Спеціальні і галузеві соціологічні теорії

Економічна соціологія - спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає економічні процеси, економічні відносини, явища економічного життя суспільства, його різні сфери, соціальні інститути і спільності, соціально-економічні процеси у сфері економіки і господарства, взаємодію економічної і соціальної сфер, економічної і споживацької діяльності і поведінки індивідів і соціальних груп.

Потреба в появі такої інтегративної міждисциплінарної теорії викликана перш за все наявністю проблем, що не можна розв'язати лише з позицій однієї економічної чи соціологічної науки.

Визнання економічної соціології у світовій науці відбулось лише в другій половині 50-х — на початку 60-х рр. XX ст., що стало можливим завдяки працям Т. Парсонса та Н. Смелзера "Економіка і суспільство. Наука про інтеграцію економічної і соціальної теорії" (1956 р.) і "Соціологія економічного життя" (1962 р.), в яких сформульовані такі методологічні висновки щодо інтеграції двох теорій:

• економічна теорія — це частковий випадок теорії систем і теорії соціальної дії;

• обмін між економічною підсистемою суспільства та іншими підсистемами - це обмін діями за принципом "внесок — результат";

• за тим самим принципом взаємодіють і індивіди;

• конкретний економічний процес завжди зумовлений неекономічними факторами;

• економічна теорія — це гілка поведінкових наук.

Згідно соціологічної парадигми американського соціолога Г. Бекера, якому належить перша праця з економічної соціології, всі види соціальної поведінки можна звести до трьох таких ознак: оптимізація поведінки, її ринковий характер, наявність стійких упереджень. За парадигмою, яку запропонували американські соціологи Вайт, Вудворт, Арджіріс, економічних або соціологічних змінних замало для розуміння механізмів функціонування соціально-економічної системи. Вони додають до них психологічні характеристики, мотиви особистісної поведінки, відмовившись від таких надособистісних категорій, як "товар", "вартість", "праця". В основі підходу американських соціологів М. Клеланда, Дж. Еткіна, Дж. Катопа покладено соціологію експектацій (очікувань), а центральною категорією виступає "досягнення" — як головний мотив підприємницької діяльності.

Об'єктом економічної соціології є взаємодія двох основних сфер суспільного життя - економічної і соціальної, відповідно взаємодія економічних і соціальних процесів, а предметом вивчення — соціальні механізми регулювання економічних відносин.

Основними категоріями, якими оперує економічна соціологія, є: "економічні відносини ", "соціальні відносини ", "економічне життя ", "економічна сфера ", "соціальна сфера", "соціальний механізм регулювання економіки", "економічна діяльність", "економічна поведінка", "економічне мислення", "економічна свідомість", "економічна культура", "економічні інтереси", "соціальна політика", "сфера споживання", "споживча діяльність", "споживацька поведінка " та ін.

Економічна соціологія — це перш за все соціологія економічних відносин. Економічні відносини вона визначає як різновид суспільних відносин, пов'язаних з особливою діяльністю людей та їхньою взаємодією, спрямованою на забезпечення насамперед матеріальних потреб людського життя та на досягнення певних соціальних переваг і цілей. Виникають економічні відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг на базі їхніх економічних інтересів. Як зазначає український соціолог В. І. Тарасенко, основними соціальними функціями економічних відносин є:

• забезпечення й обслуговування руху матеріального багатства в суспільстві (вироблення, використання і повернення його в природу у вигляді різних опрацьованих елементів);

• відтворення й утвердження людини як носія суспільних відносин;

• майнове розшарування суспільства;

• організація і стабілізація спільного життя людей.

Суб'єктами — носіями економічних відносин, як і будь-яких інших видів соціальних відносин, є окрема людина або мала чи велика група людей. Вони ж є й об'єктами цих відносин. Тому економічні відносини існують як суб'єктно-об'єктивне співвідношення. Зміст економічних відносин становить відповідна економічна діяльність і економічна поведінка людей, що є проявом їхнього економічного життя.

Отже, економічна соціологія, або соціологія економічних відносин, як специфічна галузь соціологічного знання характеризується своїм предметом і системою категорій, яка відбиває основні соціально-економічні закономірності та тенденції. Її особливість полягає в тому, що вона забезпечує цілісне вивчення економіки як складної системи, в якій функціонують соціальні суб'єкти економічної діяльності. Активність соціальних суб'єктів, від якої залежать результати економічного розвитку, обумовлена такими чинниками:

• станом і регулятивними можливостями їх економічної культури;

• місцем і роллю тих чи інших соціальних груп в структурі економічних зв'язків;

• динамікою їх переміщення і ієрархії цієї структури в залежності від принципів організації зв'язку і пластичності їх власних соціальних стереотипів;

• здібностями спеціальних соціальних механізмів регулювати економічні відносини.

Значення економічної соціології полягає в тому, що до традиційних об'єктів економіки (праці, речей, фінансів) додаються феномени позаринкової природи — сфери послуг і цінностей культури, почуття добробуту. Економічна соціологія має стати методологічною основою для посилення соціологізації економічного життя, надання виробництву "людського обличчя", а економічній політиці - більш гуманної спрямованості.

