Пам'ятки

• "власне пам'ятки"

• пам'ятні місця

  • тaкi що позначені на місцевості (пам'ятниками, меморіаль­ними знаками тощо)

  • такі, що не позначені на місцевості

2. Класифікація за ступенем збереженості замінює традиційний по­діл пам'яток на архітектурні та археологічні. Відмова від цих різновидів пояснюється тим, що немає чіткого критерію, за яким перші відрізняються від других (наприклад: руїни середньовічного замку - це пам'ятка архітектури чи археологи?). І це зумовлено тим що множини об'єктів, які вивчаються археологами, з одного боку, та архітекторами, з іншого, мають точку перетину. У той же час зрозуміло, що використання понять "пам'ятка археології (археологічне джерело)" та "пам'ятка архітектури" зручне і немає потреби відмовлятися від їх вживання, коли не йдеться про визначення чітко? меді між ними.

Пам'ятки

• незруйновані (такі, що збереглися у початковому або перебу­дованому вигляді і мають такий стан, що якби були б перенесені у час свого створення, то змогли б без капітального ремонту використовуватися за початковим призначенням);

• зруйновані і відновлені або відтворені наново (так звані «новороби»)

• зруйновані і не відновлені:

  • із значними залишками (руїни стін, підмурки тощо), доступними для огляду (значними вважаємо такі, що можуть дати уявлення принаймні про план споруди);

  • без значних залишків, доступних для огляду:

• позначені на місцевості;

• не позначені на місцевості.

2. Класифікація за формою, призначенням та використанням:

Пам'ятки:

Окремі споруди:

• капітальні будівлі: житлові; громадські; виробничі; господарські; оборонні; сакральні (храм, дій для молитви, каплиця, дзвіниця); поховальні; інші;

• інші споруди (значна їх частина підпадає під поняття «малі архітектурні форми»):

• оборонні: вали, рови, ескарпи (штучно підрізані схили), стіни (муровані, дерев’яні);

• меморіальні: пам’ятники (на честь окремих осіб, на честь історичних подій); пам’ятний знак;

• поховальні: курган, безкурганне поховання;

• сакральні: статуя (ідол);

• інші, у т.ч. декоративні: вхід до печери, скульптура, фонтан.

• групи (комплекси) споруд:

  • стародавні та зниклі населені місця;

  • інші: некрополі.

• місцезнаходження

  • скарб.

4. Класифікація за хронологією. «Власне пам'ятка» характеризу­йся часом її спорудження. Оскільки однією з найважливіших ознак споруди є її архітектурне обличчя, то межі між періодами проведені щ що враховано домінування на території України того чи іншого мистецького стилю. Таких періодів виділено вісім:

1) архаїка (до 1000 р. до н.е.);

2) залізна доба й античність (1000 р. до н.е. - 527 р.);

3. доба візантійсько-давньоруського стилю (527-1240 рр.);

4. доба готики і ренесансу (1240-1650 рр.);

5. доба бароко (1650-1780 рр.);

6. доба класицизму (1780-1850 рр.);

7) доба еклектики й модерну(1850-1917рр.).

8) радянська й пострадянська доба (після 1917 р.).

Пам’ятні місця характеризуються часом, коли відбувалися відповідні історичні події. Оскільки для них має значення не домінування архітектурного стилю, а суспільно-політична обстановка, то для пам’ятних місць (а також для стародавніх населених пунктів) розроблено окрему періодизацію:

1) архаїка (до 2000 р. до н.е.);

2. кіммерійсько-скіфсько-сарматська доба (1000 р. до н.е. —238р.);

3. доба великого переселення народів і давніх слов'ян (238-800 рр.);

4. доба Київської Русі (800 - 1240 рр.);

5. доба монголо-татарського, литовського і польського панування (1240-1648 рр.);

6) козацька доба (період визвольної війни і козацької держав (1648-1775 рр.);

7) доба панування Російської і Австро-Угорської імперій (1771- 1917рр.);

8) революція і громадянська війна (1917-1921 рр.);

9. міжвоєнна доба (1921-1939 рр.);

10. друга світова війна (1939-1945 рр.);

11. післявоєнна доба (1945—1991 рр.);

12. незалежна Україна (з 1991 р.).

Враховуючи специфіку історичного розвитку деяких регіонів України, можна виділити факультативні періоди. Наприклад, для Південного берега Криму:

- античність (600 р. до н.е. - 527 р.);

-християнська цивілізація (527-1475 рр.);

-мусульманська цивілізація(1475-1783 рр.).

5. Класифікація за значенням (цінністю). Пам'ятка може мати всесвітнє (внесена у перелік ЮНЕСКО), європейське, загальнонаціональне (державне), регіональне (обласне) або місцеве значення, яке визначається відповідними критеріями, методами, методиками.

6. Класифікація за будівельним матеріалом (для капітальних будівель): дерево, цегла або камінь, бетон.

7. Класифікація за наявністю укріплень та їхнім типом (для комплексів споруд):