Тема 4. Cоціальні виплати і послуги в системі соціального захисту особи

 

Основні питання:

        види соціальних виплат і послуг за законодавством України

        право на соціальні послуги в системі соціального захисту особи

        право на соціальні пільги в системі соціального захисту особи

 

Видами соціального захисту є певні матеріальні блага, які нада­ються особі в рамках певної організаційно-правової форми. Незалежно від того, через яку організаційно-правову форму здій­снюється соціальний захист, він поділяється на такі види: грошові ви­плати; натуральна допомога; пільги; субсидії; медична допомога; лікарські засоби, інші вироби медичного призначення, технічні засоби реабілітації, технічні засоби пересування; соціальне обслуговування, медична допомога.

Грошові (готівкові) соціальні виплати надаються у вигляді пен­сій, соціальних допомог (одноразових і періодичних), компенсаційних виплат. Соціальні допомоги у свою чергу поділяються на допомоги малозабезпеченим сім’ям, сім’ям з дітьми, дітям-сиротам, у разі тим­часової непрацездатності, у разі безробіття, грошова цільова допомога на прожиття, грошові надбавки на догляд, допомоги хворим на СНІД, на утриманців, на поховання тощо.

Натуральна соціальна допомога передбачається шляхом безко­штовного забезпечення предметами першої необхідності — продукта­ми харчування, ліками, засобами санітарії і особистої гігієни, засоба­ми догляду за дітьми, одягом, взуттям, а також технічних і допоміж­них засобів реабілітації.

Пільги, у свою чергу, поділяються на житлові, транспортні, трудо­ві, податкові, в галузі охорони здоров’я.

Житлові субсидії надаються для оплати за користування житлом, комунальними послугами, на придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива.

Технічні засоби реабілітації надаються згідно з Порядком забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від від 05.04.2012 № 321. Цей Порядок визначає механізм: безоплатного забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації;безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали індивідуальні заявки інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, надання послуг з їх ремонту. Дія цього Порядку не поширюється на осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. До технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди та інші окремі категорії населення через органи праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі - місцеві органи праці та соціального захисту населення), належать: протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією.

Технічні засоби пересування надаються у вигляді забезпечення ін­валідними колясками, автомобілем. Порядок забезпечення інвалідів автомобілями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 999. Цей  Порядок  визначає  механізм  забезпечення  легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України "Про  автомобільний  транспорт") інвалідів,   зокрема   дітей-інвалідів,  які  мають  право  на  їх отримання  безоплатно  або  на  пільгових  умовах,  є  громадянами України  і  місце  проживання  яких  зареєстровано   в  Україні  в  установленому  законодавством порядку.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціаль­них послуг: за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних ін­тернатних установах та закладах; в установах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у те­риторіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду). Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальні послуги” від 19 червня 2003 p., соціальне обслуговування — це система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам на­селення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, під­тримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності. Закон визначає соціальні служби як “підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги”.

Медична допомога становить комплекс лікувальних, профілактич­них, діагностичних послуг, спрямованих на лікування та оздоровлен­ня пацієнтів, що надаються медичними працівниками. Законодавством регламентовано безоплатні і платні медичні послуги, порядок прове­дення діагностики, профілактики та лікування захворювань, порядок проведення медичних оглядів, щеплення, надання пільгового забезпе­чення ліками, упроваджуються стандарти медичної допомоги. Відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги» від 11 липня 2002 р. N955 було визначено поняття медичної допомоги як виду діяльності, який включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства.

Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем (ст. 1 Закону України “Про соціальні послуги” від 19 червня 2003 p.).

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах:

-                    адресності та індивідуального підходу;

-                    доступності та відкритості;

-                    добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;

-                    гуманності;

-                    комплексності;

-                    максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;

-                    законності;

-                    соціальної справедливості;

-                    забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги;

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється:

за місцем проживання особи (вдома);

-                    у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

-                    у реабілітаційних установах та закладах;

-                    в установах та закладах денного перебування;

-                    в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

-                    у територіальних центрах надання соціальних послуг;

-                    в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до вказаного вище Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:

-соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

-психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

-соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

-соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

-соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

-юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо);

-послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

-інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

-інші соціальні послуги.

Суб'єкти, що надають соціальні послуги, можуть їх надавати в інших формах, не передбачених цією статтею, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.

Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Перелік соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються:

-                    громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

-                    громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, бездомністю, стихійним лихом, катастрофами, особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий, ніж встановлений прожитковий мінімум;

-                    дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату. Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники, інші фахівці, соціальні робітники. Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників, інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої влади. До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери, діяльність яких регулюється законом.

Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Для отримання соціальних послуг, що надаються недержавними суб'єктами, особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб'єкта, що їх надає. У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.

При одержанні соціальних послуг громадяни мають право на:

-                    поважливе і гуманне ставлення з боку суб'єктів, що надають соціальні послуги;

-                    вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування;

-                    інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг;

-                    згоду на соціальні послуги;

-                    відмову від соціальних послуг;

-                    конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб'єкту, який надає соціальні послуги;

-                    захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.

Законодавством України передбачено соціальний захист окремих категорій громадян. Такий захист має додатковий характер і стосуєть­ся тільки чітко визначених категорій громадян. Юридичний спосіб, за допомогою якого здійснюється такий соціальний захист, - це надан­ня соціальних пільг.

