26.Повість “Людина” – етапний твір у художній спадщині о.Кобилянської: проблематика, образ Олени Ляуфлер, художні особливості.

Жанр: Повість.

Історія написання

У 1887 р. з’являється оповідання «Вона вийшла заміж», присвячене Наталії Кобринсь-кій відомій у Галичині письменниці й громадській діячці, ініціаторові створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух.

У 1891 р. в селі Димка нд Буковині Ольга Кобилянська пише повість «Людина» як досконало перероблену редакцію оповідання «Вона вийшла заміж».

У 1894 р. повість вийшла в журналі «Зоря».

Тема твору Зображення життя освіченої бідної жінки в глухому провінційному містечку. Мрії Олени постійно розбиваються об мур обивательських уявлень: усі доводять, що жінка має бути тільки придатком і прикрасою чоловіка.

Ідея твору - треба створити такі умови, так змінити лад, щоб кожна людина, особливо жінка, змогла відчути себе справді людиною і знайти своє місце в житті.

Персонажі: Родина Ляуферів (батько, мати та їхні діти: Олена, Ірина, Геня, син Гер-ман-Євген-Сидор), студент-медик Стефан Лієвіч (коханий Олени), Фельс (майбутній чоловік Олени), Маргарета (вчителька).

Зміст

У центрі повісті – молода дівчина Олена, яку не розуміють ні в родині» ні в містечковому середовищі, оскільки Олена багато читає, тонко відчуває красу в природі, людині, мистецтві, їй доводять, що жінка має бути придатком чоловіка. Дівчина протестує. її підтримує студент-медик Стефан Ліевич, який після навчання у Швейцарії по-новому дивиться на суспільне життя. Він доводить, що майбутнє жінок – у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи.

Але смерть однодумця залишає Олену в самотності,

Щоб покращити матеріальне становище родини, Олена погоджується вийти заміж за лісничого Фельса. Але в розпачі дівчина сама в себе запитує: «І чим… оправдається? Що вона людина?..»

Повість «Людина» справила великий вплив на розвиток феміністичного руху Галичини.

Емансипація – звільнення від якої-небудь залежності, скасування якихось обмежень. Фемінізм жіночий рух другої половини XIX ст. за зрівняння жінок у правах з чоловіками.

Основними в ньому є проблеми вільного життєвого вибору, рівноправності жінки в суспільстві. 

Олена Ляуфлер — донька лісового радника. Батько дбав про матеріальне забезпечення родини, мати — про виховання дітей у відповідному дусі: сини мали здобувати професію та робити успішну кар'єру, а для дівчат досить було елементарної освіти, володіння французькою мовою та вміння сяк-так музичити. Ось як О. Кобилянська характеризує родину Олени: «Пан Епамі-нондас Ляуфлер прожив добрі часи. Був ц.-к. (царсько-королівським) лісовим радником, мав велике поважання, великий вплив і великі доходи...Пан Ляуфлер був жонатий і мав чотири доньки й одного сина. Останнього любив він несказанно, ба навіть обожав... Під час коли син невпинно розвивався, підростали й доньки. Природа обдарувала їх кожним виглядом щедро; крім того, посилала їх пані радникова на науку французької мови й музики; батько займав гарне становище, тож по балах, домашніх забавах та інших вечірках рвалися за ними молоді люди...» 

Незважаючи на матеріальну скруту й наполягання родичів, Олена не погоджується одружитися із заможним адвокатом — людиною егоїстичною, відомою своїм зневажливим ставленням до жінок. Героїня Твердо переконана: найголовнішою умовою шлюбу є кохання. 

Через якийсь час родина Ляуфлерів опинилась перед загрозою розорення. Під час життєвих випробувань Олена виявляє свої найкращі риси характеру. По-пер-ше, це мудрість у сприйманні ударів життя. Адже вона передбачала, що чекає родину, готувала себе до очікуваних труднощів морально, розуміла, хто ким є насправді (безвольний п'яничка-батько, що бундючився перед нею, брат-невдара і совість сім'ї — сестра Ірин-ка). 

Образ Олени Ляуфлер уводить нас у нову для тогочасної української літератури проблематику. Поряд з давно усталеним і звичним світом чоловіків несміливо, бо вперше, проступає жінка з повноцінним особис-тісним світовідчуттям, з багатим внутрішнім світом, наділена відкритим розумом, щирим серцем, волею і правом до щастя, дарованого їй життям. Головна драма піднесеної душі Олени полягає в дисгармонії ідеалу й дійсності, полярному розходженні її власних прагнень і жорстокої реальності. Драмою стало табуна реалізацію своєї обдарованості та даного Богом таланту. 

Ольга Кобилянська через образ Олени Ляуфлер висловлює своє бачення слова «людина». Бути людиною для неї — це самостійно мислити, «жити по своїй натурі і правді», вільно, сповна користуватися людськими правами. Людина — це не просто істота, створена для боротьби за існування й самовідтворення в розмноженні, подібно до тварини. Людина — це насамперед душа, здатна тонко відчувати й реагувати на життя; це розум, завдяки якому можна пізнавати навколишній світ, творчо мислити й аналізувати. Безумовно, я згодна з такою характеристикою.