- •Фінансове право
- •1. Поняття, принципи і методи діяльності в галузі фінансів.
- •3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:
- •2. Фінансова система та її склад. (ст. 11-12 Кучерявенко)
- •3. Ограни держави, що управляють фінансовою діяльністю. (ст. 17-
- •4. Правові форми фінансової діяльності.
- •5. Поняття фінансового права. (відповідно до конспекту)
- •6. Місце фінансового права у системі права України.
- •8. Характеристика Бюджетного кодексу України.
- •9. Предмет і метод фінансового права.
- •7. Система і джерела фінансового права.(ст.27-35 за Кучерявенком)
- •10. Фінансово-правова норма, її зміст і особливості.( ст 41-44 за Кучерявенком)
- •11. Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості.(Рекомендую повністю прочитати 3 розділ, чисто для себе, щою у всьому розібратися)
- •12. Поняття і значення бюджету для держави (107-111 за Кучерявенком)
- •13. Бюджетна система України.(ст.118-120)
- •14. Правові засади розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи. Принципи розподілу.
- •15. Доходи Державного бюджету України.( ст120-121)
- •16. Доходи місцевих бюджетів. Закріплені і регулюючі доходи.
- •17. Бюджетне регулювання. Принципи і методи регулювання. (ст.168-173)
- •18. Особливості бюджетних правовідносин.
- •19. Бюджетна класифікація та її складові частини.( ст.112-117)
- •20. Склад видатків бюджету.
- •21. Поняття і зміст бюджетного процесу.( ст.126-128)
- •22. Стадії бюджетного процесу. Розмежування повноважень державних органів у стадіях бюджетного процесу.( ст.127)
- •23. Порядок складання проекту бюджету (134-140, Глава 6 бк).
- •24. Порядок розгляду проекту бюджету.
- •25. Порядок затвердження бюджету, зміст правових актів про бюджет.
- •26. Порядок виконання державного бюджету.
- •27. Фінансовий контроль в Україні, його види і методи.
- •28. Поняття і види витрат.
- •29. Неподаткові доходи. Особливості правового регулювання неподаткових доходів.
- •30. Податкове право. Поняття податку. Юридична характеристика податку.
- •31. Податкові правовідносини, особливості цих відносин.
- •32. Елементи податкового механізму.
- •33. Система оподаткування в Україні.
- •34. Суб’єкти і об’єкти оподаткування прибутку підприємств.
- •35. Екологічний податок.
- •36. Ресурсні платежі.
- •37.Фіксований сільськогосподарський податок.
- •38.Рентні платежі.
- •39. Податок на додану вартість. ( ст. 262 – 267 за кучерявенком)
- •40. Акцизний податок(ст.267-272)
- •41. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу
- •Стаття 234. Ставки збору
- •42.Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
- •43. Оподаткування самозайнятих осіб.
- •44. Податок з доходів фізичних осіб. Суб'єкти, об'єкти, ставки.
- •45. Спрощена система оподаткування суб'єкта малого підприємництва.
- •46. Плата за землю. Порядок сплати.
- •48.Права і обов’язки платників податків
- •49.Відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •50. Місцеві податки, їх види, порядок сплати.
- •1)На нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
- •51. Місцеві збори, їх види, порядок сплати.
- •52. Державне мито. Об’єкти оподаткування. Порядок встановлення розмірів мита.
- •53. Поняття і види податкових правопорушень.
- •54. Видатки державного бюджету. Особливості правовідносин у галузі видатків.
- •55. Поняття і принципи бюджетного і кошторисно-бюджетного фінансування.
- •56.Правовий режим кошторисно-бюджетного фінансування.
- •57. Кошторис, його зміст і правове значення.
- •58. Правовий статус банків в Україні.
- •59. Порядок створення комерційних банків.
- •60. Бюджетний устрій України.
- •61. Цільові державні бюджетні фонди.
- •62. Правове положення Рахункової палати.
- •63. Поняття і функції державного кредиту.
- •64. Бюджетні повноваження України.
- •65. Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування.
- •66. Заходи впливу нбу до комерційних банків за порушення банківського законодавства.
- •67. Структура і управління комерційним банком.
- •68. Поняття і мета валютного контролю.
- •69. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
- •70. Ліцензування банків в Україні.
- •За підручником Кредит і банківська справа. Вовчак о.Д.:
- •71. Правові засади аудиторської діяльності в Україні.
- •72. Поняття валютного регулювання. Валютні обмеження.
- •73. Порядок припинення діяльності комерційного банку.
- •74. Порядок відкриття рахунку в банках.
- •75. Порядок ведення касових операцій.
- •76. Порядок закриття рахунку в установі банку.
- •77. Види рахунків.
- •78. Правове положення Міністерства фінансів України.
- •79. Органи валютного контролю в Україні та їх повноваження.
- •80. Поняття і зміст кредитних правовідносин.
