Інтернет-ресурси

1) http://www.tolerance.org.md/rom/docs/decl_u.htm - Декларація принципів толерантності (прийнята 16 листопада 1995 р.)

2) http://www.tolerance.ru/ - російський сайт, присвячений проблемам толерантності, що розвивається у напрямку інтерактивності. Ви можете прийняти участь в опитуваннях, дискусіях, висловити свою думку з приводу розміщених матеріалів, поставити питання фахівцям.

3)http://www.tolerance.hrworld.ru/coalition.html - Міжнародна інформаційна громадська організація "Толерантність".

4)http://www.tolerinst.ru/ - Інститут толерантності (мета діяльності - становлення взаємоповаги і дружніх відносин між людьми через культурний діалог)

5)http://www.tolerspace.org.ua/Toler-ze.htm - вислови, присвячені толерантності.

6)http://www.risu.org.ua/ukr/study/research_conference/studtolerance/ - релігійна толерантність (http://www.1september.ru/ru/his/2002/11/2.htm - урок толерантності (про проблеми толерантності у сучасному світі).

7)http://fri.net.ua/loadpsb.php?id=454 - проект толерантності "шлях до порозуміння".

8)http://www.mediareform.com.ua/photoalbum/displayimage.php?album=42&pos=22 - ЗМІ за міжетнічну толерантність та консолідацію суспільства.

Розділ 2 Ксенофобія та расизм, в українському суспільстві

Расизм і злочини на ґрунті ксенофобії не були характерними для українського суспільства досить тривалий час. Один з перших резонансних проявів ксенофобії в Україні датується липнем 2001 р., коли біженця з Руанди було забито на смерть поблизу його помешкання у Вінниці, що викликало офіційну стурбованість Верховного Комісару ООН з питань біженців. Цей випадок за часом співпадає із загальним поширенням злочинів, вчинених на ґрунті расової та релігійної ворожнечі, що стали відчутною проблемою у країнах постіндустріальної Європи через невирішеність питань у сфері міграційної та національно-культурної політики. ⁶

Щодо України, то починаючи з середини 2002 року у нашому суспільстві спостерігалося підвищення рівня ізоляціонізму та ксенофобії, які супроводжувалися зростанням кількості публікацій з ксенофобськими відтінками. Результати соціологічних досліджень також вказували на зниження за роки незалежності питомої ваги психологічно відкритих та схильних до національної толерантності людей більше, ніж у 3,5 рази. На думку окремих дослідників, практично половину населення у 2003 році складали громадяни з ізоляціоністськими настроями, а кількість носіїв ксенофобських настроїв виросла більше, ніж учетверо. У той же час експерти Держдепартаменту США оцінювали рівень ксенофобії в Україні як такий, що не перевищує її рівень в інших посттоталітарних країнах. Хоча випадки ксенофобії відносно росіян, євреїв, кримських татар, ромів та іммігрантів з Кавказу, Азії та Африки були достатньо частими, американські спостерігачі вважали ситуацію в Україні менш загрозливою на відміну від Росії, Румунії, Польщі, Угорщині, Словаччині. Можливо, це було обумовлено тим, що більшість випадків не носила насильницького характеру, обмежуючись словесними образами, малюванням антисемітських граффіті та досить рідко - актами вандалізму на кладовищах.⁷

Більш загрозливі результати ескалації ксенофобських настроїв стали помітними в Україні після 2005 року, коли групи так званих скінхедів («бритоголових») виокремилися із лав футбольних фанатів на окрему течію. З’явившись наприкінці 60-х років ХХ століття у Великобританії, рух перших бритоголових спочатку мав суто класовий характер, об’єднуючи робітничу молодь, в тому числі й темношкіру, під гаслом «Fight fог уоuг сlass, nоt foг уоuг rасе!» (Борися за свій клас, а не за расу!). Згодом скінхеди перейняли нацистську символіку й ідеологію та поширили свій рух на Європу, Америку, Австралію. У сусідній Росії «бритоголові» з’явилися наприкінці 1990-х років, швидко оформившись за фінансової підтримки ультраправих політичних сил на організований неонацистський рух.⁸

На українському просторі найбільш активними та агресивними вважаються ультраправі групи з числа так званого руху „Біла Влада-Скінхед Спектрум” (White Power – Skinhead Spektrum), українська філія світової екстремістської мережі „Кров і Честь” (Blood & Honour), воєнізована неонацистська секта „Світова Церква Творця Рутенія“ (World Church of the Creator Ruthenia, WCOTC). Їх об’єднує загальна ідеологія расизму та націоналізму, яка діє на принципах установлення переваги над особами інших рас та національностей. Найбільш чисельні групи скінхедів були зафіксовані у містах Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Львові, Севастополі, Чернігові та Автономній Республіці Крим. Якщо у Росії масштаб скінхедівського руху обчислюється десятками тисяч осіб, то в Україні, за попередніми даними МВС України, сьогодні їх налічується не менше 500 осіб віком від 14 до 27 років, об’єднаних у групи чисельністю від 20 до 50 осіб без чіткої структури та організаційної побудови.⁹

У засобах масової інформації набуває сталості тенденція до оперування такими термінами як „кавказька мафія”, „злочини осіб циганської національності”, „азіатські злочинні угрупування”. Такі вислови є не тільки некоректними та неприпустимими, але й часто призводять до спекуляцій з боку радикально налаштованих прибічників неонацистського та націоналістичного кшталту.

Одночасно статистичні дані МВС України зафіксували чітку тенденцію до зростання злочинів, вчинених стосовно іноземців: упродовж п’яти останніх років кількість протиправних посягань, унаслідок яких постраждали громадяни іноземних держав, збільшилася вдвічі – з 604 у 2002 році до 1178 у 2007 році. Переважну більшість злочинів учинено відносно громадян держав-учасниць СНД (63,5 %), стосовно ж іноземців з інших країн – відповідно 36,4 %.

Резульатами мого висновку виступає те що, що расизм і ксенофобія є в суспільстві, хоча й не набули в Україні дуже сильного масштабу соціального явища, проте мають сильний потенціал в силу таких чинників, як тривала політична нестабільність, низький рівень доїходу, активність нелегальних приїздил.Ксенофобські настрої здебільшого налаштовані і нас в суспільстві лише на негрів, арабів, кавказців що не є поганим.Тож нам потрібно враховувати характер цієї нової для нашого суспільства приїжджої загрози,коли новоприбулих стає все більше і більше і органам МВС та СБУ і Пограничного контролю слід виконувати функцію протидії їхньго заїзду. З оглядом на це постає нагальна потреба у скоординованій превентивній діяльності усіх органів державної влади та громадянського суспільства.¹⁰