3. Висвітліть особливості застосування домашнім вихователем методів визначення стану готовності дитини до навчання у школі (діагностики шкільної зрілості для дітей 6 років).

Зазвичай діагностика психологічної готовності проводиться вихователем у весняно- літній період , що безпосередньо передує надходженню дитини до школи. Діагностика готовності , як правило , проводиться в ході індивідуального обстеження , хоча очевидно , що здатність , вміння працювати саме в групі однолітків є одним із специфічних вимог шкільного навчання. Лише деякі діагностичні методики припускають групові форми діагностики

Існують самі різні варіанти організації цієї роботи , проте краще , якщо дітей діагностують не в школі , а в звичних для них умовах , створюючи невимушену обстановку і використовуючи ігрові прийоми і методи обстеження . Позитивною є спроба вихователя діагностувати дитину в присутності батьків , що особливо важливо при необхідності показати батькам наявні у дитини труднощі виконання завдань. Але в цьому випадку важливо проінструктувати батьків і посадити їх у кімнаті , де проводиться діагностика так , щоб вони мінімально впливали на поведінку дитини (наприклад , посадивши їх за спиною дитини).

Більш надійні і переконливі результати психологічної готовності можуть бути отримані , якщо психолог зустрінеться з дитиною не один раз і максимально розширить форми отримання інформації про дитину.

Вибір варіанта організації діагностики психологічної готовності визначається педагогом, виходячи з конкретних умов роботи: кількості часу , віку дітей , завдань , які потрібно вирішити за допомогою діагностики , кількості та характеру використовуваних психодіагностичних методів .

Існує значна кількість методик оцінки психологічної готовності , які розрізняються за такими параметрами [ 11 , 38 ] :

♦ форма проведення (індивідуальні , групові ) ;

♦ досліджувані ознаки психологічної готовності ( інтелектуальні , особистісні ) ;

♦ характер показників готовності (якісні , кількісні ) ;

♦ ступінь формализованности процедур діагностування - проведення , протоколювання , оцінювання , інтерпретації результатів ( нізкоформалізованние , високоформалізованние ) ;

♦ достовірність отриманих результатів ( надійні , ненадійні , з невідомими показниками надійності) ;

♦ рівень прогностичної валідності ( валідниє , невалідний , з невідомими показниками валідності ) .

4. Охарактеризуйте основні поняття курсу „Методика роботи домашнього вихователя”.

Поняття „домашній вихователь” функціонує серед близьких йому категорій, але не є тотожне з ними. Іноді ці поняття близькі за змістом і їх важко відрізнити ( „педагог”, ’’вихователь”, „вчитель”, „наставник”, „домашній вихователь”, „домашній учитель”, „гувернер”, „бонна”, „няня” ), оскільки професії , що ними позначені .безпосередньо відносяться до педагогічної діяльності

Слово педагог виникло у Стародавньому світі (Греції). Турботу про дітей у заможних сім’ях покладали на освічених рабів, які супроводжували дітей до школи. Такого раба звали педагогом, що у перекладі з грецької мови означало - той хто ходить за дитиною. Згодом педагог із звичайного раба перетворився на домашнього педагога, а слово педагог втратило своє первинне значення.

У давньоруській мові слово вчитель використовувалося у значеіші-наставник на життєвому шляху, людина, яка проповідує слово боже.

Людей, які професійно займалися навчанням дітей грамоті на Русі, найчастіше називали майстер грамоти. Для таких майстрів, як правило, викладання не було основним видом діяльності. Ними ставали люди різноманітних професій, які володіли книжного грамотою, книжні писарі, іконописці, дяки та інші.

Наставник наставляє, як стати справжньою людиною, тобто виховує.

Викладач озброює дітей знаннями, допомагає оволодіти елементами різноманітних культур, людськими цінностями, тобто навчає

Вчитель - особа, яка виховує і навчає, передає наступному поколінню суспільно - історичний досвід, формує, ціннісні орієнтації, готує до життя.

У „віялі” тісно переплетених понять гідне місце посідає поняття „вихователь” - особа, яка здійснює виховання, приймає на себе відповідальність за умови життя та розвиток особистості іншої людини.

