Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІНДЗ 2, Жаброва М..docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
78 Кб
Скачать
☆

Роздiл 1 характеристика лізингової діяльності

    1. Суть лiзингової дiяльностi

В умовах переходу до ринкових вiдносин, коли в розвитку економiки посилюється дiя чинника невизначеностi, особливий iнтерес викликають нетрадицiйнi форми господарювання. До їх числа належить оренда. Одним з рiзновидiв орендних операцiй є лiзинг – порiвняно нова область пiдприємницької дiяльностi, що одержала iнтенсивний розвиток на Заходi в 50-i роки XX ст.

Термiн «лiзинг» (вiд лат. «орендувати, здавати в наймання») увiйшов у вжиток в останнiй чвертi XIX ст., коли в 1877 р. телефонна компанiя «Белл» ухвалила рiшення не продавати телефоннi апарати, а здавати їх в оренду.

У багатьох роботах зарубiжних авторiв, присвячених лiзингу, можна зустрiти цитату з «Риторики» Аристотеля про те, що «багатство є не володiння майном на основi права власностi, а право на користування ним». Предметом лiзингу в XIX ст. були залiзничнi вагони, що здавалися окремим компанiям власникам шахт для перевезення вугiлля. Проте дiйсно поширеним явищем лiзинг став у США. Перша незалежна лiзингова компанiя «Юнайтед Стейтс Лiзинг Корпорейшн» була створена у Сан-Франциско в 1952 р. На частку США припадає половина обороту товарiв, що постачаються за лiзингом. У 1993 р. 58% реалiзованого устаткування отримувалося в США на умовах лiзингу. США вiдкрили свої фiлiали в Канадi, Великобританiї, Францiї та iнших країнах. До середини 80-х рокiв iз загального обсягу лiзингових операцiй близько 15% здiйснювалося за кордоном. За допомогою лiзингу за кордоном реалiзується близько 80% ПЕОМ, значна частина лiтакiв, устаткування для хiмiчної промисловостi. Оскiльки на умовах лiзингу можна одержати практично будь-який товар, набула широкого поширення довгострокова оренда робочої сили.

Лiзинговi операцiї на ринках Великобританiї набули поширення пiсля створення в 1960 р. сумiсної лiзингової компанiї «Меркантайл лiзинг компанiй (80% капiталу належало англiйським пiдприємцям, а 20% – американськiй компанiї «Юнайтед Стейтс Лiзинг Корпорейшн»). Але швидке зростання лiзинг одержав пiсля 1970 р., коли урядом були введенi податковi пiльги. Податкова iнвестицiйна пiльга не була безвiдплатною, вона поверталася назад через податки на оренднi платежi, проте, надавала безпроцентну позику, яка дорiвнювала 52% вартостi майна, що вiдбивалося i на вартостi лiзингу для орендаря.

Подальшому розвитку лiзингу сприяли процеси оновлення промисловостi, що почалися в економiцi Великобританiї, i, перш за все, на денацiоналiзованих пiдприємствах. Якщо спочатку найбiльша частка лiзингових контрактiв британських фiрм припадала на традицiйнi машинобудiвнi галузi (суднобудування, лiтакобудування, виробництво устаткування для переробки сировини), то в 80-х роках акцент змiстився на контракти у галузi новiтнiх технологiй i сервiсу. Зараз у споживаннi лiзингових послуг оброблювальна промисловiсть має частку 30-40%; сфера торгiвлi та послуг – 25-30%; транспорт, зв’язок та iншi галузi – 10-20%. Значними залишаються обсяги лiзингових контрактiв на автомобiлi i спортивне устаткування. Найбiльшою популярнiстю користуються операцiї з фiнансового лiзингу на 4-5 i 7-10 рокiв. На 4-5 рокiв контракти з лiзингу укладають на ПЕОМ, сервiсне, торгове устаткування, а на тривалiшi термiни – на верстати, конвеєрнi лiнiї, вантажнi автомобiлi. Строком на 10-12 рокiв i бiльше контракти укладають на лiзинг суден, нафтогазовидобувного устаткування, будiвель.

