- •1 Об’єкт, предмет і завдання природознавства.
- •2 Основні відомості про будову Всесвіту.
- •3 Загальна характеристика галактик.
- •4 Загальна характеристика зір
- •5 Загальні відомості про Сонячну систему.
- •6 Сонце - джерело світла і тепла на Землі. Розподіл тепла на земній поверхні
- •7 Місяць – супутник Землі.
- •8 Малі космічні тіла Сонячної системи.
- •11.Наслідки обертання Землі навколо осі та Сонця.
- •Геофізичні явища зумовлені обертанням Землі навколо осі
- •12 Глобус – модель Землі
- •9. Основні астрономічні показники планети Земля.
- •14Умовні знаки, що застосовуються при побудові карти.
- •15. Масштаб, його види: числовий, іменований, лінійний.
- •16. Поняття про план місцевості.
- •17.Орієнтування на місцевості.
- •Орієнтування на місцевості за Сонцем
- •Орієнтування на місцевості за Полярною Зіркою
- •Орієнтування на місцевості по Місяцю
- •Орієнтування на місцевості по місцевих предметах
- •18. Внутрішня будова Землі
- •19. Літосфера. Мінерали і гірські породи
- •20. Поняття про корисні копалини, їх класифікація.
- •21 Рельєфоутворюючі фактори: ендогенні та екзогенні.
- •22. Характеристика рельєфу суходолу
- •23. Гідросфера, її будова.
- •24. Світовий океан, його склад: океани, моря, затоки, протоки.
- •25. Води суші: озера, болота, підземні води, річки.
- •Типи: Плоскі, Круглі, Кільчасті черв’яки.
- •66. Розміщення рослин і тварин на земній кулі. Закон широтної зональності. Закон вертикальної зональності.
66. Розміщення рослин і тварин на земній кулі. Закон широтної зональності. Закон вертикальної зональності.
67. Характеристика зони мішаних лісів
Зона мішаних лісів в Україні розміщена в її північній частині і характеризується переважанням мішано-лісових ландшафтів. Мішані ліси займають площу 113 тис. км2, що становить майже 20 % території України.
Мішані ліси розміщені на різних геоструктурах Східноєвропейської платформи. Найдавніша серед них — Український кристалічний щит. Зона мішаних лісів охоплює північно-західну частину цього щита. На захід від нього вона займає частини Волино-Подільської плити і Галицько-Волинської западини. На схід від Українського війта простягається Дніпровсько-Донецька западина. Крайня східна частина зони розташована на схилі Воронезького кристалічного масиву.Мішані ліси лежать на Поліській низовині, тому цю зону ще називають Поліссям. Лівобережжя зони охоплює нахилену на південний захід Придніпровську низовину. Заболоченість — одна з характерних рис території зони.Значне поширення мають тут перевіяні вітром піски, що утворюють горби, пасма, вали, рідше дюни, які здебільшого закріплені рослинністю.Клімат мішаних лісів помірно континентальний. Переважають західні і північно-західні вітри. Улітку вони зменшують спеку, а взимку — холод. Середня температура січня від -4 °С на заході до -8 °С на сході, а липня — відповідно +17 °С та +19 °С. Кількість опадів становить 550—700 мм, випаровуваність не перевищує 400—450 мм.
У зоні мішаних лісів густа мережа річок. Усі вони повноводні, з повільною течією, низькими і заболоченими берегами. Майже всі річки Полісся є притоками Прип'яті і Дніпра: Случ, Уборть, Стир, Тетерів, Десна. Своєрідний природний комплекс утворюють озера, що мають долинне, карстове і льодовикове походження. Найбільшим серед них є Світязь, Пулемецьке, Турське.
68. Характеристика лісостепової зони.
Лісостепова фізико-географічна зона займає 202 тис. км2, що становить 35 % території держави, і простягається від Передкарпаття до західних відрогів Середньоросійської височини.Рельєф Лісостепу, в основному, відображає тектонічні структури. Придніпровська височина пов'язана з Українським кристалічним щитом. На захід від нього розташовані Волино-Подільська плита і Галицько-Волинська западина, на яких розкинулися Волинська! Подільська височини. Придніпровська низовина лежить на Дніпровсько-Донецькій западині. Західні відроги Середньоросійської височини відповідають схилу Воронезького кристалічного масиву. Поверхня зони, особливо в Придністров'ї і східній частині Придніпровської височини, розчленована глибокими річками, ярами і балками, уздовж берегів яхих на поверхню часто виходять граніти, іноді — вапняки і пісковики, утворюючи скелі.Кліматичний режим Лісостепу характеризується збільшенням континентальності клімату у східному напрямку. Зима тут коротка і більш м'яка, ніж на Поліссі, літо довше і тепліше. Сніг лежить близько трьох місяців. Середня температура січня на заході становить -5 °С, на сході — (-8 °С), температура липня — відповідно +18 °С і +22 °С. Річна кількість опадів на заході — 650 мм, на сході — до 550 мм. Це майже стільки, як на Поліссі, але випаровування тут більше і становить 500—600 мм.Річкова система Лісостепу розвинута добре. Найбільшою в цьому регіоні є річка Дністер з притоками Стрий, Свіча, Бистриця, Лімниця, Гнила Липа, Золота Липа, Серет, Збруч, Смотрич. Річки Лівобережжя мають повільну течію, береги їхні низькі, долини широкі. Це Сула, Псел, Ворскла.
