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців у розрізі категорій працюючих, або за табельними номерами. Відомість складається із чотирьох частин. У першій частині вказується прізвище, їм я, по батькові кожного працівника і його посада, у другій — суми видів нарахованої зарплати за її видами, в третій - утримання за їх видами а в четвертій — суми, які належать до виплати.