- •81. Операції комерційних банків.
- •14.2. Операції комерційних банків, їх класифікація та загальна характеристика
- •82. Правові основи кредитування.
- •§ 2. Кредит
- •83. Правове положення Державної казначейської служби України.
- •84. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства.
- •85. Валютні операції та їх види.
- •86. Форми безготівкових розрахунків.
- •87. Правове положення Державної фінансової інспекції України.
- •88. Поняття, призначення і види кредиту.
- •89. Класифікація податків.
- •90. Правове положення Державної податкової служби України.
- •3. Основними завданнями Міндоходів України є:
- •91. Поняття непрямих податків.
- •92. Правове регулювання грошового обігу в Україні.
- •93. Поняття і види страхування.
- •94. Правове положення Державної служби фінансового моніторингу України.
- •98. Правові основи фінансового контролю в Україні.
- •99. Органи фінансового контролю.
- •100. Функції та операції Національного банку України
71. Правові засади аудиторської діяльності в Україні.
За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.:
Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність» (в редакції від 14 вересня 2006 р.).
Законодавець ототожнює поняття «аудит» та «аудиторська перевірка», визначаючи аудит як перевірку даних публічного бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою визначення незалежної думки аудитора про їх достовірність у всіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам (внутрішнім положенням суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів (ст. 3 Закону України «Про аудиторску діяльність»).
Аудит в Україні здійснюють як фізичні особи-підприємці (аудитори), так і юриичні особи (аудиторські фірми).
Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на зайняття аудиторською діяльністю на території України. Під сертифікацією в наведеному контексті слід розуміти визначення кваліфікаційної придатності кандидата на зайняття аудиторською діяльністю шляхом перевірки його освіти та досвіду роботи, відповідності вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність», складання ним письмового квалііфкаційного іспиту. Вона регулюється Положенням про сертифікацію аудиторів (затверджено рішенням Аудиторської палати України від 31 травня 2007 р. № 178/6). Цим Положенням встановлено єдині умови та порядок сертифікації аудиторів України (за винятком аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків).
Аудитор має право займатися професійною діяльністю лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Станом на 31 грудня 2011 р. до нього включено 520 аудиторів-підприємців. Закон накладає на них низку обмежень. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права одержувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав, а також використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.
Аудиторська фірма – це юридична особа, що створена відповідно до законодавтсва і займається виключно наданням аудиторських послуг. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, внесені до Рестру аудиторських фірм та аудиторів. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%, а керівником її може бути виключно аудитор. Станом на 31 грудня 2011 р. до зазначеного Реєстру включено 1342 аудиторські фірми.
З метою забезпечення незалежності аудиту встановлено, що дія Закону України «Про вудиторську діяльність» не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю.
При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту. Їх затвердження є виключним правом Аудиторської палати України. З 1 травня 2011 р. для обов’язкового застосування як національні стандарти аудиту затверджено Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого гнадання впевненості та супутніх послуг видання 2010 року (рішення від 31 березня 2011 р. « 229/7).
Під час проведення перевірки аудитори (аудиторські фірми) мають право:
- самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудитів та умов договору із замовником;
- одержувати необхідні документи, що стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб;
- одержувати пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва і працівників замовника;
- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
- залучати на договірних умовах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Водночас при здійсненні професійної діяльності на аудитора (аудиторську фірму) покладаються певні обов’язки:
- додержуватися вимог законів України «Про аудиторську діяльність» та «Про засади запобігання і протидії корупції», а також інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;
- належним чином проводити аудит та надавати інші аудиторські послуги;
- повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
- зберігати в таємниці інформацію, одержану при проведенні аудиту та інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
- відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до договору та закону;
- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та роботами, що мають до них безпосереднє відношення (консультації, первірки, експертизи).
Також закон встановлює спеціальні заборони щодо проведенян аудиту у випадках, за яких не забезпечуються вимоги про його незалежність. Зокрема, неприпустимим є здійснення аудиторської діяльності у разі, коли аудитор: а) має прямі родинні стосунки з членами орагнів управління суб’єкта господарювання, що перевіряється, або особисті майнові інтереси в ньому; б) є працівником, членом органів управління, засновником або власником суб’єкта господарювання, що перевіряється; в) має одержати винагороду, розмір якої є неадекватним якості та фаховості наданих послуг.
Аудиторська перевірка може бути добровільною (ініціативною, у разі її проведення за рішенням самого суб’єкта господарювання) та обов’язковою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність», проведення аудиторської перевірки є обов’язковим для:
1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств – емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;
2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, дочірніх товариств та інших фінансових посередників;
3) емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при одержанні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Однак у будь-якому разі аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником. Останній має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми). У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг вказуються предмет і строк перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.
Період проведення аудиторської перевірки можна поділити на три етапи: підготовчий, аналітичний та підсумковий.
