І. Окупаційний режим в нашому краї

. Після вступу на територію Гайворонщини ворожих військ тут встановився жорстокий окупаційний режим.

Після важких боїв 29 липня Гайворон залишили останні частини Червоної Армії. З перших днів окупації вороги почали насаджувати окупаційний порядок. Територія району була поділена на дві окупаційні зони: Правобережна частина відійшла до Румунії – до т.з. провінції «Трансністрія», лівобережна – до ІІІ Рейху --рейхскомісаріат «Україна» (3).

Гайворон став прикордонним населеним пунктом і увійшов до складу Миколаївської округи рейх комісаріату.. Тут розташувались гебітскомісаріат, служба безпеки (СД) і гестапо, прикордонна і жандармська комендатури, залізнична адміністрація, районна і селищна управи, поліція. В одному з кам'яних двоповерхових будинків райцентру була тюрма (4).

Під час окупації на території району перебували військові частини, які складалися з італійців та французів. За спогадами місцевих жителів, особливого інтересу до військової справи вони не проявляли. Більшість свого часу вони проводили у пошуках розваг, зокрема у відстрілі жаб в долині Південного Бугу ( 5).

З перших днів загарбники роздмухували інформацію про близький кінець Радянського Союзу та Повний розгром його армій. Насаджувався новий окупаційний порядок. В кожному селі були утворені жандармські пости – 3-4 чоловіки, крім того допомагали їм місцеві поліцаї, які набиралися з числа невдоволених радянською владою або просто негідників. Повсюди оперували таємні агенти.

У сільській місцевості нижчою ланкою місцевого управління була сільська управа на чолі зі старостою. Старости ввели облік місцевого населення, забезпечували збір податків, продуктів для військових частин та зобов’язувалися надавати їм робочу силу, транспорт, помешкання для постою. Окупаційна адміністрація з метою збагачення займалася фінансовими махінаціями, через що місцеве населення постійно зубожіло. Середня зарплата кваліфікованого робітника становила 400 карбованців на місяць. Бухгалтера – 500, керівник підприємства одержував від 900 до 1500 карбованців. Проте ці гроші фактично були знецінені. Так, 1 кілограм хліба коштував 150 карбованців, 1 яйце – 8 карбованців, 1 літр молока – 20 карбованців. Вже в 1943 році 1 кілограм печеного хліба коштував 400 карбованців, склянка солі – 300 карбованців. Платні послуги для населення теж були високими. Зокрема, день перебування в лікарні коштував хворому 20 карбованців (2).

За зв’язок з підпіллям чи партизанами винних карали розстрілом. Такий самий вирок очікував тих, хто зберігав зброю. Так в Гайвороні було засуджено до страти жінку за виявлення в неї вогнепальної зброї. А її чотирьохлітня дитина одержала ув’язнення (8).

Молодь масово вивозили до Німеччини на примусові роботи. За роки окупації з Хащуватого було вивезено 230 чоловік, з Долинівки – 194, Мощеного – 280, Берестягів – 129, з Чемерполя – 118, Таужного – 506, з Гайворона – 1300(7).

Єврейське населення Гайворонського району підлягало знищенню. Справжня трагедія відбулася в селі Хащуватому. У лютому 1942 року нацисти та місцеві поліцаї розпочали арешт осіб єврейської національності. Місцем ув’язнення для них став сільський клуб. Жертв формували в групи, і по 20 чоловік виводили до глинища, де відбувалися розстріли. Акція по знищенню євреїв тривала майже тиждень. Нацистами та поліцаями було розстріляно 986 євреїв, з них 376 дітей. А всього за період окупації в районі було розстріляно 1726 громадян, в тому числі 541 дитина (1).

Німці влаштовували і так звані «розваги» з місцевим єврейським населенням. Так, у Заваллі єврей Янкель Кельман був доведений окупантами до божевілля. Його повели до річки і змусили бігти по тонкій кризі. Під вистріли та реготання німців Кельман впав у крижану воду і втопився.

В цьому ж населеному пункті були розстріляні єврейка Бершадська (Любман) Катерина Мойсеївна, працівниця графітового комбінату; її 6-річнний син Бершадський Георгій; 3-х річна Бершадська Віра, 3-х місячна Бершадська Марія.

В період окупації на території району, а саме в Заваллі діяв концентраційний табір для військовополонених та осіб запідозрених в антинацистських настроях чи діяльності (5).

Окупанти грабували колгоспне і державне майно. Так, за часи війни Заваллівський графітовий комбінат втратив майно на суму близько 7861603 рублів ( в старих цінах). Збитки заподіяні Сальківському цукровому заводу становили більше 17 мільйонів карбованців. Селяни втратили 132 голови великої рогатої худоби, 198 овець, 110 свиней. Загальна сума збитків нанесена селу становила 21657137 руб ( в старих цінах). В хащуватому зруйновано 2 клуби, електростанцію, 2 школи, пошту, аптеку, 567 будинків.

В Берестягах було знищено 250 голів рогатої худоби, 125 свиней. У селі Мощеному – було забрано 65 коней, 193 корови. На початку окупації в районі діяло 20 початкових шкіл, в яких викладало 50 вчителів. Але потім всі середні навчальні заклади в районі були закриті. Шкільні приміщення використовувалися для утримання коней, або для інших господарських потреб (7).

Вже в серпні 1941 року окупанти ввели трудову повинність для всіх жителів району віком від 14 до 65 років.

Людей вивозили на роботу до Німеччини. Тільки з Гайворона на каторжні роботи нацисти відправили понад 1400 чоловік (3). Молодь не хотіла їхати, а тому хто як міг уникав відправки до Німеччини. Юнаки і дівчата переховувалися в льохах, лісах, сусідніх селах. Немало їх тікало вже з ешелонів під час залізничних перевезень.

Отже в результаті німецько –румунської окупації в краї встановився окупаційний режим, метою якого було винищення місцевого населення, заселення території переселенцями та використання ресурсів краю для подальших загарбницьких війн