Орієнтовна схема вивчення особистості учня

Прізвище, ім`я, по батькові. Рік народження.

Наявність батьків (батько, мати).

Матеріальне становище сім`ї.

Наявність здібностей до обраної професії.

Чи дорожить справами учнівського колективу? Чому?

Кругозір.

Основні риси характеру.

Як ставиться до товаришів та старших?

Характер ініціативності (висока і постійна, несистематична,

безініціативний).

Чи користується авторитетом серед товаришів?

Причини конфліктів з товаришами.

Ставлення до побутової праці.

Ставлення до громадської праці.

Які громадські доручення виконує? Як їх виконує?

Інтерес до життя країни.

Розвиток мови.

Виконання вимог майстра виробничого навчання, класного керівника,

учнівського колективу, наставника.

Чим займається у вільний час?

Участь у роботі громадських організацій та об`єднань за інтересами.

Стан здоров`я.

Визначити взаємовідносини в колективі учнівської групи, його структуру (офіційну та неофіційну, неформальні угруповання). З цією метою можна використати анкету “Що ти знаєш про себе і своїх ровесників?”, твір “Наша група”.

Виховання та вивчення особистості кожного учня, молоді – майбутніх робітників вимагає продуманої, цілеспрямованої роботи майстрів (педагогів) по формуванню в учнів системи правових знань і, отже, правових ідей, що мають гуманістичну, світоглядну і практичну цінність, першорядне значення у вихованні правових переконань.

Методи вивчення особистості учня пту майстром в/н

Виховання - це процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя, спрямований на утвердження суспільно значущих норм і правил поведінки особистості. Особистість - суспільна істота, яка вільно та відповідально визначає свою позицію серед інших, здатна до свідомих соціальних дій; орієнтується у своїй життєдіяльності на прийняті у суспільстві цінності. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості (вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності), суспільства (саморозвиток особистості має здійснюватися на моральній основі), держави, нації (діти мають зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі). Формування ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави, до себе і людей, свого фізичного "Я", природи, праці та мистецтва має виявлятися в особистісному зростанні кожної дитини, її гармонійному розвитку, становленні громадянина України, здатного виявляти національну гідність, успішно самореалізовуватися в соціумі як сім'янин, професіонал, носій культури. Здійснення означених завдань можливе за умови реалізації проектно-цільового підходу до управління виховним процесом та його організації, що зумовлює необхідність розробки класними керівниками (вихователями, педагогами-організаторами) програм виховної роботи з учнівськими колективами

Провідне місце в системі виховної роботи, здійснюваної майстром виробничого навчання, посідає забезпечення індивідуального підходу до учнів. Сутність цього підходу в тому, що майстер визначає, які позитивні і негативні впливи під час навчально-виховної роботи зазнає кожен учень, встановлює шляхи усунення негативних впливів, допомагає учневі усвідомити допущені помилки і вказує, як їх виправити, створює кожному учневі умови, що сприяють досягненню успіхів у навчанні і праці, враховує громадську думку колективу, домагається, щоб вона позитивно впливала на кожного вихованця; проводить індивідуальну роботу з батьками учнів.

Щоб досягти успіху в навчально-виховній роботі, слід враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, знати їх інтереси, нахили і прагнення, здібності і звички, рівень знань і навичок, набутих раніше.

Однією з принципово важливих умов забезпечення індивідуального підходу майстра до учнів є виховання у них самостійності, а саме:

• уміння розбиратись у вимогах, які ставляться до роботи, планувати свою діяльність і домагатися виконання накресленого плану;

• забезпечення виконання виробничих норм;

• уміння переборювати труднощі в роботі; застосування нових прийомів праці на основі досвіду передовиків виробництва;

• економне витрачання матеріалів та електроенергії;

• утримання обладнання, інструменту і пристроїв у зразковому стані;

• намагання виготовляти вироби лише відмінної якості.

Індивідуальний підхід до учнів вимагає від майстра великого педагогічного такту. Треба приймати лише продумані рішення, особливо при перших спробах налагодити самостійну роботу учнів. Висновки, засновані поспішних судженнях, можуть привести до помилкових рішень і позбавити учня навіть невеликої впевненості в своїх силах.

За сприятливих умов цікава навчальна та виробнича діяльність, хороші стосунки з ровесниками, педагогами в училищі та гуртожитку допомагають вихованцям швидше осмислити нові орієнтири в житті та поведінці, зайняти активну життєву позицію. Завдання майстра на цьому етапі – підбадьорити учня, допомогти йому адаптуватися до нових умов життя, сприяти виявленню кращих людських якостей.

Як це здійснити, який шлях обрати – кожен майстер повинен вирішувати

Сам, враховуючи власний досвід, особливості учнівської групи, кожного учня. Для досягнення визначеної мети йому необхідно об`єктивно оцінювати навчальну, виробничу та громадську діяльність учнів, їхні індивідуальні особливості. Характеризуючи учня, не можна спиратися на окремі негативні його риси або факти життя. Водночас слід пам`ятати, що учні, починаючи навчання в профтехучилищі, критично оцінюють нові умови навчання, проживання, спілкування тощо. У них формується своє уявлення про життя, яке не завжди збігається з уявленням викладачів, класних керівників, майстрів, батьків, а тому досить часто вихованці помиляються і підсвідомо чекають від старших поради чи допомоги.