69. Характеристика степової зони.
Для лісостепової фауни характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Тут живуть білка, лісова куниця, козуля, заєць, олень, а також тхір, миші полівки; з птахів — сокіл, грак, дятел, сова, дрізд чорний, жайворонок, куріпка.
За природними особливостями лісостепова зона поділяється на чотири фізико-географічні провінції: Західноукраїнську, Дністровсько-дніпровську, Лівобережно-Дніпровську і Середньоросійську.Лісостеп — регіон інтенсивного сільськогосподарського виробництва (розораність — 75—85 % від усієї площі) і розвинутої промисловості.Найважливішими природозаповідними об'єктами Лісостепу є Подільський природний національний парк, заповідники "Медобори", "Розточчя", Канівський та ін.Степова фізико-географічна зона розташована на південь від Лісостепу і простяглася широкою смугою до Кримських гір і берегів Чорного та Азовського морів. Вона займає 40 % території України, або 240 тис. км2. Степ, в основному, має рівнинну поверхню із загальним зниженням до морів. Тут розташовані Причорноморська, Приазовська, Північнокрим-ська низовини і відносно невеликі височини: Приазовська, південно-східні відроги Подільської та Придніпровської, а також Донецький кряж. У чорноморсько-азовських степах велика кількість горбів, які називають могилами. Озера в Степу лиманного типу, частина з них солоні. Степ у природному стані зберігся лише в заповідниках: Асканія-Нова, Чорноморському, Луганському, Українському степовому (Донецька обл.), Дунайські плавні.
70. Особливості висотної поясності Карпат.
висотних поясів:1) передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до висоти 600 м), де на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялиці, які чергуються з луками, часто розораними;2) нижній гірсько-лісовий пояс (приблизно до 1100 м), який складається з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів;3) верхній гірська-лісовий пояс (по 1 500м), представлений смерековими та ялицево-смерековими лісами. В обох гірських лісових поясах переважають бурі гірсько-лісові грунти,4) субальпійський пояс (1500—1800 м), де поширені криволісся та рідколісся з низькорослих сосни (жерепа), вільхи, ялівцю, а також злаково-різнотравні луки; 5) альпійський пояс (вище 1800 м) з низьких чагарників і трав'яних лук. Субальпійські та альпійські луки вкривають полонини, де поширені гірсько-лучні ґрунти. Субальпійські луки багатші за видовим складом, більш високорослі й густі. У тваринному світі Українських Карпат переважають лісові види — благородний олень, козуля, дикий кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються рись, дикий кіт. Багато птахів.
71. Характеристика рослинного і тваринного світу рідного краю.
Природна рослинність України досить багата — налічується близько 25 000 видів. На рівнинній частині чітко простежується зміна природних зон з півночі на південь: лісова — лісостепова — степова; у гірських районах — висотна поясність. Природний рослинний покрив зберігся лише на третині території України. Ліси займають близько 14 % території.Тваринний світ України налічує понад 40 000 видів. Із хребетних водяться ссавці, птахи, риби, плазуни, земноводні. Для мішаних лісів найбільш типовими є такі види ссавців, як косуля, дикий кабан, олень, білка, борсук, куниця, заєць, лисиця, вовк; із птахів — тетерев, рябчик, глухар, шпак, синиця, кулик, журавель сірий; із плазунів — вуж, гадюка звичайна, ящірка, черепаха болотяна. У степовій зоні із ссавців водяться ховрах, тушканчик, миша польова, хом’як, тхір, лисиця, їжак; із птахів — жайворонок, перепілка, вівсянка, куріпка, журавель степовий; із плазунів — полоз, гадюка степова. У тваринному світі лісостепової зони поєднуються лісові й степові види.Червона книга України — основний державний документ, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою знищення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. До неї занесено 85 видів рідкісних тварин, а також ті види, що перебувають під загрозою знищення.
72. Кримські гори.
Кри́мські го́ри — гірська система на півдніКримського півострова. Простягається вздовж чорноморського узбережжя на 180 км із південного-заходу на північний-схід, від мису Айя на околицяхБалаклави до мису Іллі біля Феодосії. Найглибшим каньйоном в Україні є Великий каньйон Криму, гігантська розколина у вапняковій долині річки Аузун-Узень на північних схилах Ай-Петринської яйли. Довжина понад 3 км, ширина місцями не перевищує 3 м, глибина каньйону сягає 320 м. Кримські гори — складчасто-брилова система, що входить доСередземноморського рухливого поясу. У Кримських горах добувають флюсові вапняки, мармуровидні та мохуваткові вапняки, габро-діабази та граніт-порфіри.
