Технічні характеристики зневоднювальних елеваторів

Параметри	ЭО4	ЭО4С	ЭО6	ЭО6С	ЭО10
Довжина, м Кут нахилу, град. Швидкість руху ков-шової стрічки, м/с Ківш: ширина, мм ємність, м3 крок, мм коеф. заповнення Продуктивність, т/год Маса 1 м ковшової стрічки, кг	до 30 65 0,17; 0,25; 0,38 400 20 640 0,5-0,9 9-56 92	до 30 0,17; 0,25; 0,38 400 16 320 0,5-0,9 14-87 122,5	до 30 0,17; 0,25; 0,38 600 50 800 0,5-0,9 17-107 138	до 25 0,17; 0,25; 0,38 600 40 400 0,5-0,9 28-173 185	до 25 0,17; 0,25; 0,38 1000 125 800 0,5-0,9 43-270 200

Зневоднення на грохотах застосовується для матеріалу широкого діапазону крупності (від 0,35 до 300 мм і крупніше). Найширше використовуються вібраційні, самобалансові, резонансні й дугові грохоти, наприклад, ГСЛ, ГРД, ГИСЛ й ін. В якості робочих поверхонь зневоднювальних грохотів служать щілинні сита, виготовлені із профільованого латунного або сталевого нержавіючого дроту. Розміри щілин сит - 0,25, 0,5, 0,75 й 1,0 мм. Можуть застосовуватися також дрототкані й полімерні сита.

У порівнянні з попередніми варіантами перевага рухомих грохотів полягає в тім, що вода тут виділяється в процесі струшування й руху матеріалу по ситу й швидкість дренування значно збільшується. Особливо це стосується грохотів, що працюють у режимі з підкиданням продуктів.

Позитивний вплив на якість зневоднення робить ополіскування матеріалу, що рухається по грохоті, струменями чистої води. Такий ефект пояснюється видаленням з поверхні матеріалу дрібних, зольних й мулистих часток, що втримують вологу.

Труби бризкав розташовуються перпендикулярно напрямку коливань грохоту. Вода під надлишковим тиском до 200 Па подається через отвори діаметром 3-4 мм. Витрата води досягає 1 м³/т при зневодненні шламу й 0,25-0,35 м³/т - крупного і дрібного зернистого матеріалу.

Необхідна площа зневоднювального сита (м²):

де 0,75 - коефіцієнт, що враховує нерівномірність

навантаження;

- кількість води, що підлягає видаленню, м³/год;

- кількість води, що видаляється з 1 м² сита, м³/м²∙

год (залежить від розміру й кроку щілин).

Для зневоднення досить широко використовують дугові сита, особливо при необхідності відділення шламоподібних матеріалів від зернистої частини перед процесами збагачення. Бувають напірні сита (пульпа від насоса подається під тиском) і безнапірні (самопливом).

Напірне сито (рис. 1.1) має корпус, у якому закріплене напівциліндричне щілинне сито 2. Пульпа подається в живильний патрубок 1. Колосники щілинних сит звичайно встановлюються перпендикулярно напрямку потоку. Матеріал надходить на сито тангенціально (по дотичній). Тонкий шлам з водою йде в жолоб 4 для підрешітного продукту, великий матеріал - у жолоб 3 для надрешітного продукту.

Недоліком дугового сита є нерівномірне зношування колосників (чим ближче до живильного патрубка, тим більше). Для збільшення терміну служби колосників їх роблять поворотними на 180º.

Рис. 1.1 Схема напірного дугового сита:

1 – патрубок живлення; 2 – дугове щілинне сито; 3, 4 – жолоби відповідно для твердого й води зі шламом