Пояснювальна записка

Комплексний державний екзамен з теорії і методики фізичного виховання передбачає перевірку загальнотеоретичної підготовки випускників вищого навча­льного закладу за напрямом підготовки 6.010201Фізичне виховання*. Фізична культура освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" у відповідності до державних стандартів підготовки (освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма).

У зв'язку з реалізацією системою Вищої освіти України ідей Болонського процесу на природничо-географічному факультеті навчальний процес здійснюється за кредитно-модульною системою, що передбачає ступеневий рівень підготовки фахівців.

По завершенні першого циклу вищої освіти присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра.

Основними завданнями підготовки бакалаврів педагогічної освіти з фізичної культури є формування основних знань з предмету з використанням інноваційних технологій, широкого світогляду, вміння орієнтуватись у великому обсязі професійної інформації та застосовувати її у практичній професійній діяльності.

Основою успішності виконання поставлених завдань є систематичне формування у студентів бакалаврату загальнотеоретичних положень з фізичного ви­ховання, основних термінів і понять упродовж всього терміну навчання. У відпо­відності до цього викладачами кафедри теорії і методики фізичного виховання і спортивних дисциплін МДПУ складена програма іспиту з теорії і методики фізи­чного виховання, до якої у логічній послідовності включені дисципліни у відповідності до навчального плану спеціальності. Програмою передбачене висвітлення міжпредметних зв'язків дисциплін, а також зв'язки з предметами інших циклів. При цьому була врахована специфіка кожної дисципліни, а також зміст інтегрованої шкільної навчальної програми з фізичної культури, виходячи з того, що державний екзамен є формою перевірки готовності молодого спеціаліста - бакалавра з фізичного виховання до викладання фізичної культури у школі.

Студент — випускник бакалаврату під час державного екзамену повинен показати:

• основні знання теорії фізичного виховання;

• добрі знання основних термінів і понять з дисциплін фізичної культури;

• вміння користуватися знаряддями, обладнанням і приладами;

• вміння застосовувати отримані теоретичні знання і практичні уміння під час ви­кладання фізичної культури у середніх навчально-виховних закладах.

Програма державного екзамену з теорії і методики фізичного виховання рекомендована для бакалаврів галузі Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини за напрямом підготовки 6.010201 Фізичне виховання*.

Теорія і методика фізичного виховання

Фізичний розвиток як природний процес поступового становлення та зміни форм і функцій організму людини. Три фази її розвитку: підвищення рівня, відносна стабілізація та зниження її фізичних можливостей.

Фізичне виховання як педагогічний процес спрямований на вдосконалення морфологічних, функціональних, морально-вольових якостей людини.

Базова фізична культура, яка закладається у дошкільному і шкільному віці; прикладна, яка включається у сферу професійної діяльності; оздоровча, мета якої полягає в сприянні відновленню тимчасово втрачених можливостей організму.

Фізична культура як частина культури суспільства, її особливості. Функції фізичної культури, її види та показники розвитку. Фізичний розвиток. Фази фізичного розвитку, його підпорядкованість. Природні задатки як передумова фізичного розвитку.

Фізичне виховання як цілісний педагогічний процес. "Фізична освіта" і "Фізична підготовка" як сторони єдиного процесу. Вплив фізичних вправ на духовну сферу учнів, їх емоції, волю, моральні прояви.

Головна мета фізичного виховання - це виховання фізично досконалих людей, підготовлених до творчої праці і захисту Батьківщини, характеризувати групу завдань з розвитку особистості, групу оздоровчих і виховних питань.

Історичний характер фізичного виховання: причини його виникнення й розвитку. Традиції української національної фізичної культури.

Мета і завдання фізичного виховання на сучасному етапі економічного і соціального розвитку Української держави. Загальнолюдські гуманістичні ідеали та демократичність як ідейна основа фізичного виховання населення України.

Наукові основи фізичного виховання: значення особливостей прояву соціальної і біологічної суті людини в руховій діяльності, дані спеціалізованих галузевих наук про людину. Місце теорії і методики фізичного виховання серед інших наук, які вивчають процес занять фізичними вправами.

Програмно-нормативні основи: державні програми фізичного виховання, комплекси вправ, тести, спортивна класифікація.

Організаційні основи в науковій концепції про організацію фізичного виховання і управління ним: поняття про соціальну організацію, її структуру і функції, поняття про управління і системний підхід до нього, суб'єкт і об'єкт управління, принципи і методи управління, управлінський цикл.

Організація фізичного виховання на Україні. Державні й самодіяльні органи управління.

