3.2 Особливості ціноутворення в енергетиці і тарифи на електроенергію.

Плату за електроенергію, що відпускається промисловими та прирівняними до них споживачами як безпосередньо від мереж енергопостачальних організацій, так і через мережі головних абонентів, виробляють по одноставочному і двоставковий тариф у відповідності з прейскурантом 09 - 01 тарифів на електроенергію.

За одноставочному тарифом оплачують електроенергію, що витрачається промисловими та прирівняними до них споживачами з приєднаною потужністю до 750 кВ - А.

Одноставкова - як правило, застосовується в побуті та частково в промисловому секторі. При цьому можуть установлюватися (за згодою сторін):

єдина постійна ставка за 1 кВт год. використаної електроенергії;

ставка за одиницю часу незалежно від обсягу спожитої енергії;

східчаста ставка, розмір якої змінюється пропорційно збільшенню обсягу електроспоживання;

групова - з різною ціною 1 кВт год. залежно від кількості спожитої електроенергії або від потужності приєднаних установок.

Слід зазначити, що застосування одноставкової системи тарифів не дозволяє енергопостачальним компаніям достатньою мірою проводити економічне регулювання режимів електропостачання. Здебільшого застосування такої системи обумовлене недостатнім рівнем метрологічного оснащення споживача.

За двоставковому тарифу оплачують електроенергію, споживану промисловими та прирівняними до них споживачами з приєднаною потужністю 750 кВ - А і вище. Двоставковий тариф складається з річної плати за 1 кВт заявленої споживачем максимальної потужності, що бере участь в максимумі навантаження енергосистеми (основна ставка), та плати за 1 - кВт • рік відпущеної споживачеві активної електроенергії, врахованої лічильником ( додаткова ставка) .

Двоставкова - використовується як для побутових (Франція), так і для промислових споживачів, проте в більшості країн застосовується саме для промислового сектору. Основна ставка залежить від величини приєднаної потужності, додаткова - забезпечує оплату фактично спожитої електроенергії.

Принцип двоставкового тарифу ґрунтується на тому, що деякі компоненти собівартості не залежать від виробництва електроенергії, а визначаються встановленою потужністю, виходячи з максимального навантаження з урахуванням резервів, та формують основну ставку тарифу.

Крім того, застосовуються також складні тарифні системи на основі розрахунку декількох різних показників, а також індивідуальні- для великих одиночних споживачів, - які враховують час використання електроенергії, тривалість контракту та ін. (Нелидов, 1979; Замулко та ін., 2001).

Починаючи з 1992 року, тарифи на електроенергію стали розроблятися в Україні. Було розроблено і затверджено ряд тимчасових методик і положень з розрахунку двоставкових і диференційованих за часом тарифів. Зокрема, у 1993 році було розроблено положення про державне регулювання тарифів на електро- і теплову енергію. Цим положенням передбачалося встановлення двоставкового тарифу, виходячи з таких міркувань:

плата за спожиту електроенергію визначається на підставі вартості нормативних витрат палива на виробництво І кВт год. електроенергії;

місячна плата за заявлену потужність покриває всі витрати на виробництво електроенергії, за винятком паливної складової, віднесеної до заявленої потужності споживачів.

Під заявленою потужністю увазі абонувати споживачем найбільшу півгодинну електричну потужність, збігається з періодом максимального навантаження енергосистеми і використовувану на виробничі потреби , включаючи потужність субабонентів двоставкового тарифу.

За двоставковому тарифу оплачують електроенергію, що витрачається промисловими та прирівняними до них споживачами на виробничі потреби , освітлення та інші потреби виробничих і невиробничих ( але пов'язаних з виробництвом ) приміщень: цехів, заводоуправлінь, фабрично-заводських громадських організацій, складів, гаражів , а також власних залізничних під'їзних шляхів і територій підприємства, промислового (внутрішньозаводського, шахтного, рудничного ) електротранспорту.

Таблиця 3.2.1 – Двухставочні тарифи на електроенергію .

Енергосистема	Плата за 1 кВА максимального навантаження	Плата за 1 кВт спожитої енергії
ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго »	85.50 грн	0.95 грн

Розрахунки з промисловими та прирівняними до них споживачами за електроенергію, що витрачається на освітлення та інші потреби будівель і приміщень, не пов'язаних з виробництвом ( житлові селища, окремі житлові будинки, гуртожитки, готелі , будинки для приїжджих , кінотеатри , будинки культури, лікарні, поліклініки, їдальні, дитячі садки), виробляють за одноставочному тарифами. Якщо окремий цех або окремі споживачі розташовані відокремлено від підприємства і не мають з ним загальної розподільчої мережі , розрахунки з цим цехом або окремими споживачами виробляють за тарифами, встановленими для відповідних споживачів , незалежно від тарифу, який застосовується в розрахунках з самим підприємством .

Електрифікований залізничний транспорт Міністерства шляхів сполучення оплачує по одноставочному тарифами електроенергію, що витрачається на тягові мережі (включаючи освітлення і власні потреби тягових підстанцій).

За цими ж тарифами оплачують електроенергію, що витрачається на відповідні потреби судноплавними гідротехнічними спорудами (каналами, шлюзами, суднопідіймач). Заявлену споживачем потужність, що бере участь в максимумі навантаження енергосистеми, фіксують у договорі поквартально і періодично контролюють (це робить енергопостачальна організація) за фактичним середньозваженому півгодинному максимуму навантаження споживача, що визначається за показниками приладів обліку. Час контролю за фактичним навантаженням споживача в період максимуму навантаження встановлює енергопостачальна організація по кварталах і фіксує в договорі. Якщо фактична потужність споживача в години максимуму навантаження енергосистеми виявиться нижче встановленої договором, оплату виробляють за значенням навантаження, зумовленого договором. Якщо за умовами розміщення цехів підприємства і схеми їх електропостачання визначення суміщеного максимуму навантаження підприємства в цілому неможливо, розрахунки проводять по заявленої потужності за окремими джерелами живлення споживача. При установці розрахункового електролічильника після головного абонентського трансформатора втрати електроенергії від межі балансової належності електромережі до місця установки електролічильника визначають розрахунковим шляхом і підсумовують з корисним відпуском електроенергії споживачу. Додатковій оплаті ці втрати не підлягають.