2.4 Матеріали і методи дослідження

Проводили дослідження якості підземних вод комунальне підприємництво «ВОДОКАНАЛ» Мелітопольської міської ради Запорізької області. Протокол № 43 хіміко-бактеріологічного дослідження. Дата проведення відбору проб 30 травня 2013 року.

Для дослідження були взяті проби води з свердловини №2785-7 на глибині 63,4 м., бучакського водного горизонту, на підприємстві ПАТ «ЗАЗ» м. Мелітополь.

Відбір проб проводився одноразово. Необхідний об`єм проби води для аналізу розраховують, виходячи з кількості визначуваних інгредієнтів, чутливості обраних методів аналізу та особливостей підготовки проби для аналізу. Так, для визначення основних неорганічних інгредієнтів та деяких показників органічної речовини в трьох повторностях досить мати 1,5-2 л проби води. Однак для повного хімічного аналізу, особливо для визначення вмісту неорганічних та органічних мікрокомпонентів, об`єм проби води повинен бути значно більшим.

Проби води відбирають у ретельно промитий скляний або поліетиленовий посуд ємністю 2-3 л і більше, залежно від мети аналізу. Посуд повинен щільно закриватись. Для відбору проб з великих глибин використовують спеціальні прилади, так звані батометри.

Для визначення складу і властивостей питної води використовували стандартні методи відбору проб води по ГОСТ 17.1.5.05.

Загальну мінералізацію (сухий остаток) визначали ваговим аналізом (ГОСТ 18164-72);

Кислотно-лужні властивості – потенціометричним методом. Кислотність води визначили титруванням розчином лугу. Якщо вода має рН < 4.5, то тируванням до встановлення рН 4.5 за метилоранжом визначають вільну кислотність (m). Для визначення загальної кислотності (р) пробу води титрують лугом до рН 8.3 у присутності фенолфталеїну. Вільна кислотність є частиною загальної кислотності і зумовлена присутністю у воді більш міцних кислот, аніж . Вміст вільної вугільної кислоти дорівнює різниці р - m. Якщо досліджувана вода має рН > 8.3 (при додаванні фенолфталеїну виникає світло-малинове забарвлення), то її кислотність дорівнює нулю (ДСТУ 4077-2001);

Карбонатну жорсткість – методом кислотно-лужного титрування; загальну жорсткість - хеламетричним з тилоном Б в присутності відповідного індикатора ( ГОСТ 4151-72);

Масову концентрацію загального заліза – методом атомно-абсорбційної спектрометрії (ГОСТ 4151-72);

Концентрацію хлорид-іонів, сульфат-іонів, сірководню та сульфідів.

Якісно хлориди визначають, додаючи до 10 мл проби, підкисленної декількома краплями азотної кислоти (1:4), 0,5 мл 5%-ного розчину нітрату срібла. Опалесценція, осад свідчать про наявність в пробі хлоридів.

Аргентуметричне титрування грунтується на осадженні хлорид-іонів у вигляді малорозчинного хлориду срібла при рН 7-10.

Меркуриметричне визначення грунтується на титруванні проби води розчином нітрату ртуті (ІІ) за наявності дифенилкарбазону;

Вміст сульфатів в питній воді за деякими літературними даними не повинно перевищувати 500 мг/л. Підвищена кількість сульфатів у воді небажано, так як призводить до погіршення органолептичних показників води і до збільшення її агресивності. Вміст іонів у воді визначають комплексонометричним методом - за допомогою трилону Б. Трилон Б утворює комплекси з іонами. Сутність комплексонометричного методу визначення іонів полягає в тому, що в досліджувану воду вводять іони (розчин ), який пов`язує іони в осад. Кількість сульфатів оцінюють за різницею витрати трилону Б на іони до осадження іонів і після їх осадження. Оскільки в досліджуваній воді наявні іони , то необхідно ввести відповідні поправки на ці іони ( ГОСТ 4389-72);

Визначення вмісту нітратів. Метод заснований на реакції між нітратами та фенолдисульфоновой кислотою з утворенням нітропохідних фенолу, які з лугами утворюють сполуки, забарвлені в жовтий колір. Чутливість методу 0,1 мг/дм3 нітратного азоту (ГОСТ 18826-73);

Визначення масової концентрації аміаку і іонів амонію. Метод заснований на здатності аміаку і іонів амонію утворювати забарвлення в жовтувато - коричневого кольору з'єднання з реактивом Несслера. Інтенсивність забарвлення розчину, пропорційну масової концентрації аміаку іонів амонію, вимірюють на фотоколориметрі при довжині хвилі 400-425 нм. Нижня межа виявлення 0,05 мг NH4+ в 1 дм3. При вмісті в воді NH4+ більш 3 мг/дм3 пробу слід розбавити. Відносна помилка визначення ±5% (ГОСТ 4192-82);

Визначення масової концентрації нітритів. Метод заснований на здатності нітритів диазотиювати сульфанілову кислоту і на образуванні червоно – фіолетового барвника діазосполуки з 1- нафтиламіном. Інтенсивність барвника, пропорційна вмісту нітритів, вимірюють на фотоколориметрі при довжині хвилі 520 нм. Нижня межа виявлення 0,003 мг в 1 дм3 нітритів. При вмісті в воді нітритів більш 0,3 мг/дм3 пробу слід розбавити. Відносна помилка визначення ±5% (ГОСТ 4192-82).