1) Специфічні економічні закони;

2) Особливі економічні закони;

3) Загальноекономічні закони.

Специфічні економічні закони - це закони розвитку конкретних, історично визначених форм господарювання.

Наприклад, закони розподілу при рабстві, кріпосництві й ін. До них відносяться основний економічний закон способу виробництва, закон нагромадження, закон народонаселення.

Специфічні закони виражають істотні риси функціонування і розвитку формації. Саме специфічні закони принципово відрізняють друг від друга різні системи економічних законів.

Деякі специфічні економічні закони діють тільки на окремих фазах, стадіях даного способу виробництва. Так, система економічних законів монополістичного капіталізму відрізняється новими рисами від системи економічних законів домонополістичного капіталізму.

Економічна теорія приділяє пильну увагу вивченню в першу чергу специфічних економічних законів. Вони найбільше повно виражають соціально-економічну природу й історичне місце тієї чи іншої системи виробничих відносин.

Особливі економічні закони - це закони, властиві ряду історичних епох, у яких зберігаються умови для їхньої дії.

До них відносяться закон вартості, закон переважного росту I підрозділу в порівнянні з ІІ підрозділом, закони грошового обігу й ін.

Загальні економічні закони - закони, властиві усім без винятку історичним епохам.

Вони виражають поступальний процес розвитку суспільного виробництва. Наприклад, закон економії часу, закон зростання потреб, закон поділу суспільної праці.

На початкових етапах використання економічних законів розвитку ринку економічні закони реалізуються через стихійну діяльність людей, через конкурентну боротьбу подібно непізнаним силам природи. У сучасній же умовах розвитку ринку, коли основною формою власності стала колективна (монополістична, акціонерна, державна і т.п.), стихійний характер дії економічних законів доповнюється елементами їхнього свідомого використання через механізм державного і наднаціонального регулювання економіки, розширення масштабів планомірності в межах великих підприємств і їхніх об'єднань.

Держава не може скасувати об'єктивні економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів шляхом зміни умов господарювання. Це досягається,

• по-перше, удосконаленням відносин і форм власності, удосконалюванням господарського механізму;

• по-друге, за допомогою державного керування.

Маються три рівні використання економічних законів: політико-економічний, безпосередньо управлінський і практичний.

У результаті наукового аналізу взаємодії економічних: законів з урахуванням досягнутого рівня виробництва, у з'єднанні з економічними інтересами створюється науково обґрунтована концепція розвитку національної економіки. Це і складає зміст політико-економічної форми використання економічних законів.

Безпосередньо управлінський рівень у використанні економічних законів є компетенцією органів державної влади. Вони на основі економічних законів, наявний у суспільстві економічної, концепції визначають методи, форми і способи господарювання, розробляють державні закони, правові положення й ін.

І нарешті, третій рівень - практичний - використання економічних законів у практиці господарювання, у процесі функціонування основної ланки народного господарства - фірм, підприємств, і організацій. Тут здійснюється економічна діяльність людей, що спирається на економічні закони, економічні рішення і використання економічних важелів.

Пізнання економічних законів містить у собі:

1) розкриття змісту кожного закону, загального напрямку його дії, форм прояву, його значення в економічному розвитку;

2) вивчення передумов і умов дії законів і взаємодії їх у системі економічних законів;

3) виділення специфічних форм прояву закону у визначених соціально-економічних умовах і в залежності від масштабів об'єкта дослідження (окрема фірма, економічний чи район галузь, сфера макроекономіки, національна економіка, світове господарство);

4) виявлення вимог даного економічного закону як у їхньому загальному виді, так і стосовно до визначених конкретно-історичних умов;

5) виділення тих об'єктивних тенденцій економічного розвитку, що приведуть до чи відмирання модифікації дії даного економічного закону.

Використання економічних законів — це свідоме регулювання господарського механізму в інтересах економічного росту.

Використання економічних законів здійснюється за допомогою різних економічних форм і методів. Класифікація їх складна і неоднозначна.

Форми використання економічних законів — це форми господарювання, це той чи інший господарський механізм. Вони включають:

1) форми власності;

2) форми економічних зв'язків держави;

3) форми економічних зв'язків фірм і підприємців.

Суспільство регулює ці форми. Тим самим досягається свідоме використання економічних законів.

Методи використання економічних законів — це методи керування економікою.

Їх можна підрозділити на дві великі групи:

1) адміністративні, (директивні). Вони використовуються державою для забезпечення стабільності виробництва;

2) економічні. Вони використовуються суспільством для розвитку ініціативи і самостійності підприємств в умовах ринкових відносин.

Методи використання економічних законів спираються на облік загальнонародних і особистих економічних інтересів, забезпечують правильне їхнє сполучення.