Пільга — це встановлений законодавством дозвіл на повне або часткове звільнення певних категорій осіб від виконання певних обов’язків, які встановлені для інших суб’єктів (категорії суб’єктів), або надання особі додаткових прав (додаткового змісту та обсягу пра­ва) у визначеній сфері порівняно з правами (обсягом прав) інших осіб у такій сфері.

Таким чином, пільги — це нерівність у правах, за допомогою пільг відбувається диференціація категорій осіб, яким надається особливий статус (професійний або соціальний). Пільги — це завжди покращан­ня становища особи порівняно з іншими особами, що мають права у певній сфері (галузі). При цьому надання пільг одній категорії осіб тягне скорочення обсягу праву інших категорій осіб.

Світова практика свідчить, що пільги можуть застосовуватися, але обсяги таких пільг мають бути оптимальними, їх критерії мають бути встановлені у законі, і при цьому має бути додержано принципу соці­альної справедливості щодо забезпечення прав у цілому для населен­ня або його частини.

В національній юридичній практиці, особливо у питаннях соціального захисту громадян, поняття “пільги” і “гаран­тії” часто вживаються як рівнозначні або в ці поняття вкладається од­наковий зміст.

Залежно від загального цільового призначення законодавство України передбачає падання пільг у зв’язку з особливістю професій­ного статусу та у зв’язку з особливістю соціального статусу особи.

Професійний статус особи — це визначена Конституцією Украї­ни і відповідним законодавством України сукупність прав та обов’язків, відповідальність особи залежно від посади, яку вона обі­ймає, або від роботи, яку виконує.

У зв’язку з особливістю професійного статусу в Україні пільги встановлені для певних категорій працівників з метою покращання їх майнового становища, оскільки розміри їх заробітку не дозволяють повністю забезпечити належні умови їх життя. Водночас перелік та­ких категорій свідчить, що до нього включені особи, розміри доходу яких від професійної діяльності значно різняться.

Так, пільги за професійним статусом надаються за такими критеріями:

-                    з огляду на суспільне значення діяльності — народним депута­там, суддям, прокурорам та слідчим прокуратури;

-                    за особливими умовами праці та підвищеним ризиком при вико­нанні службових обов’язків — військовослужбовцям, працівникам мі­ліції, пожежної охорони тощо;

-                    у зв’язку з роботою у сільській місцевості — працівникам за­кладів охорони здоров’я, освіти, культури;

-                    у зв ’язку із шкідливими умовами праці загрозою професійного захворювання — гірникам, деяким категоріям медичних працівників;

-                    у зв ’язку з забрудненим навколишнім середовищем — працюю­чим на забруднених Чорнобильських територіях;

-                    у зв’язку з особливим географічним середовищем — працюю­чим у гірських населених пунктах та ін.

Соціальний статус особи — це встановлена Конституцією Украї­ни і законодавством України сукупність прав та обов’язків особи у со­ціальній сфері. Пільги за соціальним статусом надаються особі, яка зазнала особливих соціальних ризиків, наприклад каліцтва (інвалід­ності), була учасником бойових дій, була піддана репресіям з політич­них мотивів, зазнала техногенного або екологічного лиха тощо.

Згідно із законодавством України встановлюються правові стату­си: ветеранів війни згідно з Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (учасника бойових дій; інвалі­да війни; учасника війни; особи, на яку поширюється чинність цього Закону); жертв нацистських переслідувань згідно з Законом Украї­ни “Про жертви нацистських переслідувань” (колишні неповнолітні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового три­мання; колишні малолітні в’язні концентраційних таборів, гетто та ін­ших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загаль­ного захворювання, трудового каліцтва та з інших причин; колишні в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання; дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслі­дувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге); дітей війни, згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” тощо.

Законодавством також встановлено статуси: осіб, що зазнали полі­тичних репресій; інвалідів; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування; ветеранів органів внутрішніх справ та військової служби; осіб, які мають особливі заслуги перед Україною, тощо.

За сферою суспільного життя пільги поділяються на трудові, транспортні, житлово-комунальні, податкові, пенсійні, у сфері охоро­ни здоров’я, освіти тощо.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 594р. схвалено Стратегію упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 р. Стратегія спрямована на: упорядкування системи надання пільг; надання пільг, компенсацій і гарантій лише найменш захищеним верствам населення та особам, які мають заслуги перед Батьківщиною; вироблення єдиного підходу до надання пільг з оплати всіх видів послуг особам, які мають на них право, в межах установлених норм споживання; надання пільг особам, для яких втни є формою соціальної підтримкм, за умови, що дохід таких осіб не перевищує встановленої величини, або додатковою гарантією у звя’зку з особливими умовами праці; скорочення переліку категорій отримувачів пільг за професійною ознакою за умови адекватно­го підвищення рівня їх доходів; прийняття актів законодавства.

В законах України, які передбачають надання пільг як за професійною, так і за соціальною ознакою, не передбачено залежності цих пільг від матеріального становища особи.

Натомість у питанні щодо надання пільг за професійною ознакою в законах України про державний бюджет на відповідний рік фактич­но застосовано такий механізм: 1) встановлено правило, згідно з яким такі пільги надаються відповідними установами, де перебувають на службі такі працівники; 2) встановлено, що матеріальне забезпечення і пільги надаються у межах бюджетних асигнувань, які виділяються на утримання таких установ; 3) встановлено, що право на пільги ма­ють лише ті працівники, грошові доходи котрих разом з грошовим ек­вівалентом пільг не перевищують певної межі, а саме: у 2004 р. — прожиткового мінімуму, а з 2005 р. — податкової соціальної пільги.