Матриця вибору інноваційної стратегії

Примітки: [26, с. 29]

Як свідчать теорія і практика, інноваційні стратегії через свої особливості є, з одного боку, ефективним управлінським інструментом, а з іншого — створюють низку проблем в управлінні організацією. Інноваційні стратегії:

- прискорюють постійний розвиток організації в умовах ринку;

- забезпечують переваги в конкуренції на основі лідерства в технології, якості продукції, послуг;

- визначають позицію на ринку, набір основних товарних ліній;

- сприяють лідерству в цінах;

- створюють основу для суспільного визнання фірми (організації).

Розроблення Стратегії інноваційного розвитку України на 2008–2018 роки: Держінвестицій спільно з Державною установою «Інститут економіки та прогнозування» НАН України розроблено проект Стратегії інноваційного розвитку України на 2009–2018 роки та на період до 2039 року. Наприкінці 2008 року проект було направлено до НАН України для проведення консультацій щодо уточнення показників оцінки його реалізації та подальшого спільного опрацювання.

Стратегія може стати основою для реалізації комплексу заходів виходу України з фінансово-економічної кризи і є спрямована на розв’язання однієї з системних проблем, які стримують інноваційну діяльність в Україні, а саме: державне управління інноваційною діяльністю здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, вибудуваного державного менеджменту її реалізації, послідовної та виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики. Реалізація Стратегії інноваційного розвитку України дасть змогу забезпечити системність та послідовність у проведенні державної інноваційної політики.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ

1. Проблемні аспекти інноваційної діяльності в Україні

Згідно ЗУ "Про інноваційну діяльність", під нею розуміють діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. До самих же інновацій, згідно того ж закону, відносять новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні  технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інвестиції й інновації — дві нерозривно пов'язані сфери економічної діяльності, що значною мірою залишаються уражені кризою. Загалом на ринку склалась така ситуація, що інновації, які колись здійснювалися за рахунок централізованих джерел, звелися до мізерної величини, тоді як інвестиції, що володіли внутрішньою структурою, втратили її і стали невпорядкованими і неорганізованими, стимулюючи тільки короткострокові цілі інвесторів. Вихід з такого становища пов’язаний з тим, що подолати економічну кризу без інноваційно-інвестиційного буму, відновлення основного капіталу на принципово новій, конкурентоспроможній основі неможливо. Таким чином, капітальні вкладення без інновацій не мають сенсу, оскільки безглуздо відтворювати застаріле обладнання, що не користується попитом і якому властиві високі витрати ресурсів, а отже, й інновації без капітальних вкладень нереальні.

Так як інновації та інвестиції тісно пов’язані, зокрема інновації є однією з форм інвестування, а інвестиції в свою чергу є одним із найголовніших засобів, що дозволяють забезпечити вихід економіки з кризи та підвищити якісні показники господарської діяльності, то можна стверджувати про те, що розвиток інноваційної діяльності є позитивним фактором економічного зростання.

Хоча Україна володіє високим інноваційним потенціалом, все ж використовується він не достатньо для забезпечення необхідного економічного розвитку. Проаналізуємо ситуації щодо інноваційної діяльності країни.

Розглядаючи дані щодо інноваційної активності (табл. 2), можна стверджувати про наступне:

Таблиця 2

Інноваційна активність 2007-2013 рр., млн. грн.

	Питома вага підприємств,  що займалися інноваціями	Загальна сума витрат	У тому числі за напрямами
			дослідження і розробки	у тому числі			придбання інших зовнішніх знань	підготовка виробництва для впровадження інновацій	придбання машин обладнання та програмного забезпечення	інші витрати
				внутрішні НДР	зовнішні НДР
	%	млн.грн.
2000	18,0	1760,1	266,2	Х	Х	72,8		163,9	1074,5	182,7
2001	16,5	1979,4	171,4	Х	Х	125,0		183,8	1249,4	249,8
2002	18,0	3018,3	270,1	Х	Х	149,7		325,2	1865,6	407,7
2003	15,1	3059,8	312,9	Х	Х	95,9		527,3	1873,7	250,0
2004	13,7	4534,6	445,3	Х	Х	143,5		808,5	2717,5	419,8
2005	11,9	5751,6	612,3	Х	Х	243,4		991,7	3149,6	754,6
2006	11,2	6160,0	992,9	Х	Х	159,5		954,7	3489,2	563,7
2007	14,2	10850,9	986,5	793,6	192,9	328,4		Х	7471,1	2064,9
2008	13,0	11994,2	1243,6	958,8	284,8	421,8		Х	7664,8	2664,0
2009	12,8	7949,9	846,7	633,3	213,4	115,9		Х	4974,7	2012,6
2010	13,8	8045,5	996,4	818,5	177,9	141,6		Х	5051,7	1855,8
2011	16,2	14333,9	1079,9	833,3	246,6	324,7		Х	10489,1	2440,2
2012	17,4	11480,6	1196,3	965,2	231,1	47,0		Х	8051,8	2185,5
2013	16,8	9562,6	1638,5	1312,1	326,4	87,0		X	5546,3	2290,9