73. Зона субтропіків Південного узбережжя Криму.
Південне узбережжя Криму (рос. Южный берег Крыма, ЮБК, крим. Yalı Boyu) — частина чорноморського узбережжя Кримського півострова, від мисуАйя на заході до масиву Кара-Даг на сході. Довжина близько 180 км, ширина 1-12 км, площа — 1255 км² (18% території гірського Криму). Міжгірна улоговина біля Алушти — найширше місце південного узбережжя Криму. Скелі подекуди підходять до моря, а місцями відступають, утворюючи амфітеатри. Займає території Севастопольського, Ялтинського, Алуштинського й Судацького та частково Феодосійського регіонів Криму. На Південному березі Криму сформувалися коричневі ґрунти. У східній частині панує рослинність із переважанням посухостійких злаків та колючих листопадних чагарників (глоду, шипшини, держидерева). Різноманітний тваринний світ Південного узбережжя Криму. Багато комах: метелики (рідкісний вид бражник мертва голова), жуки (турун кримський і вусач альпійський занесені до Червоної книги України), коники, бабки, джмелі. Комахи є кормом для багатого світу земноводних, плазунів (безнога ящірка — жовтопузик, змії), птахів, кажанів.
Кожної весни прилітають птахи: корольки, мухоловки, солов'ї, дрозди. На березі ж селяться чайки, баклани і качки, які живляться рибою. Хижі птахи, орли, яструби, соколи-сапсани, вони прилітають з гір та полюють на дрібнихгризунів, зайців, білок.
74. Природні зони своєї області.
Дніпропетровська область відноситься до областей, що малозабезпечені водними ресурсами. Область повністю лежить у басейні Дніпра. Підземні води відносяться до трьох гідрогеологічних районів. Правобережжя та південь лівобережжя знаходиться в Українському кристалічному масиві. Північ Лівобережжя знаходиться в Дніпровсько-Донецькому артезіанському басейні. Крайній схід лежить у Донецькій складчастій області. Дніпропетровська область розташована у степовій зоні. Для неї характерні ковила, типчак, різнотрав'я. У долинах річок розташовані заплавні луки. Серед рослин, що занесені до Червоної книги України, на території області ростуть астрагал шерстистоквітковий, ковила, любка дволиста, півонія. В області знаходяться декілька невеликих лісових масивів: самарський ліс, Дібровський ліс, Комісарівський ліс, Грушеватський ліс, Обухівський ліс,Дніпровсько-Орільський природний заповідник, Царичанський ліс, які здебільшого соснові та дубові. Також на території області розповсюджені лікарські рослини: звіробій звичайний, валеріана лікарська, горицвіт весняний,кропива дводомна, ромашка лікарська. Дніпропетровщина лежить у степовій зоні. Для неї притаманні такі ссавці як ховрах, тушканчик великий, хом'ячок сірий, лисиця, тхір степовий, куниця кам'яна. Серед птахів розповсюджені канюк степовий, журавель степовий,жайворонок польовий. В області мешкають такі плазуни як ящірка прудка, полоз жовточеревий, гадюка степова. Серед земноводних маються ропуха зелена та жаба озерна. У заплавах великих річок також спостерігаютьондатру, бобра, кулика, лежня, крячка річкового та крячка малого. Серед тварин занесених до Червоної книги України на території області спостерігають вечірницю малу та велетенську, тушканчика великого, тхора степового,балобана, жайворонка польового, дрохву, полоза жовточеревого.
75. Охорона природи України. Заповідники, заказники, національні парки.
Природоохоро́нні терито́рії Украї́ни — території, створені з метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України. Найважливішими з таких об'єктів єзаповідники, національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить Крім біосферних на території України є 17 природних заповідників загальною площею понад 160000 га. Найбільшими з них є Розточчя, Медобори, Канівський, Кримський, Казантипський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький, Мис Мартьян тощо. В Україні налічується 15 національних природних парків. Найбільше їх в Карпатах: Карпатський, Синевир, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина. Величезні площі займає національний природний парк Подільські Товтри в Хмельницькій області. Шацький природний заповідник створений на Поліссі. Коса Бирючий острів і східна частина Сиваської затоки належить до території Азово-Сиваського національного природного парку. На Лівобережній Україні створено національні природні парки Деснянсько-Старогутський, Ічнянський, Гомільшанські ліси, Святі гори. Заказників на території України 2632. Вони займають площу понад 1 млн га, що становить 37% від загальної площі природно-заповідного фонду України.
