- •1.1 Аналіз сучасного напрямку моди
- •1.2 Рисунок та опис зовнішнього вигляду моделі
- •3.1 Характеристика матеріалу верха
- •3.2 Аналіз асортименту та вибір допоміжних матеріалів
- •3.2.1 Аналіз асортименту та вибір фурнітури
- •3.2.2 Аналіз асортименту та вибір з’єднувальних матеріалів
- •4. Маркіровка, рекомендації по догляду за виробом.
3.2.2 Аналіз асортименту та вибір з’єднувальних матеріалів
Деталі одягу з'єднують різними способами: нитковим, клейовими, зварними,заклепувальний . Застосування того чи іншого з'єднання в кожному конкретному випадку залежить від вимог , що висуваються до нього , виду з'єднуються матеріалів , а також від потужності і можливостей обладнання .
Ниткові способи з'єднання . Використовуючи ці способи , з'єднують два або кілька шарів матеріалу скріпними стібками , що складаються з однієї , двох і більше ниток.
У порівнянні з іншими способами з'єднання нитковий - найбільш універсальний , тому що дозволяє з'єднувати всі види матеріалів , використовуваних у швейній промисловості . Нитковим способом можна з'єднувати різні по товщині матеріали (від 0,1 до 10 мм , а іноді і більше) , використовуючи стежки довжиною від 1 до 10 мм і змінюючи швидкість переміщення матеріалів при сточуванні від 2 до 25 м / хв . Стібок утворюється шляхом проколу матеріалу голкою і протягування нитки з наступним її укладанням на поверхні матеріалу. З ряду стібків утворюється строчка. Стежки і строчки можуть бути виконані ручним і машинним способами. У масовому виробництві одягу в основному застосовуються машинні строчки як найбільш ефективні по швидкості виконання і якістю. Ручні стібки використовуються тільки в тих випадках , коли через складний взаємного розташування деталей машинну строчку виконати важко.
Залежно від переплетення ниток машинні стібки і строчки бувають човникові і ланцюгові ; за кількістю ниток - одно- , двох - , трьох - і многониточной . Машинні строчки мають достатню міцність , еластичність , гарний зовнішній вигляд. Процес з'єднання деталей одягу такими рядками порівняно простий і забезпечений технологічним обладнанням.
Найбільше застосування отримали човникові строчки. Найпоширеніші - однолінійна і зигзагоподібна човникові строчки з двонитковим човниковим переплетенням .
До ланцюговим рядках відносяться: однолінійні строчки з однонитковим ланцюговим і двонитковим ланцюговим переплетеннями , обметочниє строчки з двонитковим і тринитковий ланцюговим переплетеннями , підшивальні строчка з однонитковим ланцюговим переплетенням , зигзагоподібна строчка з двонитковим ланцюговим переплетенням .
Показники якостей ниткових з'єднань : міцність строчки ( розривна навантаження) , зносостійкість і довговічність , стійкість до поверхневого стирання , жорсткість і еластичність , посадка і стягання тканин після прокладання ниткових рядків , распускаемость рядків , стійкість до хімчистці , гарний зовнішній вигляд.
Шов - місце скріплення деталей одягу. Його характеризують такі параметри : ширина , рівність строчки , кількість рядків у шві , частота стібків в строчці , довжина стібка і т.п. Якість виконання шва визначається міцністю до розриву , стійкістю до стирання, прання , прасуванню і хімчистці , відсутністю слабини і натягнутості матеріалу , жорсткістю або еластичністю.
Використання швів тієї або іншої конструкції визначається при проектуванні одягу. При цьому враховуються не тільки міцнісні та інші показники швів , а й напрямок моди. Залежно від моди можуть різко змінюватися параметри оздоблювальних і з'єднувальних швів , строчки яких розташовуються на лицьовій поверхні матеріалів (частота строчки , відстань між паралельними рядками , між рядками і краєм обтачних деталі).
Всі ниткові шви залежно від призначення і розташування деталей ділять на з'єднувальні , крайові та оздоблювальні . У сполучних швах деталі розташовані по обидві сторони від шва (шви з'єднання бічних зрізів полички і спинки , плечових зрізів і зрізів рукавів і пр). Найбільш поширені сполучні шви : стачной , настрочними , накладної , встик , французький , " в замок" , подвійний.
