Що робити з допомогою?

Люди, які не знають, що в тебе на душі, що тебе болить і тривожить, чомусь думають, наче привозячи по п’ять – десять солодких подарунків до Нового року, вони тобі допомагають. Не розумію, чому. Маму спонсори хочуть замінити метровими м'якими ведмедиками, зайцями і коалами. Мене це завжди дивувало. Коли я жив в інтернаті, нам привозили телевізори, іграшки, нові ліжка, десятки кілограм шоколаду.

Привозили, щоб і допомогти, і забути водночас. Бо коли допомога справді була потрібною, коли ми вийшли у світ без знань, не вміючи готувати їсти, не уявляючи, скільки коштує кілограм картоплі, хто має ремонтувати кран на кухні та куди віднести брудний костюм, - майже нікого поряд не залишилось.

Поки ти в інтернаті, чиновники і політики бачать в тобі нещасну дитину, яку треба пожаліти, якій треба принести подарунок, зробити кілька фотографій, а потім поїхати спокійно в справах. Коли звідти вийдеш, для них ти станеш поганим, соціально небезпечним, злодієм, в кращому випадку – «особою з числа дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування віком від 18 до 23 років». Для них ти – одиниця в статистиці, вони рахують нас десятками, сотнями, тисячами, і не бачать в цифрах людей…

Не звинувачуй їх в цьому, у них така робота. Просто коли хтось з них приїде до тебе, щоб привезти подарунки, скажи: «Я Вам дуже дякую, це приємно, що Ви хочете мені допомогти. Це означає, що Ви – хороша людина, Вам не байдуже, що зі мною буде. Але не треба везти подарунків, взагалі нічого не треба везти з собою, просто допоможіть мені стати нормальною людиною, коли я звідси вийду, коли у мене почнеться інше життя»…

Поки ти в інтернаті, підійди якось до волонтерів, і скажи, що тобі потрібні знання, а не цукерки. Поясни, що вже скоро відкриються двері в самостійне життя, а ти не знаєш, як там жити. Не тому що дурний, не тому що не готовий, просто… Просто там все по-іншому, а як саме - ти не бачиш… Не бачиш, бо ніколи так не жив…

Попроси допомогти підготуватись до тестування, підтягнути історію, математику, іноземну мову. Нехай навчать тебе працювати за комп’ютером, писати резюме, користуватись Інтернетом, варити борщ… Повір, новорічний шоколад не допоможе тобі нормально вижити після закінчення інтернату. Знання – навпаки.

Вони обов’язково зроблять все, щоб тебе підтримати, але перш за все дуже здивуються. Так, дууууже здивуються, бо такі слова їм не говорить ніхто. Всі хочуть лише подарунки, поповнення рахунку, телефони, гроші, гарний одяг…

Покажи, що ти чогось прагнеш, що в тебе є мета, ціль, плани. Ти маєш бути самостійним, маєш хотіти чогось досягти. Не просто хотіти, а працювати для цього. Так ти знайдеш підтримку. А просто «звісити ноги» на чужі плечі, знайти «спонсора», «качати бабло» і нічого не робити – не рішення. Коли це все закінчиться, навряд чи в тебе вистачить сил та вміння якось вибратись з пропасті, чогось досягти.

Мотивувати, заохочувати маєш себе самостійно. Окрім тебе ніхто цього не зробить.

Про професію. Де вчитися?

Перед тобою стоїть дуже відповідальний вибір: ким бути, яку професію обрати («хороша людина» - це не професія), куди піти вчитися. Щоб стати успішним, мати гарну роботу, отримувати задоволення від своєї праці і нормальні гроші, шкільної освіти не вистачить. Ти маєш вміти щось робити. Ти маєш мати професію.

Подумай, ким хотів би працювати. Професій багато, але ти маєш обрати одну. Життя таке, що не обов’язково доведеться працювати за фахом, не обов’язково твоє навчання завершиться першим дипломом, адже вчитись потрібно увесь час. У мене, наприклад, дві освіти: історична та економічна.