- за останні роки збільшилась частка підприємств, що займаються інноваційною діяльністю з 14,2 % до 17,4 % (приріст становив 22,5 %), проте загальна сума витрат на інновації практично не змінилась. якщо порівнювати 2007 р. та 2012 р. (приріст становив 5,8 %). Загалом найменше витрати становили у 2009 р. – 7949,9 млн. грн., а найбільше – 14333,9 млн. грн. у 2011 р.;

- у розрізі напрямків інноваційної активності: збільшились витрати на як внутрішні, так і зовнішні дослідження та розробки (приріст 21,27 %); збільшились витрати на придбання машин обладнання та програмного забезпечення (приріст 7,77 %), проте вони були більшими у 2011 р., коли зросли у порівнянні з 2010 р. у більш ніж 2 рази; скоротились витрати на придбання інших зовнішніх знань, окрім розробок (приріст склав -85,69 %).

- більшість показників мають тенденцію до зростання. Та хоча й показник питомої ваги підприємств, які впроваджували інновації, динамічно знижувався з 2000 по 2006 роки та з 2008 по 2009 роки, але протягом періоду з 2000 року по 2008 придбання інноваційно-нових машин та обладнання має тенденцію постійного зростання. При чому в 2011 році можна побачити зростання питомої ваги підприємств, які впроваджували інновації, всього лише на 2,4 процентних пункти, а придбання інноваційно-нових машин та обладнання зростає більше ніж вдвічі. Така тенденція має позитивний характер для розвитку інноваційного потенціалу в країні. Хоча, якщо порівнювати 20011 і 2013 роки, то придбання машин, обладнання то програмного забезпечення зменшився приблизно в два ризи, що є досить несприятливою тенденцією.

Щодо джерел фінансування інноваційної діяльності (табл. 3), то протягом 2007-2012 рр. спостерігається чітке переважання фінансування за рахунок власних коштів підприємств (у 2012 р. становили 63,9% від загальних витрат). За досліджуваний період більш ніж втричі зросло фінансування за рахунок іноземних інвесторів (у 2012 р. 994,8 млн. грн. – 8,66 % від загальних витрат). Витрати за рахунок коштів державного бюджету хоч і зросли, про їх частка у загальному розподілі все ж залишається досить низькою (1,95 %).

Таблиця 3

Джерела фінансування інноваційної діяльності 2007 – 2013 рр., млн. грн.

	Загальна сума витрат	У тому числі за рахунок коштів
		власних	державного бюджету			іноземних інвесторів	інші джерела
	млн.грн.
2000	1757,1	1399,3		7,7	133,1			217,0
2001	1971,4	1654,0		55,8	58,5			203,1
2002	3013,8	2141,8		45,5	264,1			562,4
2003	3059,8	2148,4		93,0	130,0			688,4
2004	4534,6	3501,5		63,4	112,4			857,3
2005	5751,6	5045,4		28,1	157,9			520,2
2006	6160,0	5211,4		114,4	176,2			658,0
2007	10850,9	7999,6		144,8	321,8			2384,7
2008	11994,2	7264,0		336,9	115,4			4277,9
2009	7949,9	5169,4		127,0	1512,9			1140,6
2010	8045,5	4775,2		87,0	2411,4			771,9
2011	14333,9	7585,6		149,2	56,9			6542,2
2012	11480,6	7335,9		224,3	994,8			2925,6
2013	9562,6	6973,4		24,7	1253,2			1311,3

Дані безпосередньо про впровадження інновацій на промислових підприємствах (табл. 4), показують тенденцію до поступового зростання впровадження нових технологічних процесів протягом 2007 – 2011 рр., яке все ж змінилось скорочення у 2012 р. (2188 процесів, приріст у порівнянні з 2007 р. – 54,19 %). Загалом незначне зростання спостерігається і в частці підприємств, що впроваджують інновації (приріст 18,26 %). Серед впроваджуваних технологій, скорочується частка маловідходних та ресурсозберігаючих, що є не досить позитивним явищем (у 2012 р. скоротились на 12,61% в порівнянні з 2007 р.). Хоч і збільшується кількість інноваційних видів продукції, освоєних у виробництві (приріст 34,72 %), все ж питома вага цієї реалізованої продукції в загальному обсязі промислової продукції протягом 2007-2012 рр. скоротилась на 50,75 % та склала лише 3,3 % у 2012 р.

Таблиця 4

Впровадження інновацій на промислових підприємствах 2007-2013 рр.

