Організація лікувально-профілактичної допомоги сільському населенню

Сільська лікарська дільниця організовується для надання медичної допомоги мешканцям поселень, віддалених від районного центру. До складу сільської лікарської дільниці можуть входити такі медичні заклади, як фельдшерсько-акушерські пункти, лікарська амбулаторія та дільнична лікарня. Кожний із її закладів відіграє важливу роль у наданні загальнодоступної медичної допомоги, проведенні профілактичних і оздоровчих заходів.

При організації сільських дільниць враховується:

• чисельність населення,

• особливості його розселення,

• радіус обслуговування,

• стан шляхів.

У різних районах може бути різною кількість сільських лікарських дільниць. Число поселень на дільниці в середньому досягає дев‘яти. Головний медичний заклад сільської лікарської дільниці – дільнична лікарня або самостійна лікарська амбулаторія. Село із значною чисельністю населення та певною інфраструктурою, в якому розташований головний медичний заклад, називається пунктовим. Воно знаходиться, як правило, в адміністративно-економічному центрі дільниці. Рекомендованою чисельністю населення на сільській лікарській дільниці є 5-7 і 8-10 тис. населення, оптимальний радіус обслуговування визначено як 5-7 і 8-10 км.

ОСНОВНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

Поліклініка — це лікувально-профілактичний заклад, у якому надається кваліфікована спеціалізована лікарська допомога здоровим особам і хворим, що приходять на прийом чи яких лікар відвідує вдома.

Амбулаторія відрізняється від поліклініки рівнем спеціалізації та об‘ємом діяльності. В амбулаторії лікувально-профілактичну допомогу забезпечують лікарі основних 4-5 спеціальностей: терапевти, педіатри та стоматологи, а також можуть бути хірурги і акушери-гінекологи. В амбулаторіях сімейного лікаря надають допомогу сімейні лікарі (лікарі загальної практики).

Диспансеризація — система лікувально-профілактичних заходів, яка включає активне динамічне спостереження за здоров'ям певних груп населення, вивчення умов їх праці та побуту, забезпечення правильного фізичного розвитку і збереження здоров'я, а також запобігання захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних, санітарно-гігіснічних і соціальних заходів.

Реабілітація – це процес, метою якого є профілактика втрати працездатності, інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому в досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний у рамках існуючого захворювання.

Важливою умовою належно організованої роботи поліклініки є підведення підсумків і об‘єктивна оцінка ефективності її роботи. Збір і накопичення інформації проводиться щоденно, а обробка і аналіз — періодично.

Збір інформації здійснюється шляхом оформлення відповідних первинних облікових документів. Повнота і якість заповнення цих документів мають значний вплив на розраховані на їх основі показники здоров‘я населення, забезпечують достовірність матеріалів у звітах лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).