2. Поняття та засади виконання суб'єктивних цивільних обов'язків.

Цивільний обов'язок - це юридично обумовлена міра необхідної поведінки зобов'язаної особи.

Виконання цивільного обов'язку полягає:

• в абсолютних правовідносинах - в утриманні від порушення чужих прав та інтересів (пасивна поведінка);

• у відносних правовідносинах - в здійсненні певних дій, зокрема передати річ, сплатити гроші, виконати роботу, надати послугу тощо (активна поведінка).

Засади виконання цивільних обов'язків закріплені в ст. 14 ЦК:

1) виконання у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК);

2) не можливість примушення до дій, вчинення яких не є обов'язковим (ч.2 ст. 14 ЦК);

3) забезпечення виконання цивільних обов'язків засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ч.3 ст. 14 ЦК). (Наприклад, ч.2 ст. 845 ЦК та ст. 22, 23 ЦК);

4) можливість звільнення від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.4 ст. 14 ЦК). (Наприклад, ст. 617 ЦК).

3. Загальні засади захисту цивільних прав та інтересів. Захист цивільних прав та інтересів юрисдикційними органами.

Охорона цивільних прав – це сукупність мір (правових, економічних, організаційних тощо), які забезпечують нормальний порядок реалізації прав.

Захист цивільних прав – це сукупність засобів, спрямованих на припинення порушення, відновлення або визнання порушених прав, а також на компенсацію втрат, понесених у зв’язку з порушенням прав.

Підстави виникнення права на захист (ч.1 ст. 15 ЦК):

• порушення;

• невизнання;

• оспорювання права.

Загальні засади здійснення права на захист (ст. 20 ЦК):

• відбувається на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 ЦК);

• нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом (наприклад, ст. 344 ЦК).

Об'єкти захисту: не тільки право, а й інтерес особи, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист суб'єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належних форми, засобів та способів захисту.

Форма захисту - це комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів по захисту суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Форми захисту:

1) Юрисдикційна форма:

а) в суді (ст. 16 ЦК);

б) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування (ст. 17 ЦК), у випадках, встановлених законом (наприклад, ст. 158 ЗК);

в) нотаріусом (ст. 18 ЦК, глава 14 ЗУ «Про нотаріат», Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: затв. Постановою КМУ від 29.06. 1999р. № 1172).

2) Не юрисдикиійна форма: - самозахист (ст. 19 цк).

Юрисдикційна форма захисту - це діяльність уповноважених державою органів по захисту порушених, оспорюваних, невизнаних суб'єктивних цивільних прав.

Способи захисту - це закріплені законом матеріально-правові міри примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способи судового захисту закріплені в ч.2 ст. 16 ЦК. Цей перелік способів судового захисту не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.