Нині вітчизняна економічна соціологія спрямовує свою увагу до ще не вивчених соціальних наслідків переходу до ринкових відносин, відточує свій методологічний і методичний інструментарій, необхідний для вивчення цих наслідків, про що свідчить, зокрема, видання Інститутом соціології HAH України першого навчального посібника "Економічна соціологія".

Соціологія політики - галузь соціології, яка вивчає взаємовідносини політичної сфери з іншими сферами суспільного життя, політичних інститутів з іншими соціальними інститутами. Якщо наука про політику (політологія) досліджує політичне життя у всіх його багатоманітних проявах - від сутності влади, її природи і до конкретних форм її прояву і інституціоналізації, то соціологія політики - це наука про взаємодію - соціальних спільностей, політичних інститутів і громадян з приводу відносин влади і політичного впливу в суспільстві. Основне завдання соціології політики полягає в тому, щоб виявити, за яких соціальних умов формується той або інший політичний порядок і які соціальні підвалини його відтворення. В коло цих умов попадають:

• взаємодії соціальних спільностей;

• структура соціальних інститутів, типи і форми соціальних рухів;

• характер традицій, який забезпечує відтворення даного соціального і політичного порядку.

Проте соціологія політики взаємодіє не лише з політологією, але й з іншими теоретичними дисциплінами — політичною психологією, економічною теорією, теорією держави і права, теорією міжнародних відносин, а також з політичною географією, політичною біологією, які набули визнання останнім часом.

Сучасні уявлення про соціологію політики складались в процесі еволюції політичної думки, накопичення знань, вдосконалення методів політичної практики. Як спеціалізована галузь соціологія політики утверджується лише в 30 - 50-х pp. XX ст. Проте її предметна галузь і соціологічне бачення політики і влади були позначені ще давньогрецькими мислителями, перш за все Платоном і Аристотелем. Останній зробив особливо помітний внесок у створення підвалин соціологічної теорії держави.

Загальнотеоретична частина соціології політики визначає у найзагальніших поняттях соціальні основи і соціальні дії (сила, мета, наслідки) влади, яка встановилася у суспільстві. Отже, тут вступають у силу закони і гіпотези, які пояснюють генетичні і функціональні залежності між політичними та неполітичними суспільними явищами. Ця частина соціології політики є саме політичною соціологією, яка розуміється як загально-соціологічна теорія політики. Вона знаходить застосування у спеціальних розділах соціології політики, які займаються описом і аналізом окремих галузей політичного життя.

До спеціалізованих розділів соціології політики належать:

• соціологія політичних партій, громадських об'єднань і рухів;

• соціологія держави та її окремих інститутів (наприклад, представницьких органів, армії та ін.);

• соціологія політичної культури, в тому числі громадської думки і політичної ідеології;

• соціологія політичної поведінки;

• соціологія електорату;

• соціологія влади;

• соціологія міжнародних політичних відносин та ін.

Кожний з цих розділів можна було б трактувати як самостійну галузь, наприклад, як соціологію сім'ї, села, вільного часу тощо. Існують дослідження, присвячені соціології партії або армії, та наукові заклади, які спеціалізуються в даних галузях. Це водночас не змінює становища речей, якщо йдеться про статус таких дисциплін у межах соціології політики. Вони є частиною цілого, яке об'єднує загально-соціологічну теорію політики й окремі соціологічні піддисципліни, що аналізують політичні відносини.

Предметом вивчення соціології політики є такі питання:

• яким чином взаємодія соціальних спільностей відбивається на характері і способах функціонування політичних інститутів;

• в якій мірі політичне нормування впливає на усталеність структури;

• як характер процесів інституціоналізації спільності змінює її політичний статус в суспільстві;

• якою є соціальна база того чи іншого політичного порядку;

• якими мають бути соціальні підстави переходу від одного політичного ладу до іншого та ін.

Важливим аспектом соціології політики є дослідження соціального механізму влади та її впливів у суспільстві на різних етапах його розвитку і функціонування. Саме вивчення механізму перетворення соціального у політичне, зокрема, формування із соціальної спільності механізму суб'єкта, відрізняє соціологію політики від інших політичних дисциплін.

Основними поняттями соціології політики є: "політика", "політична влада", "політичний суб'єкт", "політичне життя", "політична культура", "політична свідомість", "політичні відносини", "політична діяльність", "політична система", "держава", "політична партія", "політичний процес", "політична соціалізація", "політичні рухи" та ін.

Політика - специфічна галузь людської діяльності, в якій виявляються відмінності інтересів соціальних груп, класів, націй тощо; вони стикаються, протиставляються чи збігаються, відбувається безпосереднє зіставлення позицій і пошук способів, які можуть привести їх до певного компромісу та узгодженості. Проте політика - не тільки сфера виявлення інтересів соціальних груп, їх зіткнення і протиборства, а й спосіб певної субординації даних інтересів, підпорядкування їх началу, яке є найбільш значущим, а отже, і обов'язковим для всього загалу. Йдеться про політичну владу. Боротьба за завоювання і здійснення влади - це основний зміст політики, а тому й основне питання, яким займаються науки, що вивчають її, в тому числі і соціологія політики.

Соціологія політики вивчає суть влади, її природу і прояв з погляду конкретної людини, організацій та об'єднань. Саме тому для неї предметом особливої уваги є розгляд особистості як суб'єкта політичного життя, бо кожна людина в суспільстві - об'єкт політичних відносин.