3. Економ думка Стародавньої Греції

У Стародавній Греції класичного рабовласницького періоду (V ст. до н.е.)

-економічна програма Перікла, який практично ліквідував майновий ценз,

увів плату за державну й військову службу, запровадив громадські роботи, що давали заробіток бідним, створював колонії, заохочував торгівлю та ремесло. Демокріт захищав приватну власність, виправдовував рабство, але був проти

надмірного зростання землеволодіння й

необмеженого нагромадження грошей.

Сократ усю економічну діяльність зв'язував із моральними чеснотами,

необхіднми для збагачення.

У добу загострення суперечностей і початку кризи рабовласницького

суспільства (IV ст. до н.е.) економічна думка Стародавньої Греції сягає

розквіту. Основні ідеї давньогрецьких мислителів Ксенофонта, Платона та, Арістотеля увійшли до скарбниці

економічної спадщини людства. Вершина - Аристотель (4ст до н.е.),

«Політику» і «Нікомахову етику» із міркуваннями з економічних питань.

Створив проект найліпшої держави» із гром. середнього класу.

-рабська праця тільки фізична

-розумова для вільних.

-економіка і хрематистика

-аналіз розвитку торгівлі,

4. Економ думка Стародавнього Риму

Значна сила імперії,значні

надходження рабів,

глибокі думки,принципове питання відносин рабів і

рабовласників.

Катон:

-практичні рекомендації щодо ведення

натурального рабовласницького

господарства з певною ринковою

орієнтацією.

-с/г,-нат.госп.,-ворожнеча між рабами

Пізніше Варрон («Про с/г») і Колумелла.

- організація рабовласницького госп.,

не тільки нат., але частково і тов. типу,-

примітивне досл. Сучасної диф. Ренти

за місцем і родючістю

5. Економічна думка

середньовіччя.

Економічна думка середньовіччя формувалась під впливом пануючого

Натурального господарства увідносинах

феодального типу. Існувала значна політична роздробленість, але вже

формувались європейські народності і держави. Панував позаекономічний

примус виробників. Панування християнства, зокрема католицизму,

гальмувало розвиток справжньої науки, всі учення спирались на догми релігії, що поширювалоконсерватизм

практицизм, покору.

Джерелами економічної думки того часу є юридичні кодекси, цехові статути, міське право, релігійні твори, вимоги

селянських повстань.

Економічна думка Індії – це насамперед жорстка станова система.

Джерела економічної думки – дхармашастри, в яких основна увага

приділялась питанням розподілу доходів, оподаткування, ціноутворення.

Економічна думка Китаю відображена в династійних історіях, енциклопедіях, царських указах, і побудована на основі вчення Конфуція, яке проголошувало

збереження соц. миру в державі, збагачення держави через активну

господарську діяльність чиновницького апарату. Землеробство – основне

заняття і джерело процвітання, торгівля і

ремесло – другорядні. Велика торгівля і лихварство – зло.

В арабському світі основою економічного розвитку служив Коран. По ньому, на відміну від іноземних економічних поглядів, не заперечувалась торгівля. Великим мислителем того часу був Ібн Хальдун,

який проголосив основою суспільства приватну власність, вказав на трудове походження вартості, досліджував товар і його властивості, виокремив необхідний

і додатковий продукт, великого значення надавав грошам і торгівлі.

Відомими європейськими

економічними пам’ятками є звід законів короля Хлодвіга «Салічеська Правда» та «Капітулярій про вілли» Карла Великого, які показують панівну роль феодальних

відносин у тогочасному суспільстві. Відомим мислителем був єпископ

Аврелій Августин Блаженний (354-430),

який обстоював фізичну працю, зокрема землеробство, з теологічної точки зору

засуджував рабство, але твердив, що воно призначене Богом для грішників. Іншим відомим мислителем був італійський монах Фома

Аквінський(1225-1274), який, опираючись

на погляди Арістотеля, трактував економічні життєві проблеми з релігійно-етичних позицій. Він захищав феодальний устрій,як такий, що

зумовлений Божою волею, схвально ставився до праці і захищав приватну власність, розрізняв природне (плоди землі та ремесла) і штучне (гроші) багатство, засуджував лихварство хоч і припускав стягнення відсотка у певних випадках, висунув концепцію «справедливої ціни» (підставою для

обміну є рівність користей обмінюваних речей). Натуральне господарство

- основа добробуту, торгівля – цілком

допустиме і не ганебне заняття. Також в середньовіччі через

поширення єресі відбувся розкол церкви і виник такий важливий релігійний

напрям як протестантизм.

Важливими джерелами економічних ідей середньовіччя у Київській Русі є літописи, звід законів «Руська правда».

Остання затверджує права феодалів на землю, охороняє приватну власність,

регламентує торгові угоди, обмежує

лихварство, визначає права спадкоємців.

З літописів слід виділити «Повість минулих літ», яка показує, що через

занепад боярських відносин і розпад Русі занепадає і торгівля.

Також слід виділити «Повчання Мономаха», і творчість Івана Вишенського, який виступав проти багатства знаті і кріпацтва, яке це

багатство створює.