- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
- •2. Взаємозв'язок інтересів, цілей, стратегій, пріоритетів, напрямів та методів промислової політики.
- •3. Напрями реалізації промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики.
- •5. Функції і завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв'язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості.
- •8. Тенденції рівня ефективності: статичні та динамічні показники рівня ефективності.
- •9. Характеристика типів розвитку промисловості: екстенсивний та інтенсивний розвиток.
- •10. Напрями та форми інтенсивного розвитку промисловості.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •20. Роль держави у інвестиційному процесі: принципи державної інвестиційної політики.
- •21. Амортизаційні нарахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •22. Методи амортизації та їх вплив на інтенсивність відтворення основного капіталу в промисловості.
- •23. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •24. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •25. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •26. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •29. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів.
- •33. Правове та організаційне забезпечення захисту інвестицій.
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі країни.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: прибуток, амортизація, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •38. Інфраструктура інвестиційного ринку.
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства.
- •41. Вартість інвестицій в часі: сутність нарощення і дисконтування вартості.
- •42. Нарощення та дисконтування вартості інвестицій (доходів) за простим процентом.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестицій (доходів) за складним процентом
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів.
- •45. Врахування інфляції в інвестиційних розрахунках.
- •46. Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику, премія за ризик інвестору.
- •47. Інвестиційний цикл та його структура.
- •48. Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності.
- •50. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної науково-технічної політики.
- •54.Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики.
- •55.Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56.Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57.Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59.Складові організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності.
- •60. Методи реалізації державної інноваційної політики.
- •61.Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.
- •62.Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності та їх структура.
- •Об’єкти промислової власності
- •65. Правова охорона інтелектуальної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обґрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •70. Принципи встановлення ринкової вартості ліцензії.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порівняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •76. Основні напрями, принципи та пріоритети приватизації в Україні.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78. Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств у промисловості.
- •79. Порядок приватизації в промисловості
- •Оцінка вартості об’єктів приватизації та її вплив на розвиток приватизаційних процесів у промисловості
- •81. Особливості оцінки окремих видів майна: будівель, споруд, обладнання промислового призначення, нематеріальних активів, цінних паперів, нематеріальних активів бізнесу.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання.
- •83. Подвійна роль світового ринку: відкритість економіки і структурні диспропорції в промисловості.
- •84. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в промисловості.
- •Економічні:
69. Види ліцензійних платежів.
Існує декілька видів ліцензійних платежів.
Роялті — це періодичні процентні або фіксовані сумарні відрахування ліцензіата на користь ліцензіара за надання права на використання ОПВ. У ліцензійних угодах встановлюється розмір, база нарахування та періодичність виплат роялті. Розмір роялті встановлюється виходячи із середнього рівня показників, що є характерними для певної галузі. Роялті можуть розраховуватися з розрахункової ціни одиниці продукції (обсягу реалізації продукції) або суми прибутку від використання ОПВ, наданого за ліцензією. На розмір роялті впливає специфіка галузі техніки: чим більша наукомісткість галузі, тим більше роялті. У світовій практиці купівлі-продажу ліцензій найвищі ставки роялті в електронній промисловості, авіатехніці, виробництві озброєння, точному приладобудуванні, верстатобудуванні, автомобільній промисловості.
Паушальний платіж — зафіксована у ліцензійній угоді сума, яка сплачується одноразово або частинами. Ця сума не залежить від фактичного використання ліцензій, а встановлюється на підставі експертних оцінок. Розмір паушального платежу дорівнює сумі приведених на момент виплати вартостей роялті за відповідною ставкою дисконтування. Паушальна форма платежу страхує ліцензіара від комерційних та інших ризиків, що пов'язані з трансфером ОПВ. Проте ліцензіар утрачає можливість отримання додаткових доходів у випадку, якщо виробництво продукції за ліцензією перевищить розрахункові обсяги.
Участь у прибутках — відрахування на користь ліцензіара частини прибутку від комерційного використання предмета ліцензії. Як правило, участь ліцензіара у прибутках ліцензіата становила до ЗО % у разі надання виключної ліцензії та 10 % — при не виключній ліцензії.
Участь у власності — передача ліцензіатом частини акцій своїх підприємств ліцензіару як платежу за надану ліцензію. Цей вид платежу використовується з метою контролю над власністю іноземних підприємств, що використовують техніку та технологію ліцензіара.
70. Принципи встановлення ринкової вартості ліцензії.
71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
Введення у господарський оборот будь-якого майна обумовлює необхідність оцінки його вартості. Об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ) розглядаються як об’єкти господарського, у тому числі господарського обороту, а отже, можуть бути об’єктами оцінки. ОІВ можуть бути самостійними об’єктами оцінки або входити до складу майнових комплексів підприємств та організацій.
У господарській практиці оцінюють не самі ОІВ, а права на них, при цьому оцінка прав на ОІВ залежить від цілей їх використання та багатьох інших факторів. До ОІВ належать:
- об’єкти промислової вартості. Права на які охороняються патентами та свідоцтвами;
- об’єкти авторського та суміжного права, що використовуються в промисловості;
- права на ноу-хау, які підтверджено документами організації (підприємства);
- конструкторська, проектна, технологічна та інша документація, призначена для використання у виробництві та реалізації продукції;
- інші результати науково-дослідних робіт, дослідно-конструкторських та проектних робіт;
- права, що охороняються ліцензіями, авторськими чи іншими договорами на придбання ОІВ.
У відповідності до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка ОІВ обов’язково проводиться у випадках:
- створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна, у тому числі ОІВ, або майна, що є у комунальній власності;
- реорганізації , банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) із державною (комунальною) часткою майна;
- виділення або визначення частки ОІВ у спільному майні, в якому є державна частка ( частка комунального майна);
- визначення вартості внесків засновників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься ОІВ господарських товариств із державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства.
- приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, складовою частинною якого є ОІВ, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.
- переоцінки ОІВ (нематеріальних активів) для цілей бухгалтерського обліку;
- оподаткування майна та визначення розміру державного мита під заставу;
- визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
- в інших випадках за рішенням суду або у зв’язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
Оцінка ОІВ проводиться в інших випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за угодою сторін.
Оцінка ОІВ може проводитися за ініціативи власників ОІВ, незалежно від того є вони юридичними чи фізичними особами. А також форм власності та їхніх організаційно- правових форм на підставі договору про оцінку.
Мета оцінки ОІВ: визначення частки майнових прав, визначення стартової ціни для конкурентів, аукціонів, торгів; визначення частки майнових прав; вирішення майнових спорів; відшкодування збитків; оцінка вартості підприємства; експертиза інноваційних проектів; розподіл, спадщина, дарування чи безоплатна передача ОІВ; внесення вартості ОПВ до статутного фонду (капіталу) суб’єктів господарювання; застава ОПВ, створення ОПВ; Страхування ОПВ; роздержавлення і приватизація об’єктів державної власності; від ступання прав(купівля продаж).
