3.3. Опис та аналіз отриманих результатів

Перший етап дослідження полягає у виявленні рівня розвитку здібностей дітей до перетворення «нереального» у «реальне» в контексті заданої ситуації шляхом усунення невідповідності за методикою В.В. Синельникова та В.Ю. Кудрявцева «Сонце в кімнаті». Згідно з результатами проведеної методики, 30,00% досліджуваних було зараховано до високого рівня виконання даного тесту. 60,00% старших дошкільників використали лише формальний спосіб усунення заданої умовами тесту невідповідності. Результати цих дітей відповідають середньому рівню. 10,00% учасників експерименту було зараховано до низького рівня виконання даної методики. Як показує практика, високі результати виконання даної методики дітьми дошкільного віку обумовлюються тим, що у дошкільників межа між усвідомленням реальної дійсності та світом власної уяви і фантазії ще є нечіткою. Тому завдання з перенесення образів предметів і явищ дійсності в образи уяви і сприймання образів уяви як реальних об’єктів не викликає у дошкільників утруднень, що сприяє розвитку дитячої творчості. Однак в умовах кризи сьомого року життя втрата безпосередньості призводить до чіткого розмежування дітьми реальної дійсності й продуктів власної фантазії. А це, в свою чергу, зумовлює зростання уваги дітей до пізнання реального світу й використання раціональних засобів такого пізнання і, як наслідок, - гальмування дитячої уяви й гальмування нових, індивідуальних засобів пізнання, які є необхідною передумовою становлення творчих здібностей.

Другий етап дослідження полягає у визначенні здібностей дітей для батьків. Згідно з результатами проведеної методики, 60,00% досліджуваних було зараховано до високого рівня виконання даного тесту. 25,00% батьків виявили, що у їхніх дітей вираженні здібності на середньому рівні. І тільки 15,00% учасників експерименту було зараховано до низького рівня виконання даної методики. Як показує практика, високі результати виконання даної методики є у більшості дітей, тому це свідчить про те, що ці діти є повністю готові до школи. Вони вражаються високою обізнаністю, кмітливістю, певними успіхами в засвоєнні знань. Головне завдання дошкільного закладу та батьків – створити сприятливі умови для підтримання розвитку цих здібностей у дітей.

Для дітей із середнім та низьким рівнем розвитку потрібно, щоб батьки та педагоги створювали сприяння організації роботи гуртків за уподобаннями (музичні, художні, танцювальні, з розвитку логічного мислення, з вивченням іноземних мов тощо).

Висновки

Основна потреба дітей дошкільного віку — прагнення жити з людьми, що її оточують, спільним життям, входити з ними у безпосередній контакт, постійно перетинатися з проблемами дорослого світу. Проте життя дитини проходить в умовах опосередкованого, а не прямого зв’язку зі світом дорослих. Розрив між ідеальними прагненнями та реальними можливостями дошкільника усувається шляхом моделювання дитиною бажаних відносин у сюжетно-рольовій грі.

Рольова гра має неабияке значення для розвитку уяви, яка розвивається, коли дитина вчиться заміщати предмети іншими предметами, бере на себе різні ролі. Діти старшого дошкільного віку у своїх іграх рідше використовують предмети-замінники, ігрові дії, вони поступово ототожнюють предмети і дії з ними, створюють у своїй уяві нові ситуації. У такому разі гра розгортається у внутрішньому плані.

Усередині ігрової діяльності починає складатися і навчальна діяльність, яка пізніше стає провідною діяльністю. Вчення вводить дорослий, воно не виникає безпосередньо з гри. Але дошкільник починає вчитися, граючи - він до навчання ставиться як до своєрідної рольової гри з певними правилами. Однак, виконуючи ці правила, дитина непомітно для себе оволодіває елементарними навчальними діями. Принципово інше, ніж до гри, ставлення дорослих до навчання поступово, поступово розбудовує і ставлення до нього з боку дитини.

Між здібностями та знаннями існує складний зв'язок. Здібності залежать від знань, але здібності визначають швидкість та якість оволодіння цими знаннями. Щодо знань, умінь і навичок здібності швидше виявляються не в їх наявності, а в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння

При вивченні здібностей дитини ні в якому разі не можна ставити «діагноз». Адже обдаровані діти мають лише потенційні можливості, які лише за сприятливих умов проявляються. Ранні прояви спеціальних здібностей зустрічаються зрідка: найчастіше вони акцентуються у підлітковому віці, коли, власне, й здійснюється діагностико-профорієнтаційна робота. Тому психологи, вивчаючи здібностей дошкільників, мають говорити про нахили конкретної дитини до певної діяльності. Їхнє завдання полягає у тому, щоб підказати батькам, вихователям, на що спрямована цікавість малюка, підкреслювати, що притаманні йому здібності – своєрідні психологічні релігії сьогодення, і від дорослих залежить, щоб вони розвивалися, а не згасали.

Головне завдання дошкільного закладу, педагогів, психолога та батьків – створити сприятливі умови для прояву й розвитку здібностей малят, для їхнього всебічного гармонійного розвитку, подбати про можливість подальшого вибору – осмисленого й вираженого.

Сучасні вчені наголошують на пріоритеті сім’ї у вихованні, що виявляється в багатовимірності форм її впливу, їх безперервності й тривалості, в діапазоні цінностей, які засвоює підростаюча дитина.

Необхідно також батькам усвідомити свою підвищену відповідальність за формування неординарної особистості, пояснити їм особливості проявів здібностей їхньої дитини, можливі проблеми й усунення у її розвитку, підказати, на о варто звернути увагу, як змінити стиль спілкування з нею.

Для ефективної реалізації здібностей дітей дорослі повинні створити сприятливі умови у сім’ї і дошкільному закладі, запевняти дитину у її здібностях та обдаруваннях. Надмірне захоплення дитячими здібностями гальмують її. Від працьовитості, самостійності, прагнення до саморозвитку, пізнавальної активності та інших психологічних якостей залежить потенційні можливості дитини у майбутньому.

Для отримання точних результатів при діагностиці здібностей дошкільників слід пам’ятати, що здібності – явище динамічне, не застигле може розвиватися у процесі життєдіяльності; психічний настрій і забезпечення комфортних умов проведення дослідження, особистість дослідника впливають на його результати.