Роль Рад народних депутатів, громад у справі фізичного виховання дітей та підлітків.

Умови функціонування системи фізичного виховання: фінансування, матеріально-технічна база, кадрове забезпечення, просвітницька діяльність.

Визначення поняття "принцип", їх обґрунтування, тлумачення, значення для навчально-виховного процесу з фізичного виховання.

1. Принцип свідомості та активності.

2. Принцип наочності.

3. Принцип доступності та індивідуальності.

4. Принцип систематичності.

5. Принцип чергування навантажень та відпочинку.

6. Принцип поступового збільшення навантаження.

Принцип свідомості і активності, закономірність, що лежить в його основі. Вимоги до організації і методики проведення занять, що обумовлені данім принципом.

Принцип наочності. Закономірність, що лежить в його основі, П.Ф. Лесгафт про роль наочності в навчанні дітей. Мобілізація всіх органів відчуття в процесі навчання. Взаємозв'язок прямий і непрямий наочності. Роль образного слова і мобілізації рухового досвіду в процесі створення уяви про вправу. Особливості реалізації наочності в зв'язку з віком учнів, рівнем їх підготовленості.

Принцип доступності і індивідуалізації у фізичному вихованні. Визначення оптимальній міри доступності в навчанні і вихованні якостей. Рівень реалізації принципу в існуючих програмах і нормативах, розширення меж доступності в процесі навчання, тренування, виховання. Необхідність дотримуватися основних методичних умов доступності: від засвоєного до незасвоєного, від легкого до важкого, від простого до складного.

Облік індивідуальних особливостей учнів як умова повної реалізації їх можливостей в зростаннях навантаження, в ускладненні і розширенні об'єму рухових і тактичних дій. Адаптація до навантаження, форми підвищення навантажень, особливості проведення занять в зв'язку з обліком індивідуальних особливостей учнів.

Принцип систематичності. Основні положення, що визначають систематичність фізичного виховання: регулярність, безперервність, повторність занять, раціональне чергування навантаження і відпочинку, забезпечення наступності в засвоєнні програмового матеріалу, раціональна послідовність розвитку фізичних якостей при комплексному їх вихованні.

Принцип міцності і прогресування. Необхідність постійного підвищення ви­мог до оволодіння технікою і тактикою дій. розширення знань, рухового досвіду і фізичних можливостей учнів, варіантів дій. Уміння оптимально застосувати зусилля при виконанні фізичних вправ. Психологічно забезпечити необхідний результат діяльності. Вимоги до учнів, що застосовують вправи швидше ровесників. Самостійні заняття як ознака міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Комплексний характер реалізації принципів в навчальному процесі з фізичного виховання, уміння оптимально застосувати зусилля при виконанні фізичних вправ.

Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання, їх виникнення та розвиток. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм: індивідуальні особливості та рівень активності учнів; умови виконання вправ (метеорологічні, матеріальні, санітарно-гігієнічні); особливості самих вправ (їх складність, емоційність, новизна); методика викладання.

Техніка фізичних вправ: поняття "техніка", її основа, основні ланки та деталі. Стандартна, типова й індивідуальна техніка. Фази виконання фізичних вправ.

Просторові, часові, просторові-часові, ритмічні та динамічні характеристики рухів.

Деякі особливості раціональної спортивної техніки.

Педагогічна класифікація фізичних вправ: значення для теорії і практики; характеристика існуючих класифікацій. Народні та нетрадиційні засоби фізичного виховання.

Природні сили: сонце, повітря, вода, атмосферний тиск, іонізація повітря як засіб фізичного виховання.

Гігієнічні фактори: особиста і соціальна гігієна; режим праці і відпочинку, харчування і сну; засоби відновлення організму.

Визначення понять "метод", "методичний прийом", "методика".

Загальні вимоги до вибору методів; наукова обґрунтованість, відповідність поставленим завданням, забезпечення виховного характеру навчання, відповідність принципам навчання, відповідність специфіці навчального матеріалу, підготовленість учнів, індивідуальним особливостям і можливостям вчителя, умовам занять. Обґрунтування необхідності великої різноманітності методів для забезпечення високої результативності процесу фізичного виховання.

Класифікація методів за способом відображення характеру пізнавальної активності (продуктивні, репродуктивні) та способом одержання учнями знань і умінь (слухання, спостереження, виконання вправ).

Характеристика практичних методів (методів вправ).

Методи повної регламентованої вправи та їх особливості (наявність програми рухів, регламентування навантажень, управління діями учнів).

Методи регламентації в процесі засвоєння нових рухових дій (розучування вправ в цілому, підвідних вправ та по частинах), їх позитивні і негативні сторони.

