Висновок

Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства шляхом направлення його в колонію-поселення, виховну колонію, лікувальне виправної установи, виправну колонію загального, суворого або особливого режиму.

Позбавлення волі переслідує і мету попередження вчинення нових злочинів засудженими .

Відомо два види основних покарань, змістом яких є позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі. Позбавлення волі є найбільш суворим кримінальним покаранням оскільки його відбування пов'язане з найбільшим обсягом правообмежень, що накладаються на засудженого.

Покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням його суворості є найбільш небажаним, але необхідним заходом державного примусу. Мінімальний термін позбавлення волі відповідно до закону становить 1 рік, а максимальний - 15 років, або довічне ув’язнення.

В Україні покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк відноситься до числа найбільш часто вживаних в судовій практиці.

Позбавлення волі на певний строк відбувається у наступних виправних установах: а) в'язниці; б) виправні колонії: колонії - поселення; колонії загального режиму; колонії суворого режиму; колонії особливого режиму; в) виховні колонії: загального режиму; посиленого режиму (для неповнолітніх).

Встановлення різних видів виправних установ має на меті забезпечити роздільне утримання засуджених залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину і особи винного, з тим щоб по можливості виключити негативний вплив найбільш небезпечних злочинців на інші категорії засуджених.

Найбільш суворим є відбування покарання у в'язниці , де застосовується покамерно розміщення засуджених, не допускається спілкування з засудженими, які перебувають в інших камерах, є великі обмеження в матеріально -побутових умовах, передачі посилок, праві витрачання грошей і т.д.

Так як позбавлення волі найбільш поширений в судовій практиці вид покарання дамо визначення поняття цього виду покарання, наприклад, на мою думку, позбавлення волі - це одне з найбільш суворих видів покарань , яке складається в примусовій ізоляції засудженого від суспільства шляхом поміщення його в установи зі спеціальним режимом утримання, та на строк, встановлений вироком суду.

Позбавлення волі має велике значення в системі покарань так, як воно має найбільше число правообмежень для засудженого, а отже, підвищеної по відношенню до інших видів покарання репресивності. З урахуванням тяжкості цього покарання і його внутрішніх протиріч, слід вирішувати питання його застосування (призначення і виконання). З одного боку, обійтися без нього протягом ще досить тривалого часу не вдасться, тому що при всіх недоліках і протиріччях позбавлення волі являє собою дієвий та ефективний засіб попередження злочинів. Отже, для подальшого користуватися ним, необхідно вжити заходи для пом'якшення його недоліків і згладжування протиріч.

У сучасній демократичній державі покарання у вигляді позбавлення волі слід застосвувати тільки до вчинивших тяжких або особливо тяжких злочинів , а також до рецидивістів та особ, які хоч і роблять менш тяжкі злочини, але по своїй поведінці не можуть бути залишені на волі. У всіх інших випадках треба застосовувати розумну альтернативу.

Кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, звичайно ж, здатне чинити певний вплив на злочинність у суспільстві, але не настільки значні, як передбачалося.

Поняття ефективності виконання позбавлення волі визначається результатом досягнення цілей поставлених перед покаранням. Ефективність виконання позбавлення волі як виду покарання означає здатність реально при найкращому використанні коштів, з найменшими витратами сприяти досягненню цілей виправлення засуджених і попередження вчинення нових злочинів.

У результаті дослідження виконання позбавлення волі, представляється можливим зробити висновок про те, що в сучасно Українській державі даний вид кримінального покарання, в силу специфічних умов його виконання, малоефективний. Такий стан справ вимагає істотньої зміни порядку виконання позбавлення волі. До тих пір, доки виконання позбавлення волі не відповідатиме за своїм змістом Закону, застосування даного виду покарання слід обмежити до мінімуму, необхідного лише ізолювати від суспільства воістину небезпечних для нього осіб .

Головним показником ефективності виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі є рівень рецидиву серед засуджених, які відбули покарання. Хоча в силу багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів він не бездоганний.

На закінчення хотілося б висловити свою думку, про те, що все нове це добре забуте старе. А саме не слід забувати про систему покарань злочинців, яка застосовувалася протягом історії. Зокрема йдеться про примусові роботи на рудниках і т.д.. А в радянські часи про виправно - трудові табори. Виходячи з викладеного, а також з огляду на сформований стан злочинності в суспільстві я вважаю не зайвим розглянути питання про вихід України з міжнародної конвенції про скасування примусової праці. Подібне рішення дозволить замінити ряд існуючих видів покарань на більш ефективні і корисні суспільству види покарань у формі примусової праці на особливих виробничих об'єктах з несприятливим впливом на організм людини. До таких об'єктів, наприклад, відносяться: уранові рудники, ряд хімічних виробництв та інших об’єктів. Використання праці ув'язнених на строк від 5 до 15 років чи засуджених до довічного позбавлення волі дозволить вивільнити цивільне населення від участі в виробництвах з шкідливим впливом на організм людини з одного боку, а з іншого боку послужить гарним профілактичним заходом щодо попередження деяких особливо тяжких злочинів.