Ти добре знаєш, які предмети тобі даються легше, що тобі цікаво. Якщо любиш щось робити руками, вирізати, майструвати – можеш стати столяром. Математика знадобиться економістам, менеджерам, математикам, архітекторам. Малювання – художникам, дизайнерам. Українська мова – вчителям, історія – теж. Може, ти мрієш працювати вихователем? Або бути автослюсарем? Визначся, подумай. Шкільний психолог міг би провести тести, визначити, до чого ти схильний. Та не тестами маєш керуватись при виборі фаху, а своїм бажанням робити протягом життя щось конкретне, і отримувати за це гроші.

Поговори з працівниками центрів зайнятості, вони знають, які професії зараз потрібні. Можеш подивитись в Інтернеті, спитати у вихователів, волонтерів. Постарайся знайти «золоту середину» між тими професіями, які тобі цікаві, і тими, де багато платять.

Зараз тобі важко обрати щось раз і на все життя. Всім важко в такому віці. Саме тому потім, якщо буде потрібно, зможеш отримати ще один фах. Але пам'ятай, що безкоштовно ти маєш право здобути освіту один раз, за відповідним рівнем. Тобто отримати диплом молодшого спеціаліста в коледжі, бакалавра і магістра в університеті безкоштовно. Друга освіта – другий диплом бакалавра, наприклад, - платно, і стипендію тобі вже не дадуть. Тому все ж обирай фах відповідально.

Не йди в училище «за компанію, бо друг там буде, бо до інтернату чи супермаркету ближче». Від твого вибору залежить твоє майбутнє.

Коли визначишся, ким хочеш стати, треба зрозуміти, де цю професію можна отримати. Прочитай інформацію про навчальні заклади і умови прийому, подивись, чи є там гуртожиток. Краще поїхати туди на «день відкритих дверей», або поговорити з представниками того закладу, якщо вони приїдуть до вас у школу.

Важливо переконатись, що заклад, в який ти зібрався, державний, бо у приватних ніхто не платитиме стипендію і не забезпечить гуртожитком. Всі ці речі пояснить тобі твій вихователь.

Якщо ти обрав робітничу професію – її можеш здобути в училищі (після 11-го класу там треба вчитись менше, ніж після дев'ятого). Якщо тебе цікавить туризм, право, економіка, менеджмент чи інші спеціальності не робітничого характеру – після дев'ятого класу можеш вступати до коледжу, а після одинадцятого – до університету.

Важливо розуміти, що вища освіта насправді потрібна не всім. Хороші гроші можна заробляти тим, що ти можеш, що реально добре вмієш. Зараз у країні не вистачає хороших майстрів, котрі вміють щось робити руками: столярів, облицювальників, сантехніків, малярів… Всі професії хороші, якщо добре робиш свою роботу.

Не женись за престижністю, не думай, що гарна назва професії - це круто. Менеджмент, маркетинг, міжнародні відносини… Клінер – теж звучить гарно, а означає прибиральницю. Просто обирай те, чим хочеш займатися.

Якщо відчуваєш, що можеш вступати до університету – готуйся і вступай. Але іноді краще спершу закінчити коледж чи технікум, а потім вже продовжити навчання далі. Так у тебе швидше з'явиться диплом, з одного боку, та зможеш більшого навчитись на практиці, з іншого.

Одним словом, реально оцінюй свої знання, та все одно прагни до більшого. Доведи собі, що можеш.

Правильно та відповідально підійти до вибору професії – це головне твоє завдання зараз. Може трапитись таке, що ти не потрапиш саме в той навчальний заклад, у який хотів. Життя йтиме далі, тому – не опускай руки і не розчаровуйся.

Пам'ятай: ти вступаєш поза конкурсом, але в інших дітей, котрі теж мають пільги, бали можуть бути вищими. Що це означає? Правильно, навіть пільги не гарантують вступу, тому треба вчитись, готуватись, покращувати знання.