3.Закони та категорії політекономії.

Економічні категорії - це теоретичне вираження реально існуючих виробничих відносин, економічних явищ і процесів. Вони відображають окремі аспекти відносин між людьми, а також певні зв'язки цих відносин з економічними явищами і, зокрема, з продуктивними силами.

Економічні категорії в процесі розвитку суспільного виробництва і наукових знань про нього змінюються. Так, скажімо, з'являються нові відносини і це зумовлює появу нових категорій, які відображають уже нові взаємозв'язки між людьми в процесі виробництва. У цьому полягає історичний характер розвитку економічних категорій.

Економічний закон - це найбільш суттєві, внутрішні, сталі, глибинні, постійно повторювані, причинно-наслідкові зв 'язки між економічними явищами та процесами. Економічні закони розкривають основні риси і найбільш важливі тенденції розвитку економічного життя суспільства.

Найважливішою рисою економічних законів є їх об'єктивний характер. Тобто вони не залежать від волі і дій людини. Економічні закони діють тільки там і тоді, де і коли відбувається процес виробництва, а він здійснюється, як відомо, людьми. За межами людського суспільства економічні закони не діють.

Економічні закони мають певну межу дії в часі і через це їх, як правило, поділяють на такі характерні групи:

- загальні закони, які діють у будь-якому суспільному виробництві і межі їх дії збігаються з межами життя суспільства. До таких законів слід віднести, наприклад, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо;

- особливі (або специфічні) закони. Це закони, що діють у межах конкретних соціально-економічних систем. Вони відображають специфіку конкретної системи і з цього погляду відрізняються від економічних законів інших соціально-економічних систем. У межах цієї групи законів, як правило, виділяють ще основний економічний закон. За К.Марксом у капіталістичному суспільстві таким законом є закон додаткової вартості;

- закони, що діють у кількох соціально-економічних системах. До цієї сукупності законів можна віднести, наприклад, закон вартості, закон попиту, закон пропозиції. Вони діють у межах тих економічних систем, які побудовані на товарно-грошових відносинах. Проте ці закони не можна віднести до загальних, бо принаймні на початку свого розвитку людство ще не знало товарно-грошових відносин.

Економічна теорія загалом і, перш за все, політекономія, розкривши той чи інший економічний закон, тим самим створює умови для його використання. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття:

механізм дії економічного закону і механізм його використання.

Механізм дії економічного закону являє собою всю ту сукупність взаємозв'язків, через які він реалізується. З цього погляду завдання політекономії не обмежуються тільки його науковою дефініцією. Важливим моментом є і визначення його механізму, тобто конкретного способу його дії.

На відміну від цього, механізм використання економічного закону являє собою пристосування господарчої діяльності людей до вимог конкретного економічного закону. Цей механізм часто називають ще господарчим механізмом.

4.Міжнародні валютні відносини. Міжнародні валютні відносини — сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти. Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві. Двома основними формами валютної системи є національна і світова. Виділяють також регіональну валютну систему. Світова та регіональна валютні системи є формами організації міжнародних валютних відносин. Двома основними формами валютної системи є національна і світова.