Розділ 1. Стан охорони праці в Україні

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

Критична ситуація в Україні у сфері безпеки праці проявляється високим рівнем виробничого травматизму і професійної захворюваності, незадовільними умовами праці та санітарним станом підприємств, внаслідок чого держава втрачає кваліфікованих працівників, а натомість отримує десятки тисяч осіб, які потребують повноцінного соціального захисту.

За останні 5 років на виробництві загинуло майже 5 тисяч працівників і понад 85 тисяч – травмовано. Майже до 30 % зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці в результаті чого постійно збільшується кількість нововиявлених професійних захворювань (6-7 тисяч на рік). 

Порівняно з розвиненими країнами в Україні найвищий показник за ризиком загибелі на 100 тис. працюючих. Порівняно з Англією, – він вищий в 8,5 разів, з Японією – у 3 рази, Німеччиною – більше ніж у 2 рази. Серед країн колишнього СРСР рівень смертельного травматизму нижчий порівняно з Росією, але вищий, ніж в інших країнах.

При виробництві внутрішнього валового продукту з розрахунку на 1 млрд. доларів, в Україні втрачалося 23 людських життя, в Росії – 24, Румунії – 26, а в країнах Західної Європи – 1.

За даними Міжнародної Організації Праці, витрати на відшкодування шкоди та ліквідацію наслідків аварій у відсотках до внутрішнього валового продукту складають: у Великобританії – 2,5%; США – 3%; Росії – 3,3%, Україні – 4,5% . Ці суми набагато більші в порівняні з тими коштами, які необхідні для підвищення рівня безпеки праці.

Аналіз виробничого травматизму та його причин свідчить, що в середньому 70 % смертельних випадків сталося через організаційні причини. На частку технічних причин припадає близько 20 %, а причини психофізіологічного характеру становлять 10%.

Серед причин технічного характеру переважають «незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, засобів виробництва, транспортних засобів», «невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу» та «конструктивні недоліки, недостатня надійність засобів виробництва, транспортних засобів».

У структурі організаційних причин – «порушення трудової і виробничої дисципліни», «порушення правил дорожнього руху» та «порушення технологічного процесу».

Із психофізіологічних причин найбільше смертельних і групових нещасних випадків та аварій виникають внаслідок «алкогольного, наркотичного сп’яніння, токсичного отруєння».

Така ситуація вимагає вжиття кардинальних заходів щодо посилення профілактики травматизму, адже в умовах зростання виробництва можливе істотне збільшення кількості потерпілих, в тому числі, і загиблих на виробництві.

Останнім часом на виробництві спостерігається позитивна тенденція зменшення рівня смертельно травмованих працівників. За оперативними даними, 2005 році на виробництві загинуло 1088 працівників, у 2004 році –1164. Тобто відбулося зменшення на 76 випадків.

Невтішна картина залишається на підприємствах агропромислового комплексу, енергетики, транспорту, будівництва і вугільної промисловості. Адже галузі досі працюють в умовах неприпустимого ризику. А виною цьому – катастрофічне зношення основних фондів. У деяких галузях воно досягло – 70-80%. Продукцію виробляють на обладнанні, яке фактично вже відпрацювало термін експлуатації.

Федерація професійних спілок України оцінює сучасний стан охорони праці в Україні, як критичний.

Таку оцінку ФПУ оприлюднила у національній профспілковій доповіді Президенту України В.Ф. Януковичу (квітень, 2010), в матеріалах, поданих Верховній Раді України до парламентських слухання (листопад, 2010), у проекті Стратегії поліпшення стану охорони праці в Україні, Концепції Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 роки та проекті самої програми.

Критичний стан охорони праці в Україні підтверджується даними державної статистичної звітності, науковими дослідженнями Інституту праці АМН України, та матеріалами членських організацій ФПУ про:

– незадовільні умови праці;

– високу захворюваність працюючого населення;

– значні показники виробничого травматизму;

– явно недостатнє фінансування заходів і засобів з охорони праці;

– неповне виконання та недостатня ефективність державної політики у

сфері охорони праці та здоров’я працівників.