Як i в США, практика лiзингу в Японiї охопила найбiльш провiднi галузi – електронiку, виробництво ПЕОМ, робототехнiку.

З 1961 по 1969 р. були створенi основнi лiзинговi компанiї, якi об’єднали торговельнi пiдприємства, банки, юридичнi служби. До початку 90-х рокiв понад 14% машин i устаткування в Японiї потрапляло до споживачiв завдяки лiзинговим операцiям. Усього лiзинговими послугами користуються понад 60% японських промислових, транспортних i сервiсних компанiй.

В Японську лiзингову асоцiацiю входить понад 200 фiрм. Є також декiлька сотень фiрм, для яких лiзингова дiяльнiсть є однiєю з основних. На цi фiрми припадає приблизно 80% всiх лiзингових операцiй в країнi. Крiм них, фiнансовим лiзингом займається ще близько 2000 компанiй (торговельнi та страховi компанiї, банки довгострокового кредитування).

В останнi 8-10 рокiв основними об’єктами лiзингових контрактiв у Японiї були ПЕОМ i устаткування, що належить до них. Так, на iнформацiйнi системи доводиться понад 30% загальної суми контрактiв японських лiзингових фiрм. Високими темпами розвиваються лiзинговi операцiї з постачання новiтнiх технологiй, а також у сервiсi.

Орендно-фiнансовою дiяльнiстю у Францiї почали займатися спецiалiзованi фiнансовi компанiї, що частково знаходяться пiд контролем iноземного капiталу. Перша французька лiзингова компанiя «Локафрано» була створена в 1967 р. Французькi фiрми досить чiтко спецiалiзуються за трьома видами лiзингової дiяльностi:

  • лiзингу окремих машин i устаткування;

  • лiзингу нерухомостi;

  • лiзингу на замовлення держустанов Францiї.

Серед споживачiв провiдне мiсце займає оптова та роздрiбна торгiвля (склади, торговельнi центри, магазини «на колесах»), пiдприємства оброблювальних галузей промисловостi.

Вiдомо, що економiка ФРН вважається в Захiднiй Європi зразком стiйкого розвитку. Чималу роль у цьому вiдiграв стабiльний лiзинговий бiзнес. Використання лiзингу почалося з початку 60-х рокiв минулого сторiччя. Дiяльнiсть нiмецьких лiзингових фiрм здiйснювалася таким чином. Мiнiмальний термiн, на який здавалося в оренду устаткування, складав 36 мiс. Максимальний термiн визначався, виходячи з 90% придатностi до виробничого використання устаткування, що здається в оренду. Первинний внесок коливався вiд 20 до 40% вартостi устаткування, що орендується. Решта суми виплачувалася рiвними частками по мiсяцях до закiнчення термiну оренди. Передбачалося також, що орендар пiсля закiнчення термiну оренди може придбати в повну власнiсть устаткування, що орендується.

Лiзинговi фiрми ФРН розвивають досить велику активнiсть за межами країни, особливо у Францiї, Iталiї, Iспанiї. У ФРН iснує безлiч лiзингових компанiй, якi входять до нiмецької лiзингової асоцiацiї. На початок 1983 р. у ФРН було зареєстровано 685 лiзингових компанiй - друге мiсце пiсля США. Проте вартiснi обсяги лiзингових операцiй значно нижчi, нiж у США.

Серед чинникiв конкурентоспроможностi лiзингових послуг можна видiлити наступнi: цiновi, чинники, пов’язанi з якiстю та iншi чинники.

Цiновi чинники включають такi показники, як:

  • цiна устаткування, що передається в лiзинг;

  • величина вiдсотка, що стягується лiзингодавцем з основного боргу лiзингоотримувача;

  • податковий режим країни лiзингодавця;

  • можливiсть комерцiйної реалiзацiї устаткування пiсля закiнчення термiну лiзингу;

  • спiввiдношення курсiв нацiональних валют i державних субсидiй.