Методи регламентації в процесі удосконалення вивчених дій та виховання фізичних якостей (стандартної і перемінної вправи, їх різновиди). Комбіновані методи вправ.

Методи часткового регламентування вправляння. Ігровий метод. Сюжетна організація діяльності - основа ігрового методу. Визначальні риси ігрового методу: високий емоційний фон, можливості для творчості та прояву моральних якостей, удосконалення рухових дій, виховання спритності та швидкісних якостей.

Змагальний метод. Визначальні риси змагального методу, місце в процесі навчання і виховання фізичних якостей. Можливості й обмеження змагального методу. Особливості використання змагального методу в роботі з дітьми шкільного віку. Значення змагального методу для виховання моральних і вольових якостей.

Методи слова. Роль слова в процесі навчання рухових дій. П.Ф. Лесгафт про метод слова. Смислова і емоційна функція слова. Застосування словесного методу в залежності від віку, досвіду учнів і конкретних умов занять. Розповідь, пояснення, бесіда, обговорення, інструктування, вказівки, розпорядження, команди, завдання - найбільш розповсюджені прийоми. Словесні способи активізації діяльності учнів: словесна оцінка, взаємооцінка, словесний звіт самопроговорення, само наказ.

Метод демонстрації. Роль методу і особливості його застосування в залежності від віку і індивідуальних особливостей учнів, їх активності. Вимоги до показу фізичних вправ. Прийоми демонстрації наочних посібників. Звукова та світлова сигналізація як прийоми демонстрацій. Використання технічних засобів навчання, прийомів безпосередньої допомоги, термінової інформації, орієнтирів, лідирування тощо.

Сила. Абсолютна і відносна сила, їх відмінності. У яких режимах працюють м'язи при виконанні силових вправ. Екстенсивний метод розвитку сили, інтенсивний метод розвитку власне-силових здібностей. Методика швидкісно-силових здібностей, силової витривалості. Види спорту, у яких необхідні швидкісно-силові якості, види спорту, у яких проявляється силова витривалість.

Визначення поняття швидкості. Основні фактори швидкості. Визначення поняття латентного періоду. Швидкісний бар'єр, методика його подолання. Засоби розвитку швидкості.

Загальна витривалість, засоби і методи її виховання. Спеціальна витривалість, види спорту, в яких необхідна спеціальна витривалість. Аеробний та анаеробний режим роботи. Перемінний метод розвитку витривалості. Повторний метод розвитку спеціальної витривалості. Види спорту, у яких необхідна загальна витривалість.

Визначення гнучкості, активна і пасивна гнучкість. Засоби та методика виховання гнучкості. Значення розминки при розвитку гнучкості. Спритність і методика виховання.

Основні поняття про рухову дію. Рух. Довільні та не довільні рухи. Рухове уміння. Рухові навички. Техніка рухів та її значення у спортивній діяльності.

Урок фізичної культури - основна форма організації фізичного виховання. Розподіл на медичні групи. Характерні риси уроку та загальні вимоги до нього, керівна роль вчителя, склад уроку та його будова, структура. Визначення завдань уроку та їх розв'язання. Організація діяльності учнів на уроці. Підготовка до уроку, етап попередньої підготовки до уроку. Підготовча, основна і заключна частина уроку. Аналіз уроку, визначення загальної та моторної щільності. Оцінка діяльності учнів на уроках. Характеристика позаурочних форм занять. Гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки та паузи, ігри і фізичні вправи на подовжених перервах. Спортивна година у групах продовженого дня. Позакласні заняття фізичними вправами.

Передумови планування, попередня робота з планування. Планування на уроках фізичної культури. Перспективні плани, річне планування, графік навчально-виховної роботи. План спортивно-масових заходів. Робочий план і конспект уроку. Розклад занять спортивних секцій. Облік роботи. Виконання намічених планів. Попередній облік, підсумковий облік, поточний облік.

Спорт як соціальне явище. Класифікація видів спорту. Фактори і тенденції розвитку спортивних досліджень. Специфічний напрямок спортивного тренування та його місце в системі фізичного виховання. Основні засоби, методи і розділи спортивного тренування.

Структура малих тренувальних циклів. Структура середніх тренувальних циклів. Структура багатомісячних циклів. Спортивне тренування як багаторічний процес.

Характеристика основ техніки видів спорту, що вивчаються у шкільної програмі. Методика навчання цім видам (гімнастика, легка атлетика, плавання, спортивні ігри: баскетбол, волейбол, футбол та рухливі ігри).