Педагогічна енциклопедія тлумачить поняття „гувернер” ( від франц §иуетапіе- керувати ) - дворянських сім’ях особи, яких наймали для виховання і початкового навчання дітей.

Педагогічний словник тлумачить це поняття так „гувернер” домашні вихователі у сім’ях дворян, вищих чиновників, які навчали дітей світським манерам і правилам

поведінки, вмінню говорити іноземною мовою.

Гувернер - кімнатний наглядач ( посада у пансіонах, гімназіях ) добропорядна людина, яка вільно володіла 1-2 іноземними мовами ( французькою, німецькою ), здійснювала безперервний нагляд за вихованцями, перебуваючи з ними постійно: разом їли, спали у кімнаті вихованців, були присутніми на всіх заняттях, слідкували за вивченням уроків, виправляли мовленнєві помилки, навчали етикету, прищеплювали добрі смаки, слухали розмови між дітьми, щоб розуміти наскільки ефективно вдається формувати особистість у запрограмованому державою напрямі.

Сучасний російський педагог-науковець Теплюк С; дає таке визначення поняття „гувернер” спеціаліст, який повинен володіти обширішми знаннями про особливості розвитку дітей від віку немовляти до останнього класу початкової школи, володіти іноземною мовою, масажем, одночасно орієнтуватися у дитячих хворобах, взаємовідносинах з батьками, знає сучасні основи етики та етикету .

У Російській імперії! 18-19 ст. )домашній вихователь міг отримати звання домашнього вихователя або домашнього учителя.

Домашній наставник - особа, яка закінчила основний курс і 8-ий додатковий клас. і нагороджена золотою або срібного медаллю;мали право викладати у міських училищах і у молодших класах шкія-гімназій, вести навчально-виховну роботу у сім’ях ( виховувати і навчати ), приватних пансіонах.

Домашній учитель - особа, яка закінчила основний курс і 8-ий додатковий клас, але не має відзнаки; у сім’ях мали право лише навчати

Поняття „бонна”, „няня” у текстах часто взаємо замінюються, хоча з історії ми знаємо, що вони виконували дещо різні функції.

Український педагог Гончаренко пропонує таке визначення поняття „бонна” - ( від фран.bonne - служниця, няня ) вихователька малих дітей у дворянських чи заможних сім’ях

Педагогічна енциклопедія дає таке визначення:”бонна” - вихователька переважно з Іноземців, яку' наймали до дітей у дворянських і буржуазних сім’ях.

„Нянька” - жінка або дівчина, що доглядає дитину; годувальниця мамка.

Поряд з цими поняттями завжди стоїть ще одне „домашня освіта” - форма загальноосвітньої підготовки в умовах сім’ї; до становлення системи освіти відігравала істотну роль у забезпеченні станово-професійної освіти;

Закон України "Про освіту” передбачається можливість одержання загальної ( початкової, середньої ) освіти у сім’ї з правом на державну атестацію.

Домашнє виховання - один з видів суспільного учіння, який прирівнюється до навчання у освітньому закладі; мета підготувати до суспільної діяльності;

Сімейне виховання - одна з форм виховання дітей, що поєднує, цілеспрямовані педагогічні дії батьків з повсякденним впливом сімейного побутущоловне завдання с.в. підготовка дітей до життя у існуючих соціальних умовах, набуття ними знань, умінь, навичок необхідних для нормального формування особистості в умовах родини.

Оскільки енциклопедичні та довідкові видання, педагогічна, історична, художня література не дає визначення поняття „домашній вихователь", можна сказати,

що воно існує у двох значеннях - широкому та вузькому

У широкому значенні „домашній вихователь" - це особа, яка працює з дитиною в умовах сім’ї і поєднує у собі значення понять „гувернер”, „бонна”, „няня".

У вузькому значенні „домашній вихователь” це спеціаліст, який володіє широкими знаннями про особливості розвитку дітей від віку новонародженого ( а також пренатального періоду розвитку ) до останнього класу початкової школи, основами медичних знань ( масаж, дитячі хвороби ) і орієнтується у взаємовідносинах з батьками, знає сучасні основи етики та етикету, володіє знаннями про сучасні інформаційні технології.