1.2. Добір як метод селекції . Види штучного добору та їх мета.

Добором називається виділення кращих, за заздалегідь визначеними господарськими ознаками рослин і кращого насіннєвого матеріалу для послідуючого їх розмноження. Добір, як правило, проводять за комплексом ознак і рівнем врожайності, стійкістю до хвороб і шкідників, на швидкість росту, зимостійкість та ін.

Добір поділяють на два види: 1. Природний, який відбувається в процесі взаємодії існуючого генофонду популяції виду із зовнішніми умовами існування. Він проходить під дією клімату, ґрунтового середовища, а також живих організмів. Серед кліматичних факторів найбільше значення мають температура і опади, серед ґрунтових — кількість та співвідношення поживних речовин, присутність кисню, рівень кислотності та характер живих організмів у ґрунті. Матеріал для добору, як природного так і штучного, дає спадкова мінливість. Чим вона більша, тим вища пристосованість рослини до умов навколишнього середовища. Природний добір на основі спадкової мінливості ,за Ч. Дарвіном, основною рухомою силою еволюції органічного світу. 2. Штучний, що відрізняється від природного тим, що він контролюється людиною, яка проводить його за власними критеріями. Спадкова мінливість надає можливість для добору за потрібними селекціонерові ознаками. Будь-яка селекційна робота починається і закінчується добором, що забезпечує високу ефективність та швидкість.

Штучний добір в свою чергу розподіляється три основні види добору:

1.Масовий добір, або добір кращих кліматичних екотипів і одним з простіших методів лісової селекції, який покладений в основу районування насіння лісових деревних порід. Шляхом створення так званих географічних культур встановлено великий вплив походження насіння на ріст і якість насаджень видів лісових деревних порід, як у межах природного ареалу, так і при інтродукції. На першому етапі штучного добору вигідно використовувати рослини місцевої популяції, які під дією природного добору набули корисних пристосувань до умов навколишнього середовища.

Основний недолік масового добору в неможливості перевірки відібраних рослин по нащадках, і виділення найбільш цінних форм.

2. Груповий добір, або добір кращих місцевих популяцій набуває в лісовій селекції провідне місце. Суть добору полягає в зборі насіння в місцевих умовах, але в кращих насадженнях, тобто в насадження в яких переважають особини, що мають цінні господарські ознаки в порівнянні з іншими, які зростають у тих же самих умовах. Прикладом групового добору можуть служити виділення так званих плюсових насаджень.

3. Індивідуальний добір, або добір кращих біотипів, клонів, а також цінних форм у популяціях. Тобто серед відібраних кращих популяцій, що у свою чергу відібрані в кращих кліматичних екотипах відбирають кращі дерева з цінними господарськими ознаками. Прикладом виділення в насадженнях так званих плюсових дерев, а серед них у свою чергу елітних.

Індивідуальний добір відрізняється від масового та групового тим, що його результатом є виділення кращих з кращих рослин. В зв'язку з тим, що строк життя лісових деревних рослин значно більший, ніж сільськогосподарських культур, індивідуальний добір набуває для лісового господарства вагомого значення. Це пояснюється тим, що з кожної відібраної особини, з підвищеними господарсько-цінними ознаками, і властивостями ми можемо у великій кількості отримувати на протязі багатьох років найкращій посівний, а згодом і посадковий матеріал з такими самими господарсько-цінними ознаками. Це дає можливість вести лісове господарство на селекційно-насіннєвій основі з максимальним господарським ефектом.