12.3. Банківські резерви та створення банківських депозитів

Банківська система впливає на формування та зміни пропозиції грошей у національній економіці. Суб'єктами цього впливу є: центральний банк країни; комерційні банки; інші фінансово-кредитні інститути. Розглянемо, як впливає на пропозицію грошей створення банківських депозитів комерційними банками. При цьому припускаємо, що центральний банк регулює можливість створення комерційними банками депозитів лише за допомогою норми резервування, а інші фінансово-кредитні інститути не впливають на пропозицію грошей в економіці.

Банки та інші фінансові інститути подібні до решти ділових підприємств. Вони створюються для того, щоб приносити прибуток своїм власникам. Комерційні банки, з одного боку, надають певні послуги своїм клієнтам і отримують від них плату, з іншого — виплачують певний процент за вклади.

Результат діяльності банку на певний момент часу характеризує його балансовий звіт — фінансовий документ, який відбиває вплив різних операцій на економічний стан банку. Балансовий звіт (баланс) комерційного банку становить перелік активів та вимог, які відображають фінансовий стан банку на певний момент часу. Вимоги, відображені в балансовому звіті, поділяються на: 1) вимоги власників банку щодо його активів — власний капітал; 2) вимоги інших осіб — зобов'язання, або пасиви.

Балансовий звіт банку має зрівноважуватися, бо:

активи = пасиви + власний капітал.

Банківський баланс у підрозділі "Активи" містить статтю, яку називають "Резерви" . Банківські резерви — це кошти, або активи, які банки тримають у формі готівки у своїй касі або у формі депозитів, вкладених у центральний банк. Незначна частина резервів використовується для щоденних потреб, а основна зберігається на вказаних депозитах для забезпечення резервних вимог (обов'язкові резерви).

Банки, аби забезпечити і зберегти свою клієнтуру, воліли б мати в резервах лише 1 або 2 % своїх активів. Насправді банки змушені тримати в резервах не менш як 10 % активів.

Резервні вимоги до комерційних банків визначає центральний банк, і вони стосуються всіх типів вкладів — поточних та заощаджу вальних — і покликані уможливити контроль із боку центрального банку за величиною депозитів, які створюються банками.

Сума, на яку фактичні резерви банку перевищують обов'язкові резерви, становить надлишкові резерви, які можна надавати в позику. Використовуючи надлишкові резерви як вихідний чинник, банки перетворюють їх у набагато більшу суму банківських грошей.

Банківські гроші — це гроші, які створюються банками, зокрема поточними рахунками, і генеруються багаторазовим збільшенням надлишкових банківських резервів.

Мультиплікатор банківських депозитів називають ще мультиплікатором обов'язкових резервів. Аналіз мультиплікатора резервів свідчить, що комерційні банки не можуть збільшувати пропозицію банківських грошей понад певну кількість разів, яка залежить від норми резервування. Тому за допомогою норми резервування центральний банк може контролювати масу банківських грошей. Центробанк зацікавлений у контролі всіх компонентів грошової маси. У зв'язку з цим важливе значення має мультиплікатор грошової маси.

Мультиплікатор грошової маси = М1 / М_о,

причому: М1 = С + D. а M_о = С+R,

де D — депозити;

С — готівка;

R — резервні вимоги.

Мультиплікатор грошової маси менший, ніж мультиплікатор резервів. Мультиплікатор грошової маси зменшується тоді, коли норма резервування зростає, а населення тримає на руках більше готівки. Тому мультиплікатор грошової маси менший у країнах, де частка готівки у грошовій масі більша, а норма резервування вища (для порівняння: у Великій Британії —6,9 ,Франції —4,1, Німеччині —1,9, Японії та США — 2,8).