Стачной шов застосовується для з'єднання бічних , плечових та інших зрізів
вироби . Для його виконання дві деталі складають лицьовими сторонами
всередину , зрівнюючи зрізи , і з'єднують на машині зі спеціальною лінійкою або лапкою - направителем . Настрочними шов виконується двома рядками в два прийоми. Накладні шви застосовуються для сточування прокладкових деталей і для з'єднання прямих і фігурних кокеток , накладних кишень і пр. Шов встик застосовують для з'єднання деталей з прокладкових тканин і матеріалів , а також для сточування виточок на бортовий прокладці , якщо потрібно отримати мінімальну товщину шва. Французький шов застосовують для виготовлення білизни , костюмів без підкладки , сорочок , тобто так , де з'єднання повинно бути міцним і витривалим . Цей шов виконується в два прийоми. Шов " в замок" аналогічний французькому , але відрізняється тим , що дві його рядки видно з обох сторін деталі. Подвійний шов використовують для виготовлення білизни , а також дитячого одягу з бавовняних тканин при відсутності спеціальних машин для обробки зрізів . Цей шов виконується в два прийоми двома рядками .
Крайові шви розташовують по краях деталей та вироби . З'єднуються деталі в крайових швах знаходяться по одну сторону від шва.
До оздоблювальних швах відносяться рельєфні , стачние шви з кантом і складки. Рельєфні шви утворюються, коли деталь згинається по наміченої з вивороту лінії і прострачивается від згину на відстані, рівному товщині тканини. Для отримання більш опуклого рельєфу під строчку прокладають шнур. Стачние шви в кант використовують при виготовленні форменого одягу , для обробки спортивного одягу.
Клейові способи з'єднання . У технології швейних виробів ці способи засновані на застосуванні клейових речовин. Клейові з'єднання із застосуванням термопластичних клейових матеріалів застосовуються на прасувальних або пресовому обладнанні. Клейові з'єднання виконують наступними видами швів: з'єднувальним по поверхні ( накладним з
відкритим зрізом ) , вподгібку з відкритим і закритим зрізом. Клейові шви при виготовленні одягу застосовують у тих випадках , коли деталі при
носінні одягу сприймають навантаження , спрямовані на зрушення.
Зварні способи з'єднання . Утворюється нероз'ємне з'єднання шляхом доведення поверхонь, що з'єднуються в зоні контакту термопластичних матеріалів до в'язко- текучого стану з подальшою фіксацією. У швейному виробництві застосовують три способи зварювання: Термоконтактний з використанням електричного нагрівального інструменту , високочастотний та ультразвукової з генерацією тепла в зварюються матеріалах . Найбільшого поширення отримала ультразвукове зварювання . Її застосовують для з'єднання текстильних матеріалів з термопластичних волокон ( тканин , трикотажних полотен) : основних , прокладкових та теплозахисних . При цьому отримують різні за розміром і конфігурацією строчки. Залежно від розташування деталей, що зварюються застосовуються такі шви : встик , накладні , стачние , крайові та оздоблювальні . При виборі зварного з'єднання необхідно враховувати навантаження при експлуатації одягу. Шви встик і накладні працюють на зріз і витримують великі розтягують напруги , що перевищують , як правило , міцність ниткових з'єднань . Стачной шов працює на розтягування і витримує менші напруги в порівнянні з накладним швом.
Крайові та оздоблювальні зварні шви відчувають мінімальні механічні навантаження . Зварні шви за своїми експлуатаційними властивостями майже рівноцінні нитковим швах і можуть бути застосовані для виготовлення одягу широкого асортименту ( плащів , курток та ін )
Заклепувальні з'єднання. При кріпленні цим способом в отвір тканини або іншого матеріалу вставляють стрижні ( заклепочні елементи), а потім їх розклепують . Заклепувальні вироби довговічні і прості у виготовленні. До їх недоліків слід віднести наявність наскрізних отворів і неможливість розбирання скріпленого заклепками вироби . На швейних виробах клепку
здійснюють або механічним способом на пресах , або термічним способом , при якому стрижень пластмасовою заклепки (функціональної деталі) з виворітного боку під дією тепла деформують в головку і фіксують у такому
вигляді. Найбільш зручними функціональними деталями є так звані самопронікающіе заклепки , які проникають через структуру тканини без руйнування при їх кріпленні . У цьому випадку забезпечується герметичність з'єднання і висока міцність кріплення.
Таблиця 3.2.2 - Характеристика з’єднувальних матеріалів.
Найменування матеріалу
|
Торговий номер
|
Волокнистий склад, %
|
Усадка,%
|
Лінійна щільність, текс
|
Теплостійкість, С
|