На рахунок чинникiв, пов’язаних з якiсть, то в даному випадку мається на увазi надання в оренду не тiльки якiсної технiки, але i якiсть послуг, що надаються лiзингодавцем. Пiд послугами мають на увазi здатнiсть лiзингодавця суворо дотримуватися умов лiзингового договору, лiзингове »ноу-хау», можливiсть оперативної мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв для виконання операцiй, що забезпечує глибоке реагування на змiну кон’юнктури, а також якiсть i повноту допомiжних послуг - профiлактику устаткування, консультацiї, ремонту i т. д.

Серед iнших чинникiв можна видiлити:

  • конкурентоспроможнiсть самого устаткування, що здається в лiзинг;

  • торгово-полiтичний режим у вiдносинах мiж країною-лiзингодавцем i країною-лiзингоотримувачем;

  • податковий i правовий режим пiдприємницької дiяльностi країн-учасникiв.

Закон України «Про лiзинг», прийнятий 13 сiчня 1998 р., визначає поняття лiзингу, а також загальнi правовi й економiчнi принципи його здiйснення в Українi.

Лiзинг – це пiдприємницька дiяльнiсть, яка направлена на iнвестування власних або залучених фiнансових коштiв i полягає в наданнi лiзингодавцем у виключне користування на певний термiн лiзингоотримувачу майна, яке є власнiстю лiзингодавця або отримується ним у власнiсть за дорученням i згодою з лiзингоотримувачем у вiдповiдного продавця за умови сплати лiзингоотримувачем перiодичних лiзингових платежiв.

У пiдприємства, яке хоче одержати для свого оснащення яке-небудь устаткування, є для цього двi можливостi:

Покупка – за рахунок власних коштiв (за наявностi необхiдної лiквiдностi) або за рахунок позикових коштiв (кредитне фiнансування).

Оренда. В цьому випадку виникає проблема знайти того, хто це устаткування має в своєму розпорядженнi i в той же час готовий здати його в оренду, по можливостi, на довготривалiй основi. Подiбна операцiя може бути пов’язана з великими труднощами, оскiльки пiдприємство, що торгує подiбним устаткуванням, орiєнтується, як правило, на продаж, а не на оренду своєї продукцiї. Вихiд з цiєї ситуацiї полягає в пошуку того, хто був би готовий купити устаткування на користь третьої особи з тим, щоб здати його оренду останньому.

Завдання лiзингової фiрми полягає в тому, щоб купувати вироби, потрiбнi клiєнтам, i здавати їх цим клiєнтам в оренду на заздалегiдь узгоджений термiн за вiдповiдну платню. В результатi лiзингоотримувач у кiнцi узгодженого термiну служби об’єкта лiзингової операцiї звичайно набуває його у власнiсть. Можливе також повернення об’єкта лiзингодавцю або продовження термiну дiї лiзингового договору. З економiчної точки зору вiдбувається те ж саме, що i при покупцi у кредит.

У цiлому можна сказати, що лiзинг є договором особливого роду, в якому поєднуються елементи орендного та договору про надання кредиту.

Найбiльш характернi вiдмiнностi мiж лiзингом i схожими формами фiнансування – орендою, кредитом покупцю, фiнансовим кредитом – полягають у наступному.

При отриманнi об’єкта в користування лiзингоотримувач приймає на себе обов’язки, пов’язанi з правом власностi (ризик випадкової загибелi, технiчне обслуговування), хоча лiзингодавець продовжує залишатися власником об’єкта лiзингу. Загибель або неможливiсть використовувати надалi об’єкт лiзингової операцiї не звiльняє лiзингоотримувача вiд обов’язку погашати борг. На вiдмiну вiд орендаря, лiзингоотримувач виплачує лiзингодавцю не щомiсячну плату за право користування об’єктом, а повну суму амортизацiйних вiдрахувань.

