2. Вплив кольору на фізіологію людини.

Дія кольору на організм людини підтверджена експериментально і залежить від його кількості та якості, тривалості дії, особливостей нервової системи, віку, статі та ін.

Кожна людина по-своєму реагує на кольори: дехто ліпше реагує на синій, ніж на індиго, і навпаки; деякі люди не переносять червоного і у їх оздоровленні використовують оранжевий. Все залежить від психофізіологічного стану і статусу організму. Кольори виявляють такий вплив: розширюють чи звужують кровоносні судини; підвищують або знижують тиск; посилюють утворення червоних кров'яних тілець; зміцнюють імунну систему; збільшують перенесення кисню кров'ю; активізують і стабілізують обмін речовин і розширюють свідомість (Додаток А) [10, c. 217].

Особливі заслуги в напрямку впливу кольору на вегетативну нервову сиему належать школі відомого російського фізіолога - професора С. В. Кракова. Головним висновком багаточисельних експериментів, присвячених зв'язку кольорового зору з іншими органами чуття, було виявлення взаємозв'язку між кольоровим зором і вегетативної нервової системи, також гіпоталамусом, який, як відомо, відіграє інтеграційну роль в діяльності фізіологічних і психічних функцій організму. Вважається, що ядра передньої гіпоталамічної області тісно пов'язані з нейрогіпофізом, мають відношення до інтеграції парасимпатичної нервової системи, а ядра задньої гіпоталамічної області - до інтеграції симпатичної нервової ситеми Зорові провідні шляхи анатомічно тісно пов'язані зі всіма цими структурами.

Результати експериментальних робіт школи С. В. Кракова (1935-1951 рр.) показали, що кольорова дія призводить до певних змін в тонусі ВНС, а в свою чергу, зміни в тонусі вегетативної нервової системи вплинули на кольоровий зір [13].

Симпатична нервова система на психофізіологічному рівні забезпечує поведінку типу "боротьба" ("втеча"). її активація призводить до розширення зіниць, збільшення частоти скорочень, посилення кровотоку. Кров приливає до мозку і м'язів, моторика шлунково-кишкової системи слабшає, процеси травлення сповільнюються, частішає дихання, у крові зростає концентрація глюкози та жирних кислот. За переважання активності парасимпатичної нервової системи, навпаки, створюються умови для відпочинку та відновлення сил. Посилюється кровообіг у тканинах травного тракту, знижується пульс, звужуються зіниці тощо. Обидва відділи вегетативної нервової системи, протилежно впливаючи на однакові процеси, забезпечують як динамічну рівновагу гомеостазу організму, так і його адаптацію до мінливих умов середовища.

У разі домінування симпатичної нервової системи її подальша активація, якій сприяють червоний та жовтий кольори, може спричинити стрес і порушення гомеостазу. При цьому чутливість ока до цих кольорів знизиться. Посилення чутливості до синього і зеленого кольорів уповільнює функції симпатичної нервової системи і сприяє відновленню балансу. Однак тривале домінування парасимпатичної нервової системи не бажане, оскільки це знижує готовність організму до активних дій. Тому зрозумілим стає поліпшення чутливості зору до "активних" колірних подразників, що зумовлюють підвищення тонусу симпатичної нервової системи. [4,c. 87].

Зниження (або підвищення) чутливості до кольору означає збільшення (або зменшення) абсолютного порогу різниці даного кольору. Тим самим, активація симпатичної нервової системи призводить до покращення розрізняння синього і зеленого, а відновленню балансу, так як жовтий з червоним стимулюють симпатичну нервову систему, а синій із зеленим – парасимпатичну нервову систему [12].

Завдяки певним відділам центральної нервової системи у людини формуються кольорові відчуття, а інтегративна діяльність центральної нервової системи забезпечує функціонування кольорового сприйняття і більш складні форми опрацювання інформації. Специфічні ураження центральної нервової системи можуть призвести до втрати людиною здатності сприймати кольори частково або повністю, так названої кольорової агнозії. Взагалі розрізняють кольорову агнозію і кольорову сліпоту або дефекти кольоросприйняття. Взагалі кольорова агнозія не виключає кольоросприйняття та правильного розрізняння окремих кольорів. Але хворі з кольоровою агнозією нездатні розв'язувати по кольоровій класифікації, предметному відношенні кольору. Наприклад, вони не можуть сказати який колір у апельсину, моркви і т.д[12].

Взаємозв'язок між кольором і соматичною нервовою системою є значно складнішим. Якщо для вегетативної нервової системи колір - це насамперед енергія, що потрапляє в організм із зовнішнього світу, то для соматичної - ще і носій інформації про навколишній світ.

Тобто колір необхідний для підтримання тонусу центральної нервової системи. Відомі випадки "колірного голодування", коли за колірної бідності довкілля розвивалися симптоми фізичної і психічної астенії (слабкості). У дітей, що тривалий час проживали в умовах "колірного голодування", виявлені навіть затримки інтелектуального розвитку [4,c. 89].

Колір може як лікувати, так і нашкодити здоров’ю людини. Науковці розробили характеристику кольору за впливом на організм людини, який дозволяє правильно використовувати їх, щоб позитивно впливати на власне здоров’я (Додаток Б) [9,c. 101].