	Питома вага підприємств, щовпроваджували інновації. %	Впроваджено нових технологічних процесів	у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі	Освоєно виробництво інноваційних видів продукції,* найменувань	з них нові види техніки	Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %
2000	14,8	1403	430	15323	631
2001	14,3	1421	469	19484	610	6,8
2002	14,6	1142	430	22847	520	7,0
2003	11,5	1482	606	7416	710	5,6
2004	10,0	1727	645	3978	769	5,8
2005	8,2	1808	690	3152	657	6,5
2006	10,0	1145	424	2408	786	6,7
2007	11,5	1419	634	2526	881	6,7
2008	10,8	1647	680	2446	758	5,9
2009	10,7	1893	753	2685	641	4,8
2010	11,5	2043	479	2408	663	3,8
2011	12,8	2510	517	3238	897	3,8
2012	13,6	2188	554	3403	942	3,3
2013	13,6	1576	502	3138	809	3,3

Таким чином, хоч і зросла частка підприємств, що займаються інноваціями, і їхні витрати на інноваційну активність, проте ці процеси носять стихійний характер, де не прослідковується чіткої тенденції до зростання, та і приріст цей незначний. Також важливою проблемою є недостатній рівень фінансування за рахунок коштів державного бюджету та економічного стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності збоку держави.

Не відповідають завданням розвитку національної інноваційної системи й умови правової охорони інтелектуальної власності в Україні, не належним чином ведеться облік об’єктів права інтелектуальної власності та нематеріальних активів. Це є причиною низької патентної активності науково-промислового комплексу і того, що частка інтелектуальної власності та нематеріальних активів в основних фондах за бухгалтерськими документами вкрай низька. Нині в Україні немає чіткої системи у формуванні, розгляді й затвердженні в органах державної влади та управління програм державного рівня. При розробленні та  виконанні програм не витримуються типові стадії і процедури, основні принципи програмно-цільового управління: цільова спрямованість, комплексність, альтернативність та керованість програм. Проекти більшості програм соціально-економічного спрямування формуються на безальтернативних засадах, без проведення конкурсів та державної експертизи. Все це становить перешкоди адекватному розвитку інноваційної сфери в країні.

Щодо пріоритетних сфер розвитку інноваційної активності, то в ЗУ "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" стратегічними пріоритетними напрямами на 2011-2021 роки визначено наступні:

- освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії;

- освоєння нових  технологій  високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа - і суднобудування, озброєння та військової техніки;

- освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з'єднання, створення індустрії наноматеріалів  та нанотехнологій;

- технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу;

- впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики;

- широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища;

- розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки.

Відповідно до перерахованих пріоритетних напрямів та визначених проблем розвитку інноваційної діяльності в Україні, для покращення ситуації та вирішення проблем необхідно вжити наступних заходів:

- впровадження ефективної державної інноваційної політики, в якій би узгоджувались темпи і пропорції розвитку науки, технологій і виробництва;

- вдосконалення механізму захисту прав інтелектуальної власності та процедур патентного захисту інновацій;

- забезпечення сприятливого клімату для створення власних наукомістких виробництв повного циклу шляхом використання різних форм державної підтримки;

- розвиток інноваційної інфраструктури шляхом покращення системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності, сертифікації і впровадження розробок, підготовки і перепідготовки кадрів;

- забезпечення комерціалізації наукових результатів шляхом формування основ для ефективного партнерства державного та підприємницького секторів в інноваційній сфері;

- розширення міждержавного співробітництва в галузі наукових розробок та інноваційної діяльності, координації зусиль в питаннях розвитку пріоритетних для кількох держав напрямків;

- надання податкових пільг для наукомістких галузей і підприємств, а також субсидій та дотацій для малих і середніх підприємств для проведення і впровадження результатів НДДКР;

- надання пільг при придбанні та впровадженні нових технологій та дотацій для підвищення кваліфікації персоналу;

- підтримка венчурного бізнесу, що бере участь в інноваційних проектах;

- забезпечення прозорості під час відбору для реалізації інноваційних проектів, основних напрямів розвитку наукових досліджень.

Реалізація даних напрямків розвитку інноваційної діяльності в Україні дозволить значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні та залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.

В інноваційна діяльність в Україні розвивається досить повільними темпами, що пов’язано насамперед з недосконалою державною політикою в даній сфері. Зокрема державі слід збільшити витрати на інноваційну сферу та надавати пільги та субсидії для впровадження інновацій, а також вдосконалити правову сферу захисту прав інтелектуальної власності та патентного захисту інновацій. В поєднанні з іншими також не менш важливими заходами стимулювання розвитку інвестиційної діяльності, все це може дати значний поштовх розвитку інноваційної сфери в України, що матиме вплив на вихід економіки країни з кризи, оскільки інновації, що тісно пов’язанні з інвестиціями в економіку, на даному етапі розвитку світового господарства, є одним із найголовніших факторів забезпечення економічного зростання.