При розрахунку виплат за лiзингом враховується купiвельна цiна об’єкта, термiн, на який укладено лiзинговий договiр, залишкова вартiсть i процентна ставка. При розрахунку за оренду розмiр виплат значною мiрою залежить вiд ринкової кон’юнктури. При лiзингу iснує практика отримання об’єкта пiсля закiнчення термiну дiї договору у власнiсть лiзингоотримувача за наперед узгодженою купiвельною цiною. При цьому потрiбне укладення окремого договору.

При кредитi покупцю фiнансуюча установа має право власностi на об’єкт, що фiнансується, до повного погашення боргу, iнакше кажучи, в цей перiод позичальник не має права перепродувати об’єкт. При виплатi останнього внеску право власностi переходить до позичальника.

При лiзингу лiзингоотримувач завжди може вважатися власником об’єкта, навiть пiсля виплати i закiнчення термiну дiї договору.

При лiзингу i кредитi, що надається покупцю, є iстотна вiдмiннiсть у становищi лiзингоотримувача i позичальника вiдносно до власностi на об’єкт.

Позичальник, набуваючи об’єкту у кредит, отримує довiчне право користування, яке пiсля сплати всiх належних внескiв переходить у право власностi.

Лiзингоотримувач на перiод дiї договору має не довiчне, а виключне право користування.

При покупцi у кредит не вимагається уточнення умов використання об’єкта, i весь додатковий прибуток вiд використання у кредит об’єкта належить позичальнику.

Лiзингоотримувач має право на отримання додаткового прибутку тiльки тодi, коли про це прямо мовиться в договорi.

З точки зору бухгалтерських розрахункiв, позичальник, на вiдмiну вiд лiзингоотримувача, вважається покупцем. Вiн розглядає свою покупку як власне капiталовкладення i вiдображає вартiсть придбання об’єкта у статтi »основний капiтал» з тiєю тiльки рiзницею, що виплати проводитимуться в рахунок кредиту i вiдносяться на балансову статтю витрат.

У цьому вiдношеннi лiзинговi договори є так званими незавершеними операцiями. Об’єкт лiзингової операцiї може зараховуватися на баланс лiзингоотримувача з вiдмiткою, що вiн узятий в лiзинг (при фiнансовому лiзингу), або може залишатися на балансовому рахунку лiзингодавця з указiвкою, що це майно передане в лiзинг, а зараховуватися на позабалансовий рахунок лiзингоотримувача з указiвкою, що це майно одержане в лiзинг (при оперативному лiзингу).

Об’єктом лiзингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути вiднесене до основних фондiв вiдповiдно до законодавства, зокрема продукцiя, вироблена державними пiдприємствами (машини, устаткування, транспортнi засоби, обчислювальна та iнша технiка, системи телекомунiкацiй тощо). Об’єктами лiзингу не можуть бути:

  • об’єкти оренди державного майна, визначенi в ст. 4 Закону України «Про оренду державного майна»;

  • земельнi дiлянки та iншi природнi об’єкти.

У лiзинговiй операцiї, як правило, беруть участь три сторони:

а) лiзингодавець – суб’єкт пiдприємницької дiяльностi, що надає в користування об’єкти лiзингу за договором лiзингу. Лiзингодавцями можуть бути:

  • фiнансово-кредитнi установи;

  • фiнансовi лiзинговi компанiї;

  • спецiалiзованi лiзинговi компанiї;

  • фiлiали пiдприємств-виробникiв устаткування;

  • державнi i мiсцевi органи та iн.

б) лiзингоотримувач – суб’єкт пiдприємницької дiяльностi, що одержує в користування об’єкти лiзингу за договором лiзингу;

в) продавець лiзингового майна – це можуть бути виробники устаткування i машин, торговельнi